kinowar.com

Рішення піти (Heojil kyolshim)

Секундочку...

Цей південнокорейський романтично-детективний неонуар від режисера «Олдбоя» і «Служниці» Пак Чхан Ука певним чином обманює того глядача, котрий чекає справжнього детектива і приголомшливих твістів на кшталт тих, котрими повнилися попередні роботи постановника. Проте він максимально глибоко занурює у хворобливу і загадкову прірву любовного настрою, котрий ні на хвилину не позбавляється відчуття невимовного суму і неусувної трагедії, якою все скінчиться… І що найбільш цікаво, ніяка шокуюча правда про це химерне кохання, як у фіналі «Олдбоя», тут не розкриється. Та й взагалі ніяка правда не дійде до поверхні. Майже всі таємниці так і залишаться таємницями, а вся загадкова історія, як і легкий шлейф аромату дивного кохання, просто розвіються, розчиняться, змиються, як сліди на піску після припливу.

Головний герой – поліцейський слідчий з міста Пусан, що має на роботі бездоганну репутацію. Він завжди розкриває злочини, завжди доганяє втікача під час погоні, скрупульозно веде цілодобове стеження і ніколи не відволікається. Кожні вихідні їздить до маленького атомного містечка, де його чекає красуня-дружина, що працює на ядерному реакторі. Дружина пропонує вечерю і секс. І сушений мармелад, який герой за порадою лікаря і жінковими наполяганнями жує, аби позбутися звички курити. Тяга до нікотину – здається, єдина його вада. І так само за порадою лікаря і жінковими наполяганнями він використовує нічний прилад для правильного дихання, аби позбутися хронічного безсоння, через яке приходить на роботу з червоними очима і регулярно крапить їх краплями від втоми.

За маскою бездоганного чоловіка ховається чоловік вкрай нещасливий, геть позбавлений спокою, радості, гармонії… Ще більший неспокій, ще більшу напругу в його життя вносить фатальна зустріч із роковою красунею на ім’я Со Рей, що стає головною підозрюваною у новому розслідуванні. Її чоловік, чиновник міграційної служби і альпініст-аматор, загинув під час сходження на вкрай небезпечну скелю, зірвався з вершини униз. Або вчинив самогубство. Або його хтось штовхнув… Со Рей виявляється китайською нелегалкою, що колись прибула до Кореї морем у вантажному контейнері. А її чоловік, виявляється, був деспотичним садистом, що не лише лупцював дружину, а й поставив на ній клеймо – власні ініціали, які ставив на усіх своїх речах… Грубий і раціональний напарник головного героя знову і знову повторює, що красуня-вдова точно винна, бо ж навіть не намагається зобразити скорботу. Але детектив вже закохався, і фатум цей вже не відвернути…

Фільм Пак Чхан Ука містить окремі мотиви, риси, відсилки до багатьох відомих стрічок: до «Любовного настрою» Вонга Карвая, «Запаморочення» Альфреда Гічкока, «Основного інстинкту» Пола Верговена, «Безсоння» Крістофера Нолана (чи радше до однойменного норвезького оригіналу) і навіть до «Труднощів перекладу» Софії Копполи. Як і в «Любовному настрої», головні герої грають у гру (героїня ніби навмисно знову грає роль підозрюваної, аби її коханий поліцейський знову грав роль слідчого, що її допитує), і так само ця гра виключає буквальну фізичну близькість (нам жодного разу не показують секс між протагоністом і ля фам фаталь, і взагалі неясно, чи був він між ними, і лише одна її репліка про те, що вона мала змогу якось спостерігати його сон чи його безсоння, натякає на можливий інтимний тілесний зв’язок), аби у повітрі лишався лише самий настрій, лише самий шлейф, лише відчуття, лише розмиті сліди на піску.

Смотрите легально на MEGOGO

Так само, як і в Карвая, стирається межа між реальністю і уявою. Фізично герой і героїня перебувають на відстані, але режисер поміщає їх в один кадр. Детектив, що веде спостереження за Со Рей, уявляє себе з нею поруч: в її квартирі, на її дивані, де вона щовечора їсть морозиво замість вечері і засинає у химерній позі перед телевізором з димною цигаркою в руках. І він вдихає заборонений аромат нікотину… Так само, як і в Карвая, окреме значення мають сукні Со Рей і їх кольори… Тож критики недаремно назвали «Рішення піти» ««Любовним настроєм» з убивствами».

Як і в «Запамороченні», герой-поліцейський знову і знову намагається вистежити чи то реальну, чи то фантомну жінку; чи одну й ту саму, чи копію, що схожа на неї як дві краплі води; чи привида минулого, чи витвір хворобливої фантазії… Так само, як і в Гічкока, лейтмотивами є самогубство і страх висоти (в «Запамороченні» акрофобією страждав протагоніст, а у Пак Чхан Ука цією ж психологічною недугою страждає героїня). Як і в детективному трилері «Безсоння», безсоння протагоніста-детектива є ключовою характеристикою його нездорового і неспокійного стану, лише цього разу ми, глядачі, не знаємо причину і походження цієї аномальної несплячки («Уявляєш, за одну годину сну я прокинувся сорок сім разів», – розповідає коп своїй коханій підозрюваній).

Це ніби той самий культовий голлівудський «Основний інстинкт» з Майклом Дугласом у ролі поліцейського-детектива і Шерон Стоун у ролі звабливої красуні-підозрюваної. Лише тут жодної еротики і жодної голлівудщини. Та ще більше невизначеності і таємниці. І так, спілкування цієї парадоксально-патологічної пари, що веде незрозумілу і небезпечну гру, ускладнене і декороване «труднощами перекладу»: китаянка погано розмовляє корейською, тож їх розмовам допомагають програми з розпізнавання мови і миттєвого перекладу в смартфонах.

Зухвало вибудована і фабула цієї історії. Десь посередині сюжет нібито обривається, і розпочинається друга половина, що нахабно повторює першу: знову смерть чоловіка, знову підозрювана дружина, повторна зустріч детектива і фатальної красуні, майже усе те саме, але трохи інакше… Такий самий принцип застосував Джордж Міллер у роуд-постапокаліптиці «Шалений Макс: Дорога гніву», коли на половині шляху розвернув сюжетний рух на сто вісімдесят градусів і почав спочатку.

Та, можливо, найцікавіша рима південнокорейського «Рішення піти» простежується із сінгапурським детективним неонуаром «Уявна земля». Тут перетинаються і мотиви іммігрантів, загублених на чужій землі; і мотиви моря як синоніма марень та мрій і протиставленої йому буденно-прозаїчної суші (Со Рей повторює, що не любить гори, але любить море, і цією пристрастю до моря з нею споріднений герой-детектив…, і навіть в абстрактному малюнку звичайних шпалер, що з’являються в кадрі, можна розгледіти протистояння і водночас злиття моря та гір як злиття і протистояння чаші та пагорбу, мінливої хвилі і статичної скелі, жіночого і чоловічого…; недарма картина здобула каннську нагороду саме за режисуру); і мотиви безсоння як неможливості віддатися заповітним жаданням, бо ж лише уві сні наші прагнення набувають фізичної форми. І звичайно, перетинаються мотиви ескапізму, втечі від реальності. Фантазію і ілюзію, химеру і ефемерність часто називають «замками з піску». І в цьому контексті, мабуть, найбільш реальним, ніби на противагу усьому попередньому уявному, виступає жорсткий фінал, де героїня будує не замок, а вирву-могилу з піску.

Головна ж ідея Пак Чхан Ука криється, звісно, у самій назві. «Рішення піти» – це про свободу вибору. Про рішення піти від нещасливих стосунків, про евтаназію (китаянка працює медсестрою в госпісі), про суїцид, про падіння, про рішення кохати, про право на бажання просто щезнути так, аби на піску не залишилось навіть жодного сліду…

Анастасія Лях

Рішення піти (Heojil kyolshim)

2022 рік, Південна Корея

Продюсери: Пак Чхан Ук

Режисер: Пак Чхан Ук

Сценарій: Пак Чхан Ук, Чон Со Гьон

У ролях: Тан Вей, Пак Хе-іль, Лі Джонхьон, Ко Гьон-пхьо, Пак Йон-у, Сео Хьон-ву

Оператор: Роб Гарді

Композитор: Чо Йонук

Тривалість: 138 хвилин/ 02:18

Секундочку...

Комментарии