Фільми про травми війни та посттравматичний стресовий розлад
Посттравматичний стресовий розлад (або скорочено ПТСР) може виникати не тільки через війну. Він може проявитися через інші стресові ситуації. Але зараз саме війна викликає подібні розлади найчастіше. Але ПТСР – не єдиний можливий наслідок участі у воєнних діях або проживання на окупованій території (чи у зоні постійних артилерійських та ракетних обстрілів). Неврози, депресія та інші розлади можуть комбінуватися та складати серйозні проблеми для людини, яка пройшла через війну.
На жаль, війна залишає не тільки людські жертви та руйнування, але й велику кількість громадян з пошкодженою психікою. З якими проблемами можна зіткнутися і вже зараз, і коли війна нарешті закінчиться (впевнені, що перемогою України)? Ми не є кваліфікованими психологами, але ми дивимось багато кіно. А в кіно вже було усе, що було і буде у нашому житті. Тому сьогодні ми пригадаємо декілька стрічок про те, до чого можуть призводити воєнні події – як вони відбиваються на психічному стані людини і до яких проблем у мирному житті це може призвести. Деякі фільми добре відомі, але раніше ми не сприймали їх під таким близьким до нашого суспільства кутом, деякі дивилося значно менше глядачів, але вони точно варті уваги.
Отже, kinowar.com пригадує фільми про життя після війни та ПТСР і інші психічні розлади. Тримайтеся самі та підтримуйте близьких. А ще, якщо ця добірка буде для вас корисною, підтримайте наш сайт – будь-які внески важливі.
Рембо: Перша кров (Rambo: First Blood) 1982
До того як стати зіркою бойовиків, Сталлоне брав участь у створенні серйозних психологічних драм, нехай і з атлетичними чоловіками у якості центральних персонажів. “Роккі” став блискучою спортивною драмою про важливість мотивації та наявності другого шансу в житті. А “Рембо” – одним з перших фільмів про те, як ветерану бойових дій складно вписатися в звичайний мирний світ, в минуле звичне життя. Так, після ще декількох частин “Рембо” у голові стереотип про те, що це кривава франшиза про найманця, що полюбляє кришити поганих хлопців десь на Сході у червоний фарш. Але старт цієї серії був зовсім іншим.
Джон Рембо повернувся з В’єтнаму. Він розшукує товаришів по службі і опиняється у маленькому місті десь у США. Але там його зустрічають не як героя війни. Для місцевого шерифа (Браян Деннегі), який є “хазяїном” міста, він виглядає як якийсь волоцюга. Його вивозять за межі міста і наказують не повертатися, але Джон не звертає уваги на погрози. Тоді його заарештовують, привозять до відділку і б’ють. Тепер Рембо повертається до звичного режиму війни: його очі знов відкриті, його м’язи напружені, тіло і розум готові до бою. І він влаштовує його шерифу та його команді попри всі міркування закону та здорового глузду.
Таксист (Taxi Driver) 1976
Цей ветеран В’єтнаму не настільки войовничий, але йому так само нелегко вписатися в реалії мирного Нью-Йорку. Він страждає від безсоння, тому влаштовується працювати нічним таксистом. У вільний час він відвідує порнокінотеатри, а коли знайомиться з красивою дівчиною (Сібілл Шеперд), веде її на побачення у такий саме кінотеатр на порнофільм. Вона вважає його хворим та кидає його. Тепер він знов самотній та нікому непотрібний, а тому низка його знайомств з різноманітними персонажами нічного Нью-Йорка продовжується.
Одного разу він знайомиться з 12-річною проституткою (Джоді Фостер), яка втекла від свого сутенера (Гарві Кейтель). Він намагається направити її на вірний шлях – школа, батьки, але вона повертається до сутенера, тому що продовжує вірити, що він кохає її. Тоді молодий таксист та ветеран морської піхоти вирішує, що потрібно вичистити весь бруд з цього міста, інакше нічого не зміниться. Він купує зброю та починає планувати свій праведний похід до поганців Нью-Йорку…
Один з найвизначніших фільмів режисера Мартіна Скорсезе, який з часом якщо і втратив актуальність з точки зору саме в’єтнамської війни, тим не менш, лишається зразком драми важкої адаптації солдата у новій для нього мирній реальності.
Американський снайпер (American Sniper) 2014
Інша війна, інший режисер, інші часи, але ті самі проблеми. Клінт Іствуд поставив воєнну драму за реальною історією снайпера американської армії Кріса Кайла. Кайл – справжня легенда ВВС США: 255 уражених цілей, з яких 160 офіційно підтверджено Міністерством оборони; найдальший точний постріл в умовах бойових дій (1920 м). Але усі військові досягнення на регалії не вирішують твоїх психологічних проблем. Кайл чотири рази їздив до Іраку і чотири рази повертався додому. І кожен раз це буди нові відчуття – він по-різному відчував, чи готовий він повертатися, чи хочеться йому кинути мирне життя і знов поїхати на війну.
Складний шлях легендарного воїна зображував Бредлі Купер. У фільмі достатньо бойових сцен, але після перегляду розумієш, що це все же таки не бойовик і навіть здебільшого не фільм про війну – це у першу чергу історія життя, понівеченого війною. Якої б небезпеки не вдавалося б уникнути і якої б складності місії не були виконані, втекти від того, що у тебе в голові, неможливо.
Драбина Іакова (Jacob’s Ladder) 1990
Картина режисера Едріана Лайна, який в першу чергу відомий своїми роботами еротичного жанру (“Дев’ять з половиною тижнів”, “Лоліта”, “Фатальний потяг”, “Непристойна пропозиція” та нещодавні “Глибокі води”). Проте у цьому (доволі відомому) фільмі він розповідає історію ветерана В’єтнаму. Той повернувся з війни живим, але його свідомість вражена. Він починає страждати від галюцинацій та поступово втрачає контроль над реальністю. Потім він з’ясовує, що колишні товариші по зброї також страждають від подібних галюцинацій.
У головній ролі Тім Роббінс. Головний герой поступово починає підозрювати, що у кошмарних видіннях цілого загону винне міністерство оборони США. Але як дістатися істини, якщо ти постійно бачив демонічних монстрів, сатану, не можеш відрізнити реальність від хворої уяви та опиняєшся то у минулому з власною родиною, то у поточному часі з коханкою?
Володар бурі (The Hurt Locker) 2008
Мабуть, найкращий фільм з тих, які намагаються дати відповідь на питання “навіщо люди йдуть на війну не у власній країні”. У певних моментах ця лінія роздумів перетинається зі згаданим вище “Американським снайпером”, але центральний персонаж цієї стрічки куди менш “правильний” солдат, ніж легенда Кріс Кайл. Він має вибуховий характер, не соромиться посваритися з колегами по службі, або навіть влаштувати бійку. Втім, він профі у своїй справі (він сапер-підривник). Ризик, на який він йде, часом не є виправданим, адже його цинічне ставлення до небезпечної роботи призводить до сприйняття знешкодження мін як своєрідної гри. Як і Кріс Кайл, він йде з Іраку та повертається назад. Але на відміну від персонажа фільму Іствуда, він чітко розуміє, що саме на війні він почуває себе на своєму місці. Це навіть не ПТСР, це просто відсутність сприйняття мирного життя як простору для існування.
У головній ролі Джеремі Реннер (і це одна з найкращих його робіт, якщо не найкраща). Режисер фільму – Кетрін Бігелоу, яку ми ще побачимо у нашому списку.
Народжений четвертого липня (Born on the Fourth of July) 1989
Це другий фільм із трилогії Олівера Стоуна про в’єтнамську війну (першим був культовий “Взвод” – так, були часи, коли Стоун знімав велике кіно, а не жахливі пропагандистські документалки для режиму путіна). Антивоєнна картина про наслідки В’єтнаму для солдат і для американського суспільства.
Головний герой (фільм поставлено за автобіографічною книгою його прототипа) живе у маленькому містечку і пишається воєнною історією США. Після школи він записується добровольцем в морську піхоту і відправляється у В’єтнам. Тут він стикається з тим, чим насправді є війна. Смерть, жорстокість і відчуття того, що тебе всі покинули, ти сам на сам з усіма проблемами виживання на фронті. У результаті трагічного випадку він вбиває товариша по службі. Після поранень він втрачає можливість ходити. Але це не вбиває його віру у патріотичні ідеали – він навіть обурюється демонстраціям пацифістів у себе вдома в Америці.
А от те, що вбиває його віру у країну – це повернення у цю саму країну після війни. Він розуміє, що ніхто не вважає його героєм. Більш того, суспільство настільки негативно сприймає війну у В’єтнамі, що навіть самі ветерани цієї війни часто сприймаються людьми негативно. Він починає пити та опускається на саме дно. Йому доведеться пройти складний і довгий шлях до того моменту, як він віднайде себе у антивоєнному активізмі. Це поверне йому сенс життя та відчуття власної потрібності.
У головній ролі Том Круз. Якщо вам здається, що він посередній актор у його фільмографії немає нічого цікавішого за “Топ Ган” та “Місія нездійсненна”, подивіться цей його перформанс. Ваша думка зміниться назавжди.
Мисливець на оленів (The Deer Hunter) 1979
Ще один культовий фільм про в’єтнамську війну, важкий для перегляду, але залишаючий потужні враження. Стрічку умовно поділено на три великі епізоди. Перший – весілля та проводи трьох друзів у В’єтнам. Вони п’ють та готуються до полювання на оленів перед самим від’їздом. Другий – В’єтнам. Третій – повернення додому.
У В’єтнамі відбуваються страшні події – і не тільки воєнні, але й супутні. Центральним елементом всієї картини є гра в російську рулетку. Вона відбувається і у в’єтконговському полоні, і у карталі червоних ліхтарів у Сайгоні, де в неї грають вже за гроші. Межа між життям і смертю розмита не тільки фізично (зважаючи на воєнний стан), але й психологічно. Хтось поступово відновлюється і виходить з цього сприйняття реальності, а хтось залишається у ньому.
Передчуття трагічного фіналу не залишає впродовж всього фільму, особливо у фазі воєнного В’єтнаму, навіть коли друзям вдається втекти з полону і залишити активні бойові дії. У головних ролях зайняті провідні актори сучасності – Роберт Де Ніро, Крістофер Вокен та Меріл Стріп.
Повернення додому (Coming Home) 1978
Важка драма повернення і спроби відновлення в’єтнамських ветеранів у США. Головний герой (Джон Войт, батько Анджеліни Джолі) перебуває у госпіталі – паралізований, агресивний та травмований психологічно. Йому важко забути жах війни і важко приймати допомогу, без якої він не може зробити майже нічого. Дружина капітана морської піхоти, який і досі служить у В’єтнамі (Джейн Фонда), вражена стражданнями солдат, які повернулися. Вона намагається допомогти паралізованому ветерану, якого вона знає з часів навчання у коледжі, і поступово їх дружба переростає у кохання.
Тим часом чоловік (Брюс Дерн) повертається в Штати, відчуваючи, що він втрачає дружину. У іншій ситуації можна було б казати про драму любовного трикутника, але у даному випадку трагедія війни та її жорстоких наслідків виходить на перший план.
Тебе ніколи тут не було (You Were Never Really Here) 2017
Значний стрибок вперед у часі – тепер перед нами ветеран війни вже не в’єтнамської, а якоїсь більш сучасної. Втім, його проблеми залишаються тими самими – намагання знайти сенс життя у мирному середовищі. Головний герой (Хоакін Фенікс) знаходить його у допомозі дівчатам, які потрапили у тенета секс-торговлі. Одного разу він отримує завдання від впливового політика, але при його виконанні все йде не за планом…
ПТСР та інші воєнні травми у цій картині, здається, не на першому плані – фільм виглядає як лінійний (але захоплюючий) жорстокий бойовик. Втім, коли споглядаєш манеру поведінки головного героя, його замкненість та мовчазність, його відносини з матір’ю, розумієш, що все ж таки, саме на цих психологічних проблемах зроблено значний акцент. Якщо герой врятує дівчинку, для неї це буде вихід. Але хто врятує його самого? І який вихід насправді є у нього?
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Читайте також:
Найкращі фільми про війну України з росією
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
