Amazon нарешті показала світові своє дорогоцінне дітище. Дорогоцінне у прямому сенсі. Адже перший сезон коштував студії півмільярда доларів, з яких половина грошей пішла на купівлю прав і половина на безпосереднє виробництво (для порівняння один сезон «Гри престолів» обходився каналу HBO у 100 мільйонів доларів). Толкіністи, звісно ж, вкрай незадоволені: усе в серіалі не так, як у легендаріумі. Фанати обурені і засмічують соцмережу прискіпливою і переважно дуже нудною лайкою. Хоча насправді «Персні влади» зробили майже неможливе. Те, що не вдалося вдруге зробити самому Пітерові Джексону. Серіал Amazon таки повернув глядачів у грандіозний всесвіт величної і потужної магії Середзем’я.
«Не вдалося» – це, зрозуміло, про кінотрилогію «Гобіт», яка порівняно з «Володарем перснів» виявилася сумнівною спробою перетворити щось маленьке на щось велике. «Гобітові» не вистачило поезії, чарів, монументальності. Він виступив у низькому жанрі замість високого, тож мав обмежитися одним фільмом, одним легким комедійно-пригодницьким фентезі про одну неймовірну подорож, без намагання проспівати ту саму епічну пісню про перенесену у казкову декорацію шекспірівську трагедію спустошення від непомірного бажання влади.
А от «Персні влади» (і це цілком очевидно вже після перших двох епізодів) цю пісню заспівали. І заспівали сильно й красиво. Масштаб видно одразу ж. Заяви про безпрецедентність на телебаченні безперечно не були голослівними. Адже навіть згадана «Гра престолів» за винятком окремих лічених сцен при усій своїй претензійності і очевидних затратах на костюми, масовку, декорації, графіку… все ж ніколи не виглядала так, аби бути гідною потрапити на великий екран, аби бути схожою на справжній блокбастер, від видовищності котрого перехоплює дух. «Персні влади» виглядають саме так. На всі свої чверть мільярда.
Сюжет розгортається за тисячу років до подій «Володара перснів», коли малий Фродо Беґінз поклав на себе величезну відповідальність і надтяжку ношу доправити перстень влади до пекельного вогню Мордора. Тож із джексонівських персонажів у приквелі повертаються тільки ельфи, котрі живуть тисячі років і майже не старішають (про це в другій серії є грайливо-душевний фрагмент: Елронд навідується до свого старого товариша, гнома Дуріна-принца, якого не бачив цілих двадцять років, і не розуміє, чого той ображений, адже пройшло «усього лише двадцять років», практично миттєвість для ельфа, але половина життя для гнома, за яку той встиг оженитися і завести оберемок дітей). Зокрема ми бачимо знану ельфійку-воїтельку Ґаладріель у виконанні валлійської акторки Морфідд Кларк (у фільмах її грала Кейт Бланшетт) і майбутнього ельфійського короля, вище згаданого Елронда у виконанні Роберта Арамайо, який грав молодого Неда Старка в шостому сезоні «Гри престолів» (у фільмах цього персонажа зображував Г’юго Вівінг). Причому обидва молоді виконавця зовні очевидьки нагадують своїх зіркових попередників.
Смотрите легально на MEGOGO
Саме під час серіалу стає зрозумілим, наскільки безмежний обсяг сюжетних нюансів, бекграундів, передумов і передісторій, просторів і закуточків велетенського толкінівського світу залишився нерозкритим для глядачів після трилогій Пітера Джексона. І звісно ж, найцікавіший момент – як саме з’явилися дев’ять кілець влади, сумнозвісні атрибути нищівної жаги володарювати і правити, створені чорним магом-некромантом Сауроном. Не рахуючи таких другорядних цікавинок, як, наприклад, причина великого розбрату між гномами і ельфами.
Ми бачимо ті самі племена і народи (людей, ельфів, гномів, ентів, орків і… майже гобітів) і ту саму географію (Ліндон, Еріадор, Ґондор, Арнор, Валінор, Ісенґард, Еребор…). Проте формат серіалу дає можливість суттєво розширити вже відомий нам всесвіт. І у контексті етнографічного занурення у генез Середзем’я найбільш пізнавальним є знайомство з народністю на ім’я волохатоногі, що є кочовими пращурами вже більш цивілізованих гобітів і, власне, засновниками майбутнього гобітівського поселення Шир. На відміну від маніжних і педантичних гобітів їх волохатоногі прапрадіди більш замурзані, вільні, неохайні, розпатлані. Таки собі ніби циганчата толкінівської планети. А найбільш новим і… інакшим є падіння із неба людини-зірки, загадкового велетня, що розмовляє невідомою мовою і володіє надприродними здібностями, та зовсім не вписується у жодну з окреслених рас (хоча насправді цей нібито незнайомець є дуже і дуже знайомим, про що можна здогадатися по здоровезному зросту і сірому кудлатому волоссю).
Побоювання щодо того, що серіал стане лише пародією на повнометражного «Володаря перснів», дешевою виставою з накладними гострими ельфійськими вухами і широкими гномячими носами, не справдилися. Тут все ґрунтовно і переконливо. Справжності й величі додає і музика оскароносного Говарда Шора, композитора обох трилогій Пітера Джексона. В ній є піднесення, але не пафос; епос, проте не патетика; гігантоманія, але не монструозність; щось гомерівське і водночас сучасне… «Персні влади» обіцяють серйозну дорослу пригоду, хоча й без цицьок, драконів і кривавої лазні.
А особливо мають бути задоволені ті, хто вважає Толкіна сексистом. Адже тут на відміну від фільмів у кожній расі провідними і найбільш рішучими персонажами є саме жінки. Войовнича Ґаладріель – найзапекліша і найрозумніша серед ельфів. Селянка Бронвін (Назанін Бон’яді) умовно очолює расу людей, а відкрито починає головувати тоді, коли кидає на стіл перед дурною громадою своїх односельців відрубану голову справжнього орка. В рядах волохатоногих одразу виокремлюється допитлива шукачка пригод Норі (доросла австралійка з дитячим обличчям Маркелла Кавена). І навіть за гномів вирішує вагома дружина Дуріна Діза, жінка в усіх сенсах значна і солідна. Тож «Персні влади» делікатно, проте чітко адаптують патріархальний легендаріум під сучасний фемінний світ, і ця актуальна тенденція, вірогідно, вже робить зрушення в застиглих рядах толкіністів, котрі замінюються прогресивнішими толкіністками.
Анастасія Лях
Володар перснів: Персні влади (The Lord of the Rings: The Rings of Power)
2022 рік, США
Продюсери: Каллум Грін, Рон Еймс, Крістофер Ньюман, Дженніфер Гатчинсон, Джейсон Кехілл, Хуан Антоніо Байона, Джон Д. Пейн, Патрік МакКей, Джастін Добл, Брюс Річмонд
Режисери: Хуан Антоніо Байона, Вейн Іп, Шарлотта Брандстром
Сценарій: Дженніфер Гатчинсон, Джон Д. Пейн, Патрік МакКей, Джейсон Кехілл, Джастін Добл, Джон Р. Р. Толкін
У ролях: Морфідд Кларк, Роберт Арамайо, Овейн Артур, Максим Белдрі, Назанін Бон’яді, Ізмаель Круз Кордова, Чарльз Едвардс, Ленні Генрі, Маркелла Кавена, Меґан Річардс, Саймон Мерреллс, Софія Номвете, Чарлі Вікерс, Бенджамін Вокер, Деніел Вейман
Оператори: Аарон Мортон, Оскар Фаура, Алекс Дізенгоф
Композитори: Говард Шор, Бер МакКрірі
