Довгоочікуваний серіал-приквел «Джона Віка» виявився може й непоганим кримінальним шоу, проте поганим приквелом «Джона Віка» у тому сенсі, що естетика «Континенталя» не має жодного відношення до естетики культової франшизи з Кіану Рівзом (до речі, здається, «Джон Вік» є рекордсменом у тому, наскільки швидко йому вдалося здобути статус культового кіно, адже для того не знадобились роки, то сталося практично одразу після прем’єри). Тож так, міні-серіал «Континенталь» дуже далекий і від франшизи про опального екс-кілера, і тим паче від рангу «культовий».
На першому кадрі в повітрі летить «коктейль Молотова». На дворі Нью-Йорк 1955 року. Судячи з усього, на вулицях відбуваються масові заворушення (автори не роз’яснюють, адже цей пролог-флешбек триває всього лише кілька хвилин, проте можна припустити, що народні протести пов’язані з масовим невдоволенням американською політикою: війна в Кореї завершилася, проте холодне протистояння з СРСР і боротьба за сфери впливу на Сході і в Латинській Америці тривають, В’єтнам уже розділений і назріває нове зіткнення; внутрішня політика США охоплена «маккартизмом» і так званим «полюванням на відьом»; до того розпочинається рух за права чорношкірих). За цей кинутий «коктейль Молотова» поліція затримує двох підлітків, братів Френкі та Вінстона Скоттів. Стає зрозумілим, що пляшку із займистою сумішшю кинув молодший Вінстон, проте старший брат Френкі бере всю провину на себе.
Далі бачимо на екрані той самий Нью-Йорк, але вже 1975 року. Вже дорослий і дуже кремезний Френкі, котрий провів у тюрмі чимало років і став невід’ємною частиною кримінального світу, працює на авторитетного боса Кормака (Мел Гібсон), котрий володіє та управляє готелем «Континенталь» (тим самим готелем зі всесвіту «Джона Віка», котрий є притулком для найманих убивць і котрий функціонує на засадах суворого дотримання кодексу) і звітує перед Високим столом. Та у перші ж хвилини після прологу Френкі під час помпезної новорічної вечірки у «Континенталі» зухвало грабує свого шефа: краде зі сховища… ні, не гроші і не золото, котрих там повно, а… прес для карбування монет. Не звичайних монет, звісно ж, а тих самих особливих монет, котрі сковують клятвою крові і так само від клятви звільняють. Очевидно, що цим грабунком Френкі жадає себе звільнити від цупких лещат кримінальної поруки, адже він закохався у дівчину-камбоджійку, одружився навіть і хоче мати із нею дім та сім’ю.
Та вкрадений прес є безцінним скарбом не стільки Кормака (котрий просто є його хранителем), скільки самого Високого столу. І Кормак (розуміючи, що відповідає за той прес головою і вже однією ногою стоїть у могилі) кидає на пошуки Френкі усі сили «Континенталя», всіх найвідчайдушніших і найвіртуозніших головорізів. А ще викрадає аж із Лондона молодшого брата Френкі, Вінстона (котрий за усі ці роки, врятований братом від кримінальної долі, перетворився на англійського сноба у брендовій шовковій нашийній хустинці і шельмуватого бізнесмена, що шукає інвесторів для організації мережі парковок), аби той привів його до цілі…
Смотрите легально на MEGOGO
Так, тематично серіал нібито очевидно пов’язаний з повнометражною франшизою. Той самий «Континенталь»; той самий Високий стіл; ті самі монети-клятви крові; аналогічне різноманіття різнокаліберних кілерів; той самий Вінстон (молода версія персонажа, якого у фільмах зіграв Ієн МакШейн); той самий вишколений інтелігентний консьєрж Харон (молода версія персонажа у виконанні нині покійного вже Ленса Реддіка). А історія Френкі – алюзія на історію Джона Віка, який, як пам’ятаємо, теж у бекграунді закохався, одружився, спробував звільнитися від ланцюгів своєї специфічної професії і навіть таки звільнився, та змушений був повернутися). Проте автори шоу наслідують виключно поверхневі мотиви франшизи, чомусь повністю ігноруючи ідеологію та естетику «Джона Віка».
По-перше, «Континенталь» забруднив чистоту фільмів Чада Стагелські. Тут з’явилося стільки всього зайвого, що від первинної концепції гострого і суворого лаконізму нічого не лишилося. З’явилися політика, поліцейські, побутові діалоги, натяки на гумор, секс… Дружина Френкі виявилася «червоною кхмеркою», революціонеркою-комуністкою. На хвості у Френкі виявилася жінка-детектив, що намагається викрити продавців зброї (Френкі воював у В’єтнамі і потім почав торгувати зброєю разом з колишніми армійськими товаришами). Жінка-детектив виявилася коханкою свого начальника… Тобто у серіалі повистрибували сфери, котрі зумисно були винесені за рамки «Джона Віка», бо концепція фільмів полягає в умовному та обов’язковому відокремленні кримінального світу від світу реального: від копів, від перехожих, від жінок та дітей (окрім тих жінок, котрі є жінками-кілерами), від рутини. «Джон Вік» – це нуарна ірреальна фантасмагорія, кримінальна поема, де екшн ллється нон-стоп суцільною елегантною піснею у динамічному ритмі, проте у мінорній тональності.
Натомість «Континенталь» – це просто гучний гуркіт замість вишуканої пісні (до речі, естетикою із «Джоном Віком» набагато більше за цей серіал пов’язана «Атомна блондинка», і хочеться сподіватися, що буде пов’язана майбутня «Балерина»). А сцени ближнього бою та перестрілок у серіалі є грубою м’ясорубкою з різкими неприємними звуками замість граційної і плавкої мелодії, котрою Стагелські віртуозно наділив коктейль пострілів та ударів.
Авторам серіалу (котрі не спромоглися створити сюжетний рух без допомоги макгафіна – преса для карбування монет) помилково здалося, що якщо накидати не смислових і не стилістичних, а суто формальних відсилок (згадування піджаку з кевларовою ниткою чи зліт у кадрі голубиної зграї під час сутички білих бандитів з чорними як натяк на майбутнє підземельне та підворітне, «низове» панування Голубиного короля у виконанні Лоренса Фішберна), то «Континенталь» автоматично стане частиною всесвіту «Джона Віка». Та цього, звісно, не сталося. Як і не сталося витонченого і дуже своєрідного поєднання брутальної сили з ввічливістю та шляхетністю (творці телевізійного приквела обмежилися однією лише брутальністю, а над ґречністю оригіналів навіть дозволили собі нечемно поглузувати).
«Як там то називається?» – питає антагоніст Мела Гібсона в Харона. «Екскомунікадо, сер», – відповідає консьєрж. І великий, але невігласний бос роз’яснює: «Тобто на латині перекладається як «капут». Саме так можна перекласти і весь серіал «Континенталь», котрий через своє мистецьке невігластво геть не зрозумів і не зміг відтворити мову «Джона Віка».
Анастасія Лях
Континенталь (The Continental: From the World of John Wick)
2023 рік, США
Продюсери: Грег Кулідж, Керк Ворд, Безіл Іванік, Альберт Г’юз, Дерек Колстад, Чад Стагелські, Девід Літч
Режисери: Альберт Г’юз, Шарлотта Брандстром
Сценарій: Грег Кулідж, Керк Ворд, Шон Сіммонс, Кен Крістенсен
У ролях: Колін Вуделл, Мел Гібсон, Бен Робсон, Рей МакКіннон, Мішель Агуар, Пітер Грін, Губерт Поінт-Дю Жур, Джеремі Бобб, Адам Шапіро, Кеті МакГрат, Марина Мазепа, Айомід Адеган
Оператори: Пол Ульвік Роксет, Пітер Демінг
Композитор: Raffertie
