Найбільш суперечливі фільми останніх двадцяти років
Деякі фільми збирають рівні порції любові та ненависті. Деякі з них обожнюють критики, але ненавидять глядачі. Іноді все навпаки: глядачі у захваті, а критики пишуть одну розгромну рецензію за іншою. А інколи і глядачі, і критики діляться на два табори – і любові та ненависті вистачає і на професіоналів, а на звичайну публіку. Ба більше, деякі фільми одночасно любить і ненавидить одна й та сама людина (але це вже більш рідкісний випадок).
Згадаємо сьогодні декілька таких суперечливих стрічок останніх років та спробуємо розібратися, чому так вийшло. Підтримайте наш сайт, якщо хочете, щоб ми й надалі мали змогу створювати цікавий та корисний контент.
Мати! (mother!) 2017
Чому цей фільм не сподобався багатьом глядачам, зрозуміло. Це класичний артхаус, де немає лінійної зрозумілої розповіді, а біблійні відсилання хоча й здаються очевидними, все ж таки незрозумілі для багатьох. Але чому його так громили критики, залишається загадкою. Втім, ті, хто зміг зрозуміти, що тут до чого, залишилися у захваті. Крім того, це один з прикладів, коли кіно використовує свої переваги перед книжками за рахунок візуального ряду та прийомів розповіді, які доступні лише для фільмів. Відтворити подібну мову образів у книжках неможливо. З певного моменту глядач просто перестає слідкувати за усіма подвійними змістами та відсиланнями та поринає у візуальну та почуттєву подорож, яку пропонує йому режисер (звісно, якщо він налаштований рухатися у цьому скаженому темпі).
Чужий: Заповіт (Alien: Covenant) 2017
Частина аудиторії насолоджувалась новими поворотами у сазі про Чужих. Частина традиційно розповідала про те, що це не дотягує по рівня першої та другої частини (хоча першу і другу частини дивилася років двадцять тому і вже майже не пам’ятала, про що там взагалі мова). Дехто намагався відшукати нестиковки та нелогічні моменти (і що тут казати, їх вистачало). А комусь сподобався один з найкращих злодіїв на екрані останнього часу у виконанні Майкла Фассбендера. Складно уявити фільм про Чужих, який би на цьому етапі влаштував усіх без винятку фанів – і маємо підозру, що Рідлі Скотт навіть не намагався такий зняти.
Примарна нитка (Phantom Thread) 2017
З цією стрічкою все простіше. Ті, кому вона не сподобалась, просто не зрозуміли, що тут відбувається. Ті ж глядачі, які зрозуміли природу хворобливих стосунків між двома головними героями, залишилися у захваті від тонкої історії відносин між метром світу моди та його протеже та коханки.
Ірландець (The Irishman) 2019
Один з найкращих фільмів Мартіна Скорсезе мав пройти випробування – тест на терпіння глядачів. Три з половиною години, на жаль, витримали не всі. Тут питання було не у тому, щоб додивитися до кінця, а у тому, щоб зберегти у голові цільну картинку та атмосферу дружби та відданості між дорослими чоловіками, яким у певний момент доведеться всім цим пожертвувати. Хтось ще й відволікався на якість омолодження літніх Де Ніро та Пачіно, що також не додавало цільності у сприйняття фільму. Результат прогнозований: шалена кількість номінацій та нагород, але при цьому чимало незадоволених глядачів.
Джокер (Joker) 2019
До певного моменту сказати, що тобі не сподобався новий “Джокер” було рівносильно тому, щоб зізнатися у тому, що ти тупий. Але коли якийсь фільм виходить на такий рівень популярності, автоматично виникають хейтери, які мають за честь розповісти, наскільки бездарно зняте це кіно. А якщо додати тих, кому словосполучення “фільм за коміксом” тотожне до “цей фільм мені ніколи не сподобається”, то поступово армія фанатів урівноважується армією тих, кому це не сподобалось. Чекаємо на ту саму ситуацію із сиквелом, особливо з урахуванням того, що він буде знятий у форматі мюзикла.
Веном (Venom) 2018
Цей фільм став одним з найбільших розчарувань року – і з цим немає сенсу сперечатися. За великим рахунком, це дуже проста лінійна історія, яку ми бачили вже сотні разів, а на фоні очікувань від цього герою те, що отримали глядачі, виглядало дуже слабо. Однак, з іншого боку, харизма Тома Гарді, непоганий гумор та динаміка розповіді не те щоб викликали особливі претензії. Іншими словами, якщо не зважати на надмірні очікування, це був досить непоганий розважальний бойовичок. Інша справа, що другий фільм зруйнував будь-які надії на розвиток цієї частини франшизи – він був дуже поганим, з якого боку не поглянь.
Знайомство з батьками (Meet the Parents) 2000
Це дуже смішна комедія з класними акторами. Але її оточили лицемірні фанати таланту Де Ніро, які розпочали сагу про те, “у якому поганому кіно останні двадцять років знімається видатний актор”. Це не “Хрещений батько”? Звісно, що ні. Але чи намагалися автори створити “Хрещеного батька”? Та звісно, що ні. Це комедія, і навіть наявність жартів нижче поясу не робить її жахливою. Але частина публіки саме так її і сприймають до сьогодні.
Борат (Borat: Cultural Learnings of America for Make Benefit Glorious Nation of Kazakhstan) 2006
Борат увірвався у світ кіно та у наше життя. Хтось реготав як навіжений з жартів про гімно та битви оголених чоловіків, а хтось не розумів, як взагалі це дісталося екрану. Гумор, особливо чорний та іронічний, взагалі не завжди знаходить підтримку у 100% публіки. Що вже казати про тих, хто створює революцію у жанрі – а Саша Барон Коен саме така людина.
До зірок (Ad Astra) 2019
Якщо хтось очікував фантастичного трилера та не зміг перебудувати своє сприйняття по ходу фільму, то на нього чекало гірке розчарування. Бо нова космічна стрічка з Бредом Піттом стала майже філософською неквапливою розповіддю про пошук, у першу чергу, самого себе (хоча за сюжетом персонаж Пітта шукає свого батька). Візуально та атмосферно довершена картина про те, як важливо знайти баланс всередині себе, готувала аудиторію до зовсім іншого на етапі трейлеру та промоушену, тож не дивно, що частина глядачів залишилась у розпачі.
Святі з Бундока (The Boondock Saints) 1999
Новий культовий бойовик чи прохідний екшн? Філософське одкровення чи переоцінена пустушка? Сперечатися можна досить довго, особливо з урахуванням таких харизматичних акторів у касті як Віллем Дефо чи Норман Рідус. На час своєї появи стрічка точно стала хітом, але чи пройшла вона випробування часом, велике питання.
Зоряні війни: Останні джедаї (Star Wars: The Last Jedi) 2017
Мабуть не варто сперечатися про те, чи стала нова трилогія про “Зоряні війни” провальною – це майже аксіоматичне твердження. Втім, щодо другої частини (восьмий епізод), думки розійшлися. Частина фанів вважають її найгіршою навіть у цій не надто вдалій трилогії, але багато хто вказує на те, що нарешті у сазі з’явився фільм з реальним твістом, а не просто з лінійною розповіддю про те, як хороші хлопці билися з поганими. І нехай певним чином це руйнує лекала “Зоряних війн”, заради еволюції проєкту подібні експерименти точно варто проводити.
Неграновані коштовності (Uncut Gems) 2019
Багато кому галасливий світ головного героя настільки не прийшовся до смаку, що й сам фільм вони також відразу записали до поганих. Але ті, хто зміг продертися крізь метушню та галас, отримали неаби яке задоволення від цієї кримінальної драми (до того ж, з баскетбольним уклоном, адже Адам Сендлер великий фанат НБА). Крім того, багато глядачів чи не вперше побачили, що Сендлер, виявляється, дуже непоганий актор.
Читайте також:
20 відмінних фільмів 2000-х, які ніхто не обговорює (і даремно)
25 забутих трилерів 80-х, які варто переглянути
25 забутих трилерів 90-х, які варто переглянути
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
