Режим (The Regime)

Кейт Вінслет, піднявши праву брову і опустивши лівий кут рота, грає… путіна в американському сатиричному міні-серіалі «Режим» від каналу HBO у постановці титулованого британського драмедіографа і співця тонкого англійського гумору Стівена Фрірза. Маттіас Шонартс, який раніше вже знімався з акторкою у костюмованій стрічці «Маленький хаос», грає вірного солдата, що служить диктатору з відкритим ротом і закоханими очима, але згодом той брутальний солдафонський рот, який ще вчора мовчав і кланявся, починає говорити.

Спершу проєкт називався «Палац», адже всі події відбуваються всередині диктаторського палацу (про криваві розправи за стінами резиденції на кшталт розстрілу шахтарів-бунтарів ми дізнаємося лише з діалогів). Та після виходу «Палацу» Поланського, доволі гидкої і пласкої сатири на ботоксно-силіконову «еліту», автори серіалу вирішили змінити назву. Не здогадатись, що у кадрі карикатура на путінську росію, неможливо. Адже перед нами неназвана авторитарна країна у центрально-східній Європі, червоно-сині прапори якої на білому фасаді палацу очевидно нагадують триколор. Вона перебуває у стані холодної війни з Америкою, ведучи одночасно і тісну співпрацю, і запеклу ворожнечу. Її головний важіль впливу і тиску на світовій політично-економічній арені – цінний природний ресурс у невичерпній кількості (у серіалі це кобальт замість нафти).

Канцлер Єлена у виконанні Вінслет – схиблений параноїк. Вона одержима своїм здоров’ям (і всіма можливими замахами на нього) і настільки боїться щось підчепити, що нікому не тисне руку (а як тисне, то бігме знезаражує долоні антисептиком) і змушує підлеглих у своїй присутності не дихати. Її палац від сирості повсюдно зацвів пліснявою, тож грибкові спори стали найжахливішим кошмаром тиранки (чи варто нагадувати, що путін панічно боїться ковіда і будь-якої іншої зарази). Як і путін, Єлена полюбляє демонструвати публіці свої «таланти» (на відміну від спортивних захоплень реального російського м’ясника у неї це демонстрація вокальних даних) і так само її «здібності» геть бездарні. Найбільшим святом для неї і для держави є День Перемоги (перемоги над конкурентом на виборах). Ну а на додачу у палаці знаходиться мавзолей, де покоїться сакральний батько героїні (як «батько» всієї радянщини Ленін), що виглядає поганенько, не дивлячись на грим, і весь укрився плямами.

Аби той факт, що автократ жіночої статі, не відсунув глядачів від асоціації із путіним, другу скрипку грає Шонартс, який на думку багатьох зовні вельми схожий на московського карлика (хоча близько посаджені очі – недостатньо вагомий привід для ототожнення; до того ж один із цих двох абсолютно потворний, а інший безсумнівно привабливий). Капрал у його виконанні, котрий після різні на шахті і тотального придушення невдоволених за гарну службу потрапляє до палацу й отримує нову почесну роботу ходити поряд із канцлеркою з пристроєм, що вимірює рівень вологи і відповідно рівень загрози плісняви…, – це, з одного боку, узагальнюючий шарж на зомбованого російського солдата й ура-патріота, з іншого – ймовірна пародія на путінського «кухара» і бойовика-посіпаку Пригожина, що вперше відкрив рота і став сірим кардиналом і зрештою національним героєм, а вдруге відкрив надто широко і замовкнув назавжди.

Смотрите легально на MEGOGO

Пліснява – ясно що метафора того, що росія як продукт тотально зіпсувалася, згнила, завонялася, протухла, по всіх закутках вкрилася цвіллю, якої дуже важко, проте необхідно позбутися, щоб дихати безпечно та вільно… Загалом усі метафори і відсилки цілком очевидні і зрозумілі, всі сатиричні проекції нібито кумедні і працездатні, Кейт Вінслет старанно поєднує у своїх стриманих гримасах безмежний абсурдизм з безмежними амбіціями… Проте після перегляду першої серії ловиш себе на думці, що з жодного жарту не посміявся, бо жодний із жартів не був по-справжньому смішним. І це, мабуть, не недолік сценарію, не відсутність у авторів почуття гумору. Це незумисний вислід розгубленості так званого колективного Заходу, котрий не знає, що йому з росією робити: сміятися чи плакати, боятися чи гострословити, обходити ту чорну цвіль (або зелену, невипадково ж на Кейт так багато зеленявих нарядів) чи дезінфікувати.

Анастасія Лях