kinowar.com

Кирило Марікуца, член журі фестивалю LINOLEUM: Домінантність повнометражного ігрового кіно не вічна

Цього року Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM пройде з 1 по 5 вересня в Києві. Організатори фестивалю отримали 2892 заявок на участь з 75 країн світу, 79 з яких були відібрані для участі в конкурсній програмі фестивалю. Переможці будуть визначені в межах Міжнародного конкурсу, Українського конкурсу та Конкурсу комерційної анімації. 

Важкий вибір буде стояти перед членами журі, до якого входить Кирило Марікуца. Кирило — співзасновник та директор Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (KISFF), який є найбільшою регулярною подією, присвяченою короткому метру в Україні. З 2015 року Кирило також працює над проєктом KyivMusicFilm — дистрибуційною компанією, яка зосереджується на театральному розповсюдженні документальних фільмів про музику та культуру й організації тематичних кінофестивалів. KyivMusicFilm також перша компанія в Україні, яка спеціалізується на подіях у кіно. Для української публіки стали доступні регулярні покази театральних та оперних постановок, балетів, музичних концертів, класичних фільмів та іншого нестандартного кіноконтенту на великих екранах кінотеатрів.

Кирило Марікуца

Кирило Марікуца відповів на декілька наших запитань щодо аніцмації, короткометражного кіно та майбутнього кіноіндустрії.

Якщо обговорюєш ігрове кіно, у першу чергу на думку спадає повний метр. Якщо анімацію – спочатку думаєш про короткометражні роботи. Чому таке сприйняття існує? Чому анімація у масовому сприйнятті у першу чергу – короткий розважальний формат?

Звучить досить суб’єктивно, як на мене. Ніколи не сприймав у такій логічній зв’язці жанри та хронометражі фільмів. Можливо через професійну деформацію. Напевно найбільш розповсюдженою формою анімаційних фільмів за проникністю є анімаційний серіал. І хоча, звісно, дана форма була трансформованою з короткого метру, але не є такою апріорі. Якщо брати власні думки, то перше що приходить в голову — великі анімаційні студійні роботи, анімаційні серіали та короткометражна анімація як форма. Хоча остання і є найбільш улюбленою. Якщо ж ми розглядаємо короткометражну анімацію як форму, то найбільш дивовижні роботи носять далеко не розважальний характер.

Короткометражний формат – чи це тільки засіб для режисера, щоб згодом потрапити до повного метру? Чи потрібно розглядати це як окремий жанр? Чи є в такого жанру прихильники?

Навколо короткого метру, як і будь-якої форми мистецтва, є свої штампи та упередження. Ваші питання дублюють їх повною мірою. Так, значною мірою автори короткометражних фільмів це початківці, студенти чи дебютанти. Але, як і в кожній формі мистецтва основну цінність носять не кількісні показники, тому не бачу можливим всіх авторів короткого метру класифікувати даним чином. Це є окремий тип фільмів, що має власну, найдовшу історію існування. Враховуючи це, можна бути певним, що він не зникне й у майбутньому. Щодо прихильності — сам факт того, що ми говоримо про це зараз, вже свідчить про існування прихильників цього типу фільмів.

Якщо порівнювати анімацію різних країн, чи можна казати про те, що у кожної є свій власний стиль? Стиль яких країн Вам подобається найбільше? Який стиль у української анімації?

Коректніше напевно буде класифікувати анімацію не за країною походження, а за школою. Під поняттям школи можна розуміти університет, майстерню, або стиль чи техніку, яку розвиває певна група людей. Звичайно, ряд авторів, використовує прикладне мистецтво, традиції та культуру свої країн, але це ж не ультимативно. Так в Україні може створюватись аніме, яке притаманне для Японії. Моїми особистими фаворитами є угорська анімація школи Moholy-Nagy, роботи Royal Academy of Arts та шведська анімація (передусім через гумор). В Україні найбільш впізнаваним напевно є стиль пластилінової анімації та анімаційні роботи базовані на фолькльорі.

Документальне кіно та анімація – чи співіснують вони? Які є цікаві, помітні приклади такого співіснування?

Є окрема форма «документальна анімація». Найчастіше вона використовується через прикладний характер. У випадку, коли є неможливим використання класичної техніки фільмування героїв через те що автори не хочуть, щоб їх реальна особистість фігурувала в кіно, відео має низьку якість або збереглись тільки аудіозаписи документальних подій. Звичайно, даний прийом може використовуватись і як самостійна арт-форма. Серед найбільш відомих фільмів у такому жанрі можна назвати «Вальс с Баширом». 

Чому при такому різноманітті жанрів та форматів – документальне кіно, анімація, короткий метр, спортивні та музикальні фільми – найпопулярнішим залишається повнометражне ігрове кіно? Чи є шанси у короткометражного, документального та анімаційного кіно вийти на подібний рівень популярності?

Тому що масове — це завжди поп-культура та бізнес. Масова форма має приносити кошти та бути прогнозованою. Ці речі сильно залежать від моделі дистрибуції та продажів. Сьогодні саме повнометражне ігрове кіно є найбільш вдалою формою для цих завдань. Колись це були короткометражні замальовки, які демонстрували на ярмарках, завтра ними можуть стати веб-серіали. Справа не в шансах, а в сукупності факторів ринку. Головний мій пойнт — що домінантність повнометражного ігрового кіно не вічна.

Які Ваші улюблені анімаційні стрічки – повнометражні та короткометражні?

Мої улюблені анімаційні стрічки: «Персеполіс», «Чіко і Ріта», «Вальс с Баширом», весь Міядзакі; короткометражні роботи угорців: Реки Бучі, Луци Тот, роботи канадських класиків Теодора Ушева та Нормана Макларена, ну і звичайно Сімпсони.

Хто є обличчям української анімації на Вашу думку?

Степан Коваль, Євген Сивокінь, Микита Лиськов, Анатолій Лавринішин, Стас Сантімов.

Покази фільмів в межах конкурсних та позаконкурсних програм фестивалю відбудуться у київському кінотеатрі «Жовтень». Освітня програма пройде офлайн безкоштовно за попередньою реєстрацією та транслюватиметься онлайн на YouTube-каналі та Facebook-сторінці фестивалю. 

Фестиваль LINOLEUM 2021 проходитиме за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно.

Організатор фестивалю: анімаційна студія Animagrad

Партнери фестивалю: Польський інститут у Києві, Французький інститут в Україні, Центр креативних технологiй TUMO Kyivвидавництво ArtHuss

Медіапартнери фестивалю: видання «Нове українське кіно»KinowarMarie Clairebit.ua, та радіо «Ретро FM»

Комментарии