kinowar.com | Кращі фільми 2019 року за версією Дмитра Сидоренка
kinowar.com

Кращі фільми 2019 року за версією Дмитра Сидоренка

Новорічні свята – правильний час для того, щоб пригадати найцікавіші фільми року та переглянути пропущені.

Дісклеймер. Будь-який список найкращих – це суб’єктивна оцінка, особливо, коли мова йде не про вибір декількох тисяч членів Американської кіноакадемії, а одного українського критика.

Найкраща драма

2019-й можна по праву назвати роком драми, адже саме в цій категорії вибрати один фільм було складніше за все. Лідерів, особисто у мене, аж чотири.

The Irishman

Ірландець (The Irishman) виглядає лебединою піснею Мартіна Скорсезе. Один із корифеїв Нового Голлівуду кінця 1960-70-х зробив неоціненний вклад в розвиток кіномистецтва. Його нова картина триває більше трьох годин і підсумовує усе, що метр знає про гангстерське кіно. А допомагають йому в цьому культові Роберт де Ніро, Аль Пачіно та Джо Пеші.

Joker

Джокер (Joker) став головним відкриттям року. Не через гру Хоакіна Фенікса, в його таланті ніхто не сумнівався, і не через нове оригінальне викладення історії головного супротивника Бетмена. Здивувало те, як нуарна драма з рейтингом R зібрала в прокаті більше мільярда доларів. Тож варто подякувати творцям за повернення дорослих в кінозали. Кажуть, що Warner Bros. тепер готові підвищити віковий ценз фільму про Харлі Квін.

Gisaengchung

Паразити (Parasite) у нас стали обов’язковими до перегляду й коментування навіть серед пересічних глядачів. Це унікальний випадок для авторського кіно з доволі сумною тематикою. Та й автор — південнокорейський режисер Пон Джун Хо – у нас мало відомий. Можливо, річ у вдалому промо, а може соціальні проблеми далеких від нас корейців сприймаються легше, і на їх фоні власні негаразди здаються не такими вже й страшними.

Брачная история Marriage story

Мій особистий вибір драми року — Шлюбна історія (Marriage Story) Ноя Баумбаха. Це по-справжньому глибоке і повноцінне кіно, зняте для Netflix. Шлюбна історія та Ірландець – два фільми, які витягнули стрімінгову платформу з розряду постачальника посереднього кіно у вищу лігу. І якщо фільм Скорсезе просто ніхто зі студій не волів випускати через нереальний хронометраж та неактуальний сетинг, то фільм про розлучення зі Скарлетт Йоханссон та Адамом Драйвером у головних ролях міг стати здобутком будь-якого мейджора. А найкращим він став завдяки декільком складовим. Тут вдвічі більше акторського перфомансу, ніж у Джокері, адже героїв двоє. Історія ближча до глядачів, ніж в Ірландці, адже Баумбах сам пережив розлучення. А персонажі страждають сильніше, аніж герої Паразитів, бо корейські голодранці хоча б мають злагоду у сім’ї.

 

Найкращий екшн

6 футів під землею (6 Underground)

Нехай пробачать мене автори Месників: Завершення (Avengers: Endgame) та Джон Вік 3 (John Wick: Chapter 3), але їх під кінець року переплюнув Майкл Бей зі своїм творінням 6 футів під землею (6 Underground). Випущений для Netflix (ще один плюс стрімінговій платформі), він не є продовженням відомого атракціону, хоч і має цифру у назві. Натомість Бей вклав у дві години весь екшн, який людство вигадало за останні сто років. Хочете кадр в слоу-мо, коли куля прошиває сигару негідника й через секунду вибиває йому мізки? А може засумували по паркуру з Ямакасі? Чи вам просто вистачить погоні, що триває 15 хвилин поспіль? За цей нестримний концентрований екшн можна пробачити режисеру все: вторинний сюжет, провали в логіці, будівлю Газпрому у Києві і навіть старомодний продакт плейсмент.

 

Найкращий мультфільм

Трейлер: История игрушек 4 (Toy Story 4)

Особливо довго думати не довелося, адже Історія іграшок 4 (Toy Story 4) повернула в дитинство і нагадала, за що Pixar стали культовими. Вони обіцяли не знімати продовження, якщо не буде хорошого сюжету. Чекати довелося дев’ять років, але мульт того вартий.

 

Найкращий спортивний фільм

Ford v. Ferrari

Аутсайдери (Ford v Ferrari) — це не лише фільм про спорткари та гонки, хоча перегони тут зняті бездоганно. Це історія про реальний випадок протистояння Форда і Феррарі, коли ти приходиш на чуже поле зі своєю філософією гри та перемагаєш. А все тому, що в цьому світі є один головний драйвер – не гроші, не пристрасть, а амбіції. Саме вони, немов високооктанове пальне, живлять головних героїв у виконанні Метта Деймона, Крістіана Бейла і Трейсі Леттса.

 

Найкращий політичний фільм

The Laundromat

За цю позицію боролися дві псевдодокументальні стрічки, присвячені реальним подіям. Пральня (The Laundromat) від Netflix викриває проблему офшорів та скандал з Panama papers і може похвалитися Меріл Стріп, Гері Олдменом та Антоніо Бандерасом у головних ролях.

Трейлер: Брексит (Brexit: The Uncivil War)

Проте більше мене зачепив Брексит (Brexit: The Uncivil War) від HBO з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі. Він так само, як і персонажі Олдмена та Бандераса звертається з екрану до глядачів напряму. Проте його історія виглядає більш напруженою та модерновою. І нехай проблеми британців не стосуються нас так, як офшорні скандали, зате революція у політичній агітації з використанням big data чіпляє сильніше. Можливо, річ також у доволі олдскульній манері оповіді Пральні.

 

Найкращий історичний фільм

Трейлер: Король (The King)

Перше місце без вагань віддаю ще одному проекту Netflix — фільму Девіда Мішо Король (The King) за мотивами п’єс Шекспіра. Чудовий Тімоті Шаламе зіграв англійського короля Генріха V, котрий після смерті свого батька-тирана посідає престол у дуже непростий час. Англія знаходиться у перманентній кризі, воює з сусідами та бурлить зсередини. Кульмінацією стає конфлікт молодого Генріха V з французьким принцом Луї у виконанні Роберта Паттінсона. Не можу себе назвати цінителем історичних драм, бо загалом вони занадто нудні. Проте визнаю чудову роботу авторів фільму, які показали дві прості речі: велика влада потребує великих жертв (в першу чергу жертвувати доводиться власною сім’єю), і миру не досягнеш, якщо не готовий за нього битися.

 

Найкращий музикальний фільм

Rocketman

Рокетмен (Rocketman) став чи не єдиним претендентом на звання кращого мюзиклу. Перш за все, варто відмітити чудове перевтілення Тарона Еджертона на Елтона Джона. Також тут краще відображений життєвий шлях героя, культовий музикант вийшов набагато більш трушним, ніж Фредді Мерк’юрі з Богемної рапсодії роком раніше.

 

Найкращий документальний фільм

Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго

В 2019-му одразу дві крутих українських документалки потрапили в прокат і затьмарили собою навіть більш імениті зарубіжні стрічки. Історія Зимового саду (The Winter Garden’s Tale) Семена Мозгового та Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго (Heat Singers) Надії Парфан. Картина про івано-франківських комунальників вийшла настільки пронизливою, що я двічі ледь на заплакав, поки герої стрічки боролися зі зношеною інфраструктурою теплокомунікацій та відмираючими традиціями профсоюзних активностей.

 

Найкращий український фільм

Додому EVGE

Кращими вітчизняними фільмами весь час стають серйозні соціальні драми, від яких іноді емігрувати хочеться. Цього року, наприклад, вийшов Додому (Evge) – перший фільм Нарімана Алієва, який відразу відзначили нагородою фестивалю кінокритиків Кіноколо. Мав успіх він і на зарубіжних кінофестивалях завдяки автентичній історії та чудовому дуету Ахтема Сеітаблаєва і Ремзі Білялова.

Мої думки тихі

Проте для мене найкращим став Мої думки тихі (My Thoughts Are Silent) Антоніо Лукіча. Це теж драма, але розбавлена пронизливою комедією абсурду, що дозволяє глядачу зануритися у проблему матері та дитини, і при цьому сміятися, а не плакати. У ролі крижня, що покинув гніздо — Андрій Лідаговський, а матір, яка ніяк з цим не змириться — Ірма Вітовська-Ванца.

 

Фільм року

Once Upon a Time in… Hollywood

Критики і фанати сперечаються, чи найкраща це з робіт Тарантіно, не рахуючи Кримінального чтива. Але для мене Одного разу… в Голлівуді (Once Upon a Time… in Hollywood) однозначно став фільмом року. Це кіно про кіно та його колиску – Голлівуд. Тарантіно згадує все те, за що він обожнює Лос-Анджелес кінця 1960-х та ділиться цією тихою ностальгією з глядачами. І не важливо, який період історії кіно ви любите більше, неможливо не віддати належне генію Квентіна, що з уламків своїх минулих фільмів зліпив стрічку про те, як безповоротно змінюється кінематограф. Не факт, що змінюється на краще.

Дмитро Сидоренко

 

P.S. Автор з жалем відмічає, що не встиг ознайомитися зі всіма картинами, які з великою ймовірністю могли б увійти у цей топ. Мова про такі стрічки, як Мертві не помирають (The Dead Don’t Die), Маяк (The Lighthouse), Мене звати Долемайт (Dolemite Is My Name), Кролик Джоджо (Jojo Rabbit), Неограновані коштовності (Uncut Gems), Прекрасний день по сусідству (A Beautiful Day in the Neighborhood), котрі поки не вийшли, або й не вийдуть в український прокат.

Комментарии