kinowar.com

10 найкращих ролей Гелени Бонем Картер

Цю британську акторку ми знаємо насамперед як виконавицю шалених фрік-ролей, як дружину (нині вже колишню) найготичнішого і найгротескнішого режисера Тіма Бертона (вони безумовно були найхимернішою і найепатажнішою голлівудською парою), як нетрадиційну, ексцентричну красуню із зухвалим і чудернацьким почуттям моди і стилю (як говорить сама Гелена, вона надихається образами Марії-Антуанетти і Вів’єн Вествуд, змішуючи панк і кутюр), як неодноразову екранну партнерку Джонні Деппа (у реальному житті Депп і Бонем Картер тісно товаришують). Але варто також знати і про інший бік цієї безперечно цікавої і багатогранної актриси, яка починала кар’єру з ролей в костюмованих історичних драмах, екранізаціях Шекспіра і мелодрамах за романами Е. М. Форстера та Генрі Джеймса. І яка, до речі, має дві номінації на «Оскар» і аж дев’ять номінацій на «Золотий глобус».

Крила голубки (The Wings of the Dove, 1997)

Почнемо з двох фільмів, робота в яких забезпечила Гелені участь в оскарівських перегонах. В адаптації любовного роману Генрі Джеймса, дія котрого розгортається на початку двадцятого століття, акторка виконала головну роль. Вона зіграла дівчину з вищих лондонських кіл, представницю заможної аристократії, що живе під опікою тітки. Героїня закохана у простого журналіста, але тітка має твердий намір видати племінницю за багатого лорда. Та третім зайвим у цій доволі сумній історії про фатум, совість і честь стає зовсім не лорд, а новоспечена багата американська подруга головної героїні, що виказує закоханість у журналіста і невиліковно хворіє, тож може вийти заміж, невдовзі померти і тим самим забезпечити чоловіка-вдівця необхідним для нового одруження статком… Важливо, що в цій історії, яка начебто складається із підступної, брудної ситуації і недобрих, аморальних та егоїстичних намірів, насправді немає поганців. І кожен із трьох головних персонажів – людина шляхетна і від того нещасна. Тож замість історії про обман виходить історія про порядність і про любов, якій не судилося.

Промова короля (The King’s Speech, 2010)

Другу номінацію на «Оскар», але вже за другий план, Гелені принесла роль Єлизавети, дружини британського короля Георга VI, матері нинішньої королеви Єлизавети ІІ і принцеси Маргарет (при цьому у популярному британському серіалі «Корона», присвяченому королівській родині, Бонем Картер зіграла принцесу Маргарет). Звісно ж, у цій нетривіальній історичній драмедії про те, як ексцентричний логопед виправив заїкання в англійського короля, основний фокус зосереджений на нетипових відносинах між персонажами Коліна Ферта і Джеффрі Раша, які проходять шлях від жахливої незручності до теплої дружби. Проте Бонем Картер напрочуд вишукано доповнює цей чудернацький тандем, граючи «ідеальну дружину короля», розумну й мудру жінку, завдяки якій, власне, чоловік переступає через гордість і упертість, долає ніяковість, страх і сором та врешті-решт стає саме тим монархом, на якого чекає країна.

Бійцівський клуб (Fight Club, 1999)

Культова стрічка Девіда Фінчера за романом Чака Паланіка зробила Гелену Бонем Картер загальновідомою і проклала британській акторці шлях до Голлівуду. І тут вона теж є екстравагантним жіночим доповненням до екстраординарного чоловічого тандему, що склався із Едварда Нортона і Бреда Пітта. В революційній для покоління 90-х історії про перетворення конформіста на нонконформіста, про виклик системі і протистояння обивательській дійсності, в якій споживацтво стало єдиним життєвим вектором і єдиною ціллю, Бонем Картер зіграла жінку, яку протагоніст прирівнює до ракової пухлини. Герой Нортона (що для того, аби відчути хоч якийсь смак до життя… або смак до смерті, відвідує групи анонімних хворих на різноманітні невиліковні болячки) ненавидить Марлу, бо дивиться на неї, наче у дзеркало, і бачить той самий невиправний екзистенційний занепад, чорну діру, у яку летить довбаний світ. «Якби в мене була пухлина у мозку, я б назвав її Марлою», — каже безіменний герой. І актриса і справді тут максимально схожа на рак, якби в рака були обличчя і тіло.

Маєток Говардс Енд (Howards End, 1992)

Ця стрічка за книгою Едварда Моргана Форстера є доволі складним соціально-любовним романом-критикою англійського суспільства минулого сторіччя, де переплітаються чимало ліній, чимало перепитій і персонажів. Навколо маєтку, винесеного у назву, розгортаються долі трьох родин, що належать до різних соціальних класів: багаті капіталісти, що замінили стару аристократію; освічена буржуазія і низ середнього класу, що живе за рахунок зарплатні і намагається не потонути в боргах. За романтичними пристрастями, обіцянками і образами, брехнею і снобізмом, підлістю і егоїзмом, раптовими поривами і долаючим почуття прагматизмом… розкривається трагедія великого соціуму, занепадаючого під пресингом власних правил і упереджень. Тут ні для кого немає справді щасливої долі. І кожна доля нещасна по-своєму. Драму матеріально-статусної залежності щирого й нещирого кохання елегантно і тонко розігрують Емма Томпсон, Гелена Бонем Картер, Ентоні Гопкінс і Ванесса Редгрейв.

Свіні Тодд: демон-перукар із Фліт-стріт (Sweeney Todd: The Demon Barber of Fleet Street, 2007)

Один з найкращих зразків роботи тісного тріо режисера Тіма Бертона, актора Джонні Деппа і актриси Гелени Бонем Картер. Готична (звісно ж) екранізація однойменного мюзиклу, що розповідає декаданську історію душевно понівеченої людини, що горить бажанням помститися і перетворюється на маніяка. Це найпохмуріший і найкривавіший з усіх гротесків Бертона. За чорною нібито карикатурою, де цирульник перерізає клієнтам горлянки, а його співучасниця-пекарка пускає тіла на фарш для пиріжків, криється велика трагедія зламаних доль і нездійсненних мрій. Героїня Гелени Бонем Картер закохана без взаємності і надії, тож живе у моторошній реальності, роблячи з людей біляші, а потім тікає від жахливої дійсності у радужні мрії про яскраве й щасливе подружнє життя, якого ніколи не буде. Ці двоє, пекарка і перукар, приречені на неминучу загибель, бо підмінили любов м’ясом, а мораль – жагою.

Аліса у Дивокраї (Alice in Wonderland, 2010)

Ця екранізація культової філософсько-математичної казки Льюїса Керрола від Тіма Бертона точно не найкраща з усіх існуючих адаптацій. Адже виглядає вона як грошовите голлівудське фентезі про класичне протистояння зла і добра з додаванням модних мотивів емансипації і ескапізму замість того, аби бути інтелектуально-психоделічною грою у логіку і абсурд з історико-політичними алюзіями на вікторіанську імперіалістсько-колоніальну Англію і патріархально-реакційну педагогіку. Проте заперечувати дивовижне влучання в образ Гелени Бонем Картер, що зіграла Червону (Чирвову) Королеву, безглуздо. Адже саме Гелена – найкраще, що є у цій постановці. Звісно ж, довершили карикатурний образ гримери й комп’ютерники, які гіперболічно збільшили акторці голову, ніби її роздуло від величезної пухлини у мозку (так, знову згадалася Марла). Але самодурство, навіженство, істерику, крикливість, від яких аж у вухах дзвенить, точнісінько зобразила саме актриса, без жодної допомоги передових технологій. І антагоністку у її блискучому виконанні справді хочеться прибити мухобійкою, як надокучливу комаху, що дзижчить і дзижчить, і дзижчить…

Кімната з видом (A Room with a View, 1985)

Ще одна екранізація любовного роману англійського письменника Е. М. Форстера (цього разу із хепі-ендом). Великий дебют молодої Гелени Бонем Картер, і одразу головна роль, і одразу шалений успіх у нагородному сезоні: вісім номінацій на «Оскар», з яких три перемоги, і чотирнадцять номінацій на британську премію BAFTA, з яких п’ять призових. Акторка зіграла юну аристократичну англійку Люсі Ханічерч, яка, як заведено у пристойних колах, не може подорожувати одна, тож до мальовничої Флоренції їде разом із так званою компаньйонкою, яку приставила мати. І хоча кімната у пансіоні виявляється не тією «кімнатою з видом», на яку сподівалася Люсі, її вояж скрашує пристрасна любовна пригода… Критики поставили фільму найвищі оцінки, назвавши історію «грайливою комедією з інтелектуальним підходом до кохання», що «спонукає думати про те, що ми відчуваємо, а не просто діяти згідно з почуттями». Акторські номінації отримали майже усі виконавці другого плану, вже знані й визнані артисти (Меггі Сміт, Джуді Денч, Денхолм Елліотт, Саймон Каллоу, Розмарі Ліч, Денієл Дей-Льюїс). Проте Гелену, напрочуд вродливу і небанальну дебютантку, відмітили, як то кажуть, добрим словом. І недаремно.

Гаррі Поттер (Harry Potter, 2001-2011)

Гелена Бонем Картер зіграла у чотирьох останніх частинах поттеріани, зобразивши лиходійку Белатрису Лестранж, небезпечну Смертежерку і віддану пособницю Волдеморта. У фільмах цього персонажа не надто багато, проте завдяки Гелені екранна Белатриса запам’ятовується з першого погляду і вже не йде з голови до кінця франшизи, буцімто грає одну з провідних ролей. А все тому, що актриса створила потужний злочинний образ, лякаючий одночасно і підступністю, і диким божевіллям, в якого немає жодних обмежень і кордонів. Белатриса Гелени схожа на смертоносну інфекцію, від якої не сховатися, бо вона усюди, і не захиститися, бо вона просочується крізь шкіру і скручує нутрощі та душу. Наче гарпія з древньогрецької міфології, встромлює пазурі і вже не відпускає. Та ще й сміється при цьому, як той Джокер.

Бертон і Тейлор (Burton & Taylor, 2013)

У цьому маленькому бібісішному телефільмі Гелена Бонем Картер і Домінік Вест зіграли скандальне зіркове подружжя Елізабет Тейлор і Річарда Бертона, які двічі одружувалися і двічі розлучалися, і після того умудрилися залишитися дуже близькими друзями. Дія відбувається у 1983 році (за рік до смерті Бертона від крововиливу в мозок). Колишні закохані мають зіграти в одній п’єсі. Елізабет все ще сподівається на чергове примирення і відновлення стосунків, а Річард захоплений молодою подружкою. Він намагається позбутися алкогольної залежності, та здоров’я вже сильно підводить його. Вона продовжує пиячити і зловживати наркотичними ліками. Репетиції вистави перетворюються на низку сварок і взаємних звинувачень. Перебування поряд емоційно й психічно геть виснажує обох і практично вбиває… «Бертон і Тейлор» — палка, фанатична і водночас напрочуд щира і тепла історія не алкогольної і не наркозалежності, а залежності двох людей один від одного і від невиліковно токсичних стосунків; людей, що безумовно кохають, проте бути разом ніяк не можуть. Бонем Картер показала Елізабет Тейлор кінодівою, зіркою, що бісить і дратує своїми примхами і забаганками, і неврівноваженістю, і істериками… та водночас викликає співчуття і розуміння як звичайна нещасна самотня жінка. Розкішні акторські роботи обох виконавців.

Труп нареченої (Corpse Bride, 2005)

Культовий ляльковий мультик Тіма Бертона, в якому знов-таки зіграли Гелена Бонем Картер і Джонні Депп, тобто озвучили лялькових персонажів. За сюжетом гарні дівчина й юнак Вікторія і Віктор мають намір оженитися у вікторіанській Англії. Проте перед безпосереднім ритуалом наречений, перехвилювавшись, тікає до лісу і намагається зібратися з духом. Там він репетирує свою весільну обіцянку і надягає обручку на деревний сучок. Та сучок той виявляється безіменним пальцем мертвої нареченої із потойбіччя, яка затягує Віктора у свій підземний макабричний світ…, який раптово виявляється яскравим і веселим. Власне, труп нареченої і озвучила Бонем Картер. І це знову-таки стовідсоткове влучання в образ: ефектна, але надто вже готична, надто вже своєрідна, надто вже епатажна, надто вже маркітна красуня.

Анастасія Лях

Комментарии

Comments are closed.