kinowar.com

Глибокі води (Deep Water)

Секундочку...

«Я його вбив», — з усмішкою говорить протагоніст про коханця своєї дружини у колі знайомих на багатолюдній вечірці так, аби всі почули. І всі, звісно ж, сміються, бо ніхто не вірить у цю нісенітницю. Адже Вік, як завжди, жартує.

Бен Аффлек грає стоїчного, монументально спокійного і терплячого чоловіка невірної і навіженої дружини у еротико-психологічному трилері «Глибокі води». У назві фільму йдеться зовсім не про ті води, в яких убивця ховає тіла, бо буквальні води тут якраз безперечно неглибокі, практично мілководдя, а іноді навіть басейн. А от загадкові, незбагненні стосунки жінки і чоловіка, хвилі та бурі чи мертвий насторожуючий штиль усередині подружжя, вважає авторка однойменного роману Патриція Гайсміт, подекуди схожі на бездонно глибоку і темну воду, під товщею якої ховаються шокуючі, вбивчі секрети, нездорові бажання, небезпечні ігри, дивні та дикі розваги, божевільно-токсична, спустошуюча любов.

Можливо, найкраще у цій картині, яка суттєво спростила психологічні складнощі, тонкощі та нюанси патологічних відносин між героєм та героїнею літературного першоджерела, — це невеличке відео після титрів, у якому маленька дочка головних персонажів, направляючись до школи (бо життя повернулось у звичне русло, а валіза як символ змін чи хоча б спроби що-небудь змінити символічно пішла на дно, як і всі інші перешкоди сталого стану речей), завзято й щасливо співає шлягер Лео Сейєра 1976 року «You Make Me Feel Like Dancing» на задньому сидінні авто, радіючи, що її батьки разом і так само, судячи з усього, щасливі. Проте дивитись стрічку все ж таки досить приємно. Бо в ній є трохи еротики, трохи оголеної та сексуальної, насиченої кубинською пристрастю та темпераментом Ани де Армас; трохи іронії, бо шлюб – найіронічніша річ у світі; багато чудового Аффлека.

Тобто найголовніше – в ній багато надчудового Аффлека, який бездоганно демонструє не лише чоловіче достоїнство (і зовсім не те, що у штанях), тверду, незламну та водночас інтелігентну, благородну маскулінність, а й виняткові стриманість і неквапливість, за ширмою котрих, у глибині, ховається запекла одержимість. Актор ідеально уподібнюється тим равликам, котрих вирощує та за котрими уважно і ніжно спостерігає його герой, перебуваючи у тихому захваті від того, що ці до біса повільні створіння попри свою феєричну млявість (яка насправді видається не недоліком, а чеснотою, бо тихше їдеш – далі будеш) здатні подолати трьохметрову стіну, йдучи на запах самиці. Так само і Вік Ван Аллен, люблячий чоловік (котрий до того ж готує фантастично смачні сандвічі і приголомшливий біск з лобстера), без зайвих метушні та поспіху долає будь-які стіни.

Можна сказати, придумавши Віка Ван Аллена, Патриція Гайсміт створила протилежність свого ж Тома Ріплі, людини-невидимки без власного обличчя і власного «я», котрий складається лишень із масок-облич інших людей, і сутність якого – постійні брехня та омана, ілюзія та химера. Ван Аллен навпаки, надмірно правдивий, чіткий, позбавлений слизькості та пластичності, схожий на молоток для відбивання м’яса. Але молоток у руці кухаря-гурмана.

Смотрите легально на MEGOGO

Фільм починається і закінчується однією і тією ж сценою, яка на початку видається глядачеві беззмістовною та неважливою. Та наприкінці із цього фрагменту стає зрозумілою сама суть: він та вона – єдине ціле; одна сатана, як то кажуть; цілком заглиблені у їх своєрідну забаву і задоволені усіма відтінками свого шорсткого, цупкого шлюбу. І цей реверсивний рефрен, це обрамлення, це замкнене сюжетне коло – символ циклічності, на якій побудовано будь-який шлюб, що неодмінно складається із постійних сварок та примирень, безупинних та перманентних хвиль, що вперто та неуклінно б’ються об скелі.

«Глибокими водами» до режисури повернувся класичний американський постановник Едріан Лайн, котрий багато років тому вже багаторазово препарував шлюбні та сексуальні відносини, патології та злочини на ґрунті бажання у фільмах «Фатальний потяг» (культова стрічка з Дугласом та Гленн Клоуз і на сьогодні залишається еталоном еротично-психологічного трилеру про адюльтер та одержимість), «Дев’ять з половиною тижнів», «Непристойна пропозиція», «Лоліта», «Невірна». Повернення після двадцятирічної перерви не виявилося тріумфальним. Проте очевидно, що Лайн не вичерпався ні як мувімейкер, ні як психолог-дослідник пікантних брудних плям шлюбних буднів.

Анастасія Лях

Глибокі води (Deep Water)

2022 рік, США

Продюсери: Арнон Мілчен, Стівен Заіллян, Ентоні Катагас, Гарретт Баш, Гаймон Кеседі, Бен Форкне

Режисер: Едріан Лайн

Сценарій: Зак Гелм, Сем Левінсон, Патриція Гайсміт

У ролях: Бен Аффлек, Ана де Армас, Трейсі Леттс, Крістен Конноллі, Фінн Віттрок, Джейкоб Елорді, Брендан Міллер, Ліл Рел Говері, Рейчел Бланчард, Деш Мігок, Грейс Дженкінс

Оператор: Ейгіл Брілд

Композитор: Марсело Зарвос

Тривалість: 115 хвилин/ 01:55

Секундочку...

Комментарии