Детективний міні-серіал, що вийшов на сервісі Hulu, нагадує «Гострі предмети» з Емі Адамс, але на відміну від вигадки Ґіліян Флінн заснований на реальній історії і глибше досліджує підліткову жорстокість. Та незбагненна чиста дитяча (дівчача) безжальність квітне дикими колючими ружами на тлі магнетичної західноканадської природи і магнетичної акторської гри Райлі Кіо і зірки «Вбивць квіткової повні» Лілі Гладстон.
Про вбивство 14-річної Ріни Вірк, яке сталося 1997 року у місті Вікторія, в інтернеті написано багато, зокрема і про убивць дівчини також, тож якщо хочете дивитися «Під мостом» саме як детектив, а не як кримінальну драму, не читайте жодних журналістських статей перед переглядом. Письменницю Ребекку Годфрі, котра написала книгу «Під мостом», присвячену тим трагічним і жахливим подіям, зобразила в кадрі Кіо. А Гладстон зіграла місцеву поліцейську, котра організовує пошуки з водолазами, які виловлюють тіло дівчинки із затоки, і розслідує справу, заручившись допомогою письменниці, подруги (насправді коханки) дитинства, бо останній ліпше вдається налагодити комунікацію і з родиною Ріни, і з тинейджерами притулку, з котрими тусила жертва.
У передмові автори попереджають, що деякі сюжетні деталі вигадані задля драматичного ефекту. Зокрема частково вигаданим можна назвати і образ письменниці. Адже реальна Ребекка Годфрі не була уродженкою Вікторії, як героїня Кіо. Вона народилася в Торонто і навчалася в Торонто, тож, мабуть, не мала того особливого і водночас певною мірою токсичного кровного зв’язку з островом, як це показано у серіалі, хоча її родина дійсно переїхала до Британської Колумбії і дитячі роки Ребекки пройшли у тій казково-суворій глушині. Так само, як персонажка Райлі Кіо, справжня Годфрі зрештою переїхала до Нью-Йорка, де, власне, стала журналісткою, письменницею і померла від раку легенів у 2022 році, за тиждень до того, як Hulu анонсував екранізацію її книги.
У серіалі «Гострі предмети» Адамс, між іншим теж зіграла журналістку, котра так само задля матеріалу повертається до рідного провінційного містечка, де так само сталося вбивство дівчинки-підлітка, і так само переживає старі травми і знайомиться з «бандою» місцевих популярних неповнолітніх краль, очолюваних зухвалою блондинкою (лишень у «Гострих предметах» довговолоса білявка є єдиноутробною сестрою героїні, а не вихованкою інтернату).
Смотрите легально на MEGOGO
Цілком очевидно, що тут на відміну від детективу Ґіліян Флінн центральним персонажем є не героїня і не героїні, а мальовниче містечко Вікторія на острові Ванкувер, столиця провінції Британська Колумбія з її фантастичними тихоокеанськими затоками, мрійливими заводями і великими блакитними чаплями, наче з останнього мультфільму Хаяо Міядзакі. Одні вважають місто дірою, інші – раєм. Власне, саме так і каже батько героїні Лілі Гладстон, яка хоче перевестися до поліції Ванкувера: «Нащо звідси кудись їхати?! Адже тут рай». Та як справжня біблійна Єва, кожна з героїнь тікає чи хоче втекти з цього раю: письменниця до Нью-Йорка, поліцейська до Ванкувера, а амбітна малолітня білявка з притулку, котра більше вдає хижу агресію, ніж є хижачкою насправді, вважає за кумира Джона Готті й інфантильно мріє долучитися до мафіозної сім’ї Гамбіно.
Зовсім інший характер має «втеча» вбитої Ріни Вірк, дитини індійських іммігрантів, яка мала яскраво виражену етнічну зовнішність і була затиснута сімейними релігійними правилами, проте відчайдушно жадала стати членкинею банди «крутих дівчат» і частиною, так би мовити, західної тинейджерської культури. «Втекти» вона хотіла від матері, котра, переїхавши до Канади, відмовилася від індуїзму і доєдналася до Свідків Єгових, через що забороняла дочці макіяж, фарбування нігтів, голити ноги (через які Ріну дражнили «волохатим чудовиськом») і навіть святкувати День народження, бо то все «прояви язичництва». Цим намаганням дівчини гайнути з материної «тюрми» присвячено у серіалі не менше часу і надано не менше уваги, ніж безпосередньо розслідуванню і рельєфно-психологічній атмосфері Вікторії.
«Хто міг би подумати, що замість того, аби захищати дівчат Вікторії, варто захищатися від них», – говорить на початку героїня Райлі Кіо. Хоча насправді можна сказати, що жертва Вікторії Ріна Вірк опинилася між двома лихами: винятковою (хоча для провінцій радше типовою) дівчачою жорстокістю і материним нав’язуванням, близьким до релігійного диктату. Матері насправді майже завжди так чи інакше винні… І майже завжди батьки (з якими письменниця, між іншим, теж відчуває емоційну діру, особливо коли ті не пам’ятають і плутають дрібний, але дуже важливий і теплий для неї спогад про загиблого брата, їхнього вмерлого сина) тягнуть рудиментарну пуповину так само токсичного кровного зв’язку, як і з містечком нашого дитинства.
Анастасія Лях
Під мостом (Under the Bridge)
2024 рік, США
Продюсери: Тара Дункан, Райлі Кіо, Самір Мехта, Ліз Тігелаар
Режисери: Гіта Васант Патель, Кевін Філліпс, Кетрін Гардвік
Сценарій: Квінн Шепард, Тодд Кріттенден, Самір Мехта, Ешлі Кардіфф, Том Ханада, Ребекка Годфрі
У ролях: Райлі Кіо, Лілі Гладстон, Арчі Панджабі, Врітіка Гупта, Хлоя Гідрі, Джейвон Волтон, Іззі Джі, Айяна Гудфеллоу, Езра Фарок Кхан, Ануп Десаї
Оператори: Мінка Фартінг-Коль, К. Кім Майлз, Чекко Варесе
Композитор: Алекс Сомерс
