kinowar.com

Міст (Causeway)

Секундочку...

Ця дуже маленька психологічна драма розігрується, по суті, всього лише двома акторами у декораціях кількох басейнів. Вода являє для героїв і травму, і порятунок водночас. Дженніфер Лоренс і Браян Тайрі Генрі склали дивну, але дивовижно органічну, близьку, щиру пару, ніби їх пов’язує щось більше за секс, більше за дружбу, більше за кохання і навіть більше за спільний біль.

Оригінальна назва «Causeway» перекладається як «дамба» чи «гребля», або «дорога, що йде через греблю». Героїня Лоренс – молода дівчина на ім’я Лінсі, що служить в американській армії і повертається додому з Афганістану. Вона травмована і фізично, і психологічно. Коли її військова автівка переїжджала дамбу, стався вибух, і детонація спричинила крововилив у мозок. Тож тепер дівчина страждає від нервових порушень. Вона повертається у рідне провінційне містечко десь на півдні, у будинок до матері, яка більше переймається своїми кавалерами, аніж дочкою. Грошей немає, соцдопомога пішла на терапію і тимчасову доглядальницю, бо спершу Лінсі не могла ані пересуватися, ані митися, ані їсти. Тепер вона типу в порядку як мінімум ззовні і намагається призвичаїтись до цивільного життя.

Асоціальна Лінсі, що уникає людей і уникає роботи серед людей, влаштовується прибиральницею басейнів. «Я люблю воду…», – пояснює вона своє бажання чистити чужі купальні. До того ж у сорокаградусну спеку, якщо немає господарів, можна поплавати. До того ж це тимчасово, бо Лінсі рветься повернутись у зону бойових дій… Не шукаючи ані близькості, ані спілкування, вона несподівано зближується з автомеханіком Джеймсом, що так само травмований і душею, і тілом.

Колись він жив у великому батьківському будинку разом з сестрою, але тепер мешкає зовсім один. Колись мав дівчину, але тепер один. В нього немає половини ноги, і його гризе почуття провини, бо він вів автівку, що, переїжджаючи міст через озеро, втрапила у аварію, і через те загинув малий син сестри, що сидів попереду. І через те сестра назавжди пішла.

Смотрите легально на MEGOGO

Так, Лінсі і Джеймс дуже схожі. Обидва переживають травму, обидва самотні (Лінсі теж розповідає про брата, але так, ніби того більше немає серед живих), обидва ніби дуже повільно тонуть у неглибокій воді і обидва потребують хоча б якийсь, хоча б хиткий міст, аби переправитися через греблю. І водночас вони дуже різні. Бо Джеймс намагається міст збудувати, а Лінсі воліє просто знову втекти.

Може здатися, що цей фільм про солдатку, що повертається з ПТСР, дуже співзвучний з українською драмою «Бачення метелика». Але насправді «Міст» не по війну. Бо для Лінсі війна – то лише спосіб втекти. Найжахливіший з усіх можливих варіантів втечі. Її первинна травма – не Афганістан, а навпаки, життя до нього. Її проблема – не нервове ушкодження, а люте внутрішнє протистояння тому, ким вона є включно із місцем, де вона народилася, включно з близькими, які є такими, якими є.

Вода є очищенням. Очищення – це примирення із собою. Героїня підривається, переїжджаючи дамбу. Герой зазнає аварії, переїжджаючи мостом через озеро. Більшість сцен і діалогів відбувається в басейнах чи коло басейнів. Або в тих красивих і дорогих, які Лінсі чистить, що стоять біля розкішних особняків. Чи навіть у надувному басейні із супермаркету, в якому незграбно релаксує її п’яна матір.

Дамба – споруда, що стримує воду. На запитання «Скільки можеш не дихати під водою?» Лінсі відповідає «Я робила це 26 років». Не бажаючи сприймати себе і своє реальне життя, постійно шукаючи шляхи втечі, вона роками не дихала, роками стримувала можливість вдихати життя вільно, як є, з його даністю і його негараздами, вдихати замість того, аби робити з нього тюрму, з якої потрібно світ за очі бігти. Але дамби мають властивість рано чи пізно прориватися.

Дженніфер Лоренс вперше за багато років повернулася до тієї тихої, стриманої і водночас суворої гри, котра принесла їй перший і такий ранній «Оскар» за драму «Зимова кістка». А її партнер Тайрі Генрі протиставив її жорсткості свою вразливість і так само стриману, але ніжність. І утворився справжній окремий маленький світ, в якому існують ці загублені двоє та їх невизначена потужна близькість, їх міст.

Анастасія Лях

Міст (Causeway)

2022 рік, США

Продюсери: Дженніфер Лоренс, Жустін Польські, Джошуа Башов

Режисер: Ліла Нойгебауер

Сценарій: Оттесса Мошфег, Люк Гебель, Елізабет Сандерс

У ролях: Дженніфер Лоренс, Браян Тайрі Генрі, Лінда Емонд, Джейн Гудишелл, Стівен Гендерсон

Оператор: Дієго Гарсія

Композитор: Алекс Сомерс

Тривалість: 92 хвилини/ 01:32

Секундочку...

Комментарии