kinowar.com

А чи був хлопчик? Рецензія на фантастичну драму-жахи «Віваріум»

Світить яскраве сонечко, квітне зелена галявина, мила вчителька Джемма (Імоджен Путс) викладає радісним діткам, а її життєрадісний чоловік Том (Джессі Айзенберг) працює садівником в тій же школі. Подружжя звертається до агентства нерухомості для пошуку собі будиночка. Неадекватно життєрадісний агент везе пару в заміський комплекс, всіяний тривожно однаковими ділянками з двоповерховими будинками. В усьому така ідилія, що стає страшно. Дивний агент зникає, а з цього загадкового місця Том та Джемма вибратись не можуть, проти своєї волі щоразу повертаючись в свій бісовий будинок під номером 9. Вони застрягли в цій незрозумілій в’язниці під завжди сяючим сонцем та в оточені безлюдних будинків-близнюків. На цьому дива не закінчуються — з потрібною організму періодичністю на дорозі з’являються коробки з їжею, та одного разу в коробці опинилась новонароджена дитина. І лише записка, що як виростите це дитя, то вийдете звідси. Минає три місяця — дитя вимахало до десятирічного пацана. Пекло лише починається.

“Віваріум” — це те кіно, яке дуже важко описувати, не вдаючись до спойлерів. Тому в кінці тексту, під окремим підзаголовком я опишу власні кінотрактування побаченого.

Думки редакції можуть відрізнятися від позиції автора

Основою усього фільму є назва, і значення терміну “віваріум” відразу дає розуміння десь половині подій фільму. Інша ж половина знаходиться в площині здогадок та теорій.

Фантастична драма “Віваріум” — це досить нетипова кіно-головоломка, фільм-кросворд, де знімаючи один шар, докопуєшся до іншого, де зайдеш ліворуч і знайдеш те, що заховано праворуч. Ряд подій не мають однозначних пояснень, і можуть трактуватись кількома варіантами. Тут важливі не так деталі (які безумовно теж відіграють свою роль), як епізоди та їх цілком логічна послідовність.

Описати одним жанром це творіння неможливо. В першу чергу, як на мене, “Віваріум” — це жахи. Не ті типові кіножахи, де лякають потойбічними силами, кров’ю та трешем. Це відповідна безнадійна атмосфера, жахіття показаних нам обставин, поетапне занурення в усе більший морок. Цим жахом дихає стрічка, він ллється з образів головних героїв, ним випромінює дивний “хлопчик”. А ще “Віваріум” — це психологічна драма про величезну ціну людських вчинків і неминучість розплати. Це фільм про вибір і про шляхи, на які стаєш після того чи іншого прийнятого рішення. А ще ця досить камерна фантастична стрічка має яскравий соціальний присмак з диявольским вищиром.

Головні актори грають досить переконливо, Айзенберг органічний в своєму типовому образі розгубленого та невпевненого в собі молодика, Імоджен правдиво показала тернистий шлях свого персонажа від щасливої дівчини до досвідченої жінки, на плечі якої впало занадто вже багато життєвих задач. Та головною тут зіркою сяє зловіщий “хлопчик”, якого грав молодий та дорослий актори. Це той випадок, коли лише кількома емоційними станами акторів досягається ефект максимального напруження на межі з відвертим жахом.

В стрічці за допомогою особливої гнітючої атмосфери, міцного сценарію, вагомої фантастичної складової та безлічі знаків питань створюється цілий всесвіт. Він має свої закони, різнобічні загадки, своєрідні виміри та жителів з різною місією. Це не шедевр на 10 балів, до фільму вистачає питань, та в мене міцна дев’ятка цьому неординарному, психоделічному та цілком розумному творінню. І аудиторія цього фільму цілком зрозуміла, головне не слухати отих переляканих “критиків”, яким треба все прожовувати та вкладати в мізки, а самому спробувати зануритись в цей поки що односерійний кіновсесвіт. Хочеться вірити, що режисер Лоркан Фіннеган не поставив крапку в світі “Віваріум”, і колись вийде те, що розкриватиме суть цього всього, пояснить не до кінця зрозуміле та закріпить зрозуміле.

А тепер для тих, хто прочитав цей набір думок, хто вже дивився картину чи хто просто любить спойлери, моє особисте трактування подій. З ним можна не погоджуватись, та побачив я ось що.

УВАГА! Далі присутні спойлери фільму. Якщо ви ще не дивилися «Віваріум», рекомендуємо припинити читання статті.

Вивариум

Кінотрактування
Почнемо з назви фільму. Віваріум — це місце в лабораторії, призначене для проведення дослідів над тваринами. Отже, під виглядом заміського житлового комплексу головних героїв поміщають в якесь експериментальне середовище. Відповідно, Том та Джемма чистої води піддослідні кролики. Хто ж над ними так пожартував? Звісно якась позаземна сила, умовно кажучи прибульці, про що свідчать ряд факторів — містичність самого містечка, швидкість росту та трансформації “хлопчика”, складене вдвоє людське тіло агента по нерухомості тощо. Чимало подій в “містечку” не мала природнього походження — однакові і вічні хмарки, відсутність виходу, вічне повернення до хатинки номер 9, повстала з попелу та сама хатинка. З цього випливає, що “містечко” не має відношення до реальності, що це інший вимір, в якому діють інші просторові та фізичні закони. Ця версія підтверджується ще й падінням Джемми під землю, де вона побачила інші родини з іншими “хлопчиками”, тобто тут діють паралельні світи.

Отже, є якась інша цивілізація, більш розвинута за земну, жителі якої прилетіли сюди та проводять загадкові експерименти, з не до кінця зрозумілими цілями. Одна мені цілком очевидна — за допомогою нав’язування бездітному подружжю дитини вони хотіли дослідити питання родини, виховання дітей, взаємозв’язок між батьками та дітьми, одним словом соціалізації новонароджених. Схоже за все, на планеті прибульців є певні проблеми як не з народженням, так з вихованням нового покоління. Наступна ймовірна ціль прибульців — це боротьба зі своїм коротким життям. “Хлопець” за три місяці став 10-ти річним, а за півроку — десь 30-ти річним. За рік цей диявол стане таким старим, як і агент, якого він власне в кінці фільма і змінив на посаді. Отже вони живуть біля року, і можливо ці експерименти на Землі покликані знайти способи подовження свого існування.

Повернемось до бідолашних Тома та Джемми. В кінці фільма вони вмирають від незрозумілої хвороби. До цього вони пройшли всі кола пекла з хлопчиком, якого мали виховати. Чи могли вони вижити? Чи були вони від початку приречені? А може саме від їх вчинків залежала їх доля? На ці питання відповідей нам не дають. Точно вірно те, що прибульцями люди сприймалися як піддослідні соціальні суб’єкти, які мають прийняти, виховати і запустити в світ “хлопчиків”. І саме від того, як відбуватиметься взаємодія з потойбічним пацаном, залежить доля цих суб’єктів. Та нам не показали альтернативної ситуації, тому невідомо чи залежало від людей хоч щось. Том не прийняв малого хлопця від самого початку, в результаті просто втік в безцільне копання ями. Джемма сильно намагалась, іноді навіть виходило, та в результаті все рівно відріклась від цього хижого створіння. В результаті вони померли…

Ну і що це було таке під виглядом “хлопчика”? Це безжальна нестабільна істота, яка чудово вміє повторювати дорослих, нестримно верещить у будь-яких неприйнятних для себе обставинах, підглядає за дорослими у спальній, не слухає їх, та в той же час цілком залежна від своїх нових батьків. Перед нами збірний образ великої кількості абсолютно реальних дітлахів, можливо цей пацан є надбанням попередніх експериментів над людьми. Це ще один з ключів до розгадок цієї божевільної головоломки — експеримент триває дуже давно і триватиме надалі, допоки… Допоки не знаю що, та це і не так важливо, бо трактування не має переходити у прогнозування такого бажаного продовження, яке, вірю, буде. А не буде, то й в Україні можна щось подібне придумати та зняти. Дивіться “Віваріум”, отримуйте задоволення, тренуйте мізки та розширяйте межі уяви.

Дмитро Майстренко

Читайте також:

Альтернативна рецензія на фільм «Віваріум»

10 найстрашніших хоррорів

55 найкращих фантастичних фільмів

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Комментарии