kinowar.com

Синій жук (Blue Beetle)

Зачекайте, будь ласка...

Розширений всесвіт DC презентував нового супергероя – мексиканця на прізвисько Синій жук. З одного боку, конкуренти Marvel нарешті теж вдалися до етнічного різноманіття і в очікуванні радикального темношкірого Супермена (а новий директор студії DC Джеймс Ганн одразу пообіцяв радикальні зміни) представили глядачам помірно ревізіоністського Синього жука. І цю в цілому позитивну спробу навіть можна порівняти з латиноамериканською революцією Лін-Мануеля Міранди у світі білих бродвейських та голлівудських мюзиклів… Якби не деякі «але».

Історію автори розповідають дійсно цікаву. Дуже багата підприємниця і розробниця передових кібер-технологій Вікторія Корд (Сьюзен Сарандон), власниця корпорації Kord Industries, десь у льодовиках віднаходить фантастичну іншопланетну зброю, котру дуже давно і дуже довго шукала і до неймовірних можливостей якої людським технологіям ще вкрай далеко. Зброя має вигляд металевого жука-скарабея, котрий є надзвичайно розумним штучним інтелектом з власною свідомістю і активується лише тоді, коли сам обере підходящого «господаря», з яким схоче взаємодіяти, симбіотувати.

Паралельно нам показують, як додому після закінчення університету (юридичний факультет) повертається життєрадісний юнак Хайме Рейєс. Він начебто скромний хлопець, але цілком має право собою пишатися, адже дуже небагатьом мексиканським іммігрантам в Америці вдається здобути престижну освіту. Вдома чекає вельми бідна, але щаслива і дружня родина: добрий батько, любляча мати, саркастична сестра, вічно усміхнена бабуся-дмухнеш-розсиплеться і ексцентричний дядько в образі дещо незграбного волохатого старого рокера. Та ще на Хайме чекають погані новини. Багато дуже поганих новин. Адже родина потонула у боргах; крамниці, яка була єдиним джерелом заробітку, більше нема; трухлявий будинок от-от забере банк; ще й батько пережив інфаркт… І сім’я настільки оберігала Хайме, аби той в жодному разі не кинув навчання, що нічогісінько хлопцеві не розповіла. А тепер вивалила все разом.

Як я виглядаю? – питає щасливий Хайме (ще до того, як дізнався домашні новини) у перехожого, красуючись в академічному капелюсі (капелюсі випускника).
Як людина з купою кредитів.

Герой мрійливо каже сестрі: «От зараз влаштуюсь на роботу у престижну юридичну фірму, зароблю багацько грошей, куплю нам усім величезний будинок з мармуровими стінами та гігантським басейном…». І в наступній сцені справді гордо стоїть навпроти такого будинку. Але це будинок Вікторії Корд, і Хайме у ньому – прислуга, з ранку до вечора щось прибирає, чистить, розкладає, старанно зішкрябає жуйки з-під столів, котрі приліплює його ж сестра, аби в господарки не виникла думка, що робітники не працюють і варто їх звільнити… Ввічливо вклоняється і вітається, та «боги», сильні світу цього його, «нікчемну комашку», навіть не помічають…

Смотрите легально на MEGOGO

Ну а далі неважко здогадатись, що скарабей випадково потрапляє в руки Хайме і, звісно ж, обирає саме його.

Автори (до речі, режисером теж виступив автентичний латиноамериканець Анхель Мануель Сото, а сценарій написав уродженець Мексики Гарет Даннет-Алькосер) не лише з трендової расово-етнічної толерантності та політкоректності роблять протагоністом мексиканця і зображують середовище злиденних мексиканських іммігрантів під каблуком білих товстосумів, типу притягуючи за вуха цю культурно-етнічну інклюзію до класичних комікс-сюжетів, аби навести затребувану сучасним соціумом ревізію в консервативних супергеройських історіях. Зовсім ні. Вони вибудовують розповідь на абсолютно доречній метафорі: Синій жук – алегорія відношення білої еліти до етнічних меншин як до дрібних непомітних мурах, бридких гнойовиків (гнойових жуків, адже саме його подобу має вигаданий іншопланетний скарабей), котрих розчавиш підошвою і навіть не помітиш.

А окрім метафори ще й використовують інтелектуальну літературну алюзію. Адже коли Хайме, до якого присмоктався скарабей, починає на очах геть ошелешеної родини перетворюватись на жука (і ця деталізована сцена навіть схожа на фрагмент шокуючого боді-горору), це цілком можна сприйняти за омаж Францу Кафці та його культовому абсурдистському оповіданню «Перевтілення». Тільки якщо сім’я бідолашного Ґреґора Замзи відвернулася від сина у подобі гидкого жука (адже Кафка сповідував ідеологію трагічно-песимістичного відчуження й самотності), то сім’я Хайме Рейєса навпаки, прийняла його у будь-якому вигляді і встала за сина (брата, онука, племінника) стіною.

Є тут, напевно, і марвел-алюзії. Бо ж коли герой конфронтує зі сторонньою сутністю, що намагається керувати його тілом, це однозначно римується з буквально, а не фігурально внутрішнім конфліктом Едді Брока і Венома. А коли вже Хайме починає взаємодіяти зі скарабеєм і діє зі штучним інтелектом заодно, дослухаючись до його порад і вправно віддаючи команди, це нагадує спілкування Тоні Старка з «Джарвісом».

Проте з іншого боку, не дивлячись на безумовні достоїнства та сміливі рішення цієї не просто нової, а й свіжої екранізації (і не дивлячись на у хорошому сенсі «боллівудську» чарівність актора Шоло Марідуеньї, зірки серіалу «Кобра Кай», який зіграв головного героя), авторам «Синього жука» не вдалося позбутися кліше і оминути грубості. Вони настільки зосередились на політкоректності, що зробили позитивними геть усіх латиноамериканських персонажів (включно навіть з кіборгом-антагоністом, котрий у фіналі виявляється не поганцем, а жертвою знов-таки цинічного білого істеблішменту), а єдиній білій зірці Сьюзен Сарандон відвели роль єдиної абсолютно аморальної і абсолютно безпринципної лиходійки. І не вдаючись в культурно-ментальну глибину, з мексиканської родини зробили ходячий (і постійно волаючий) стереотип недалеких диванних істериків, які обожнюють мильну оперу про Марію…

Анастасія Лях

Синій жук (Blue Beetle)

2023 рік, США/ Мексика

Продюсери: Зев Форман, Гарретт Грант, Волтер Хамада, Джон Рікард

Режисер: Анхель Мануель Сото

Сценарій: Гарет Даннет-Алькосер

У ролях: Шоло Марідуенья, Сьюзен Сарандон, Бруна Маркезіні, Белісса Ескобедо, Джордж Лопес, Адріана Барраса, Ельпідія Каррільо, Даміан Алькасар, Рауль Трухільо

Оператор: Павел Поґожельскі

Композитор: The Haxan Cloak

Тривалість: 128 хвилин/ 02:08

Зачекайте, будь ласка...

Коментарі