kinowar.com

10 фільмів, які кращі за книгу

«Книга краще!» — майже гарантований відгук, який можна отримати після перегляду будь-якої екранизації від глядача, який читав літературну основу. Чому це трапляється знову і знову? В першу чергу тому, що це правда. Книжки дійсно майже завжди кращі за стрічки, зняті за їх мотивами. Друга причина, не менш важлива — усім подобається хизуватися володінням ексклюзивним знанням. Адже фільм усі бачили, а от чи читали ви книжку? Ні? Отож-бо й воно, книга краще.

Але ми не пропонуємо починати війну між прихильниками книжок та фільмів. Навпаки, ми вважаємо, що є сенс насолоджуватись обома джерелами натхнення. Сьогодні ми в колаборації з чудовим сайтом про літературу Readmodo пропонуємо вам згадати 10 випадків, коли екранізація вийшла кращою за книгу, за якою вона знята. Подібні прецеденти не надто поширені, проте вони існують. Звісно, оцінка того, що вийшло кращим, книга чи фільм, суто суб’єктивна.

Отже, пропонуємо вашій увазі 10 фільмів, які кращі за книгу, за якою їх знято.

 

Починаємо з версії редакції kinowar.com

Серце Янгола (Angel Heart) 1987

Вільям Гйортсберг написав чудову похмуру детективну історію, яка також поринає у практики вуду. Для фільму потужна сценарна основа є необхідним мінімумом, щоб представити глядачу щось захоплююче. Але режисер Алан Паркер додав нуарності та демонічності до атмосфери стрічки, а тому екранізація вийшла на принципово новий рівень. Візуальні рішення або збільшують напругу, або містифікують, або додають загадковості у заплутану історію.

Тому коли читаєш книгу вже після перегляду фільму, вона видається прісною та навіть схематичною у порівнянні з захоплюючим світом, створеним режисером та оператором. Враження підсилює також центральний дует акторів — Міккі Рурк та Роберт Де Ніро.

 

Хрещений батько (The Godfather) 1972

Крестный отец (Mario Puzo's The Godfather) 1972

Якщо ми кажемо, що фільм кращий за книжку, це зовсім не означає, що книга погана. Але інколи навіть дуже гарний літературний твір може перевершити робота режисера. Френсіс Форд Коппола адаптував роман Маріо П’юзо з максимальною повагою до першоджерела (навіть наполягав на включення імені автора до назви стрічки). Але детальне опрацювання кожної сцени, відтворення еволюції героїв на протязі періоду розповіді, вдалий баланс динаміки та помірного темпу наративу створили психологічну драму рівня, на який, можливо, не сподівався і сам письменник.

Марлон Брандо, "Крестный отец" – «Ты приходишь и просишь что-то у меня, но ты просишь без уважения, ты не предлагаешь мне дружбу, ты даже не называешь меня крестным»

Якою б багатою не була уява читача, інколи вдалі потрапляння акторів у образ перевершують очікування. Навряд чи хтось уявляв собі дона Корлеоне настільки імпозантним, як його презентував Марлон Брандо. Аль Пачіно був ще дуже молодим актором, але його поступове перетворення з хлопця з ідеалами на безжального боса мафії також зіграло безпосередню роль у тому, що фільм вийшов кращим за чудову книгу.

 

Старим тут не місце (No Country for Old Men) 2007

Брати Коени всеїдні: вони можуть не тільки написати власний сценарій, але й адаптувати чужу історію, або навіть зняти ремейк вже існуючої стрічки. Проте у будь-якому випадку при перегляді ви будете відчувати їх неповторний стиль, який майже неможливо переплутати з роботами інших авторів. Саме тому коли до рук цієї пари потрапляє книга, вони роблять її власним надбанням. Вони не лише переказують історію, вони оточують її власним дивакуватим та доволі жорстоким світом.

Роджер Дикинс оператор

Кормак Маккарті написав однойменний роман у 2005 році. Можливо вдалій екранізації також допоміг той факт, що спочатку автор писав його як сценарій. Але найпереконливішим козирем стрічки став образ Антона Чігура, який маніакально яскраво втілив на екрані Хав’єр Бардем. Знову таки, звертаючись до потенціалу уяви читача, спробуємо припустити, що подібного монстра не кожен зможе намалювати у надрах свого мозку.

 

Форрест Ґамп (Forrest Gump) 1994

Часто кажуть про те, що візуальні спецефекти вбивають кіно. Режисери ховаються за видовищними проявами технічного прогресу і втрачають те, заради чого існує мистецтво — історію та атмосферу, які змусять глядача відчувати ті переживання та думки, які живуть у голові персонажів. З цим можна погодитись, але лише частково. У випадку, коли у керма проекту постать масштабу Роберта Земекіса, спецефекти — це просто засіб ще глибше занурити людину у те, що відбувається на екрані. Саме завдяки технологіям Форрест Ґамп зміг опинитися поруч з президентом Кеннеді, на в’єтнамській війні, обігрувати суперників у пінг-понг та бігати з шаленою швидкістю.

Але окрім візуальної складової, важливим чинником, який вплинув на більшу успішність стрічки порівняно з романом, став перероблений образ Форреста. У книзі герой менш невинний, поміж іншого він споживає наркотики та займається сексом. Та й взагалі, роман Вінстона Грума є куди більш цинічним, ніж стрічка, письменник займається їдкою сатирою. Проте саме душевний та м’який образ Форреста у виконанні Тома Хенкса зробив фільм таким популярним. Глядач миттєво відчув єднання з цим дивакуватим, але щирим хлопцем, який розповідає неймовірні історії усім, кого зустрічає на своєму шляху.

 

Бійцівський клуб (Fight Club) 1999

Бойцовский клуб

Чак Поланік (Паланік, Палагнюк та усі інші відомі варіанти написання прізвища автора) написав гімн антиконсюмерізму, кинувши виклик звичній культурі споживання та фетишизму у відношенні речей у сучасних Сполучених Штатах (та й не тільки у США). Визнання його твору не викликає сумнівів, але саме Девід Фінчер спромігся масштабувати його ідеї. Не дивлячись на провал у прокаті (так, теперь навіть незручно про це говорити, один з найкращих фільмів в історії кіно спромігся відбити бюджет лише на етапі випуску DVD), стрічка швидко стала культовою та відтіснила книгу на другий план.

Вже вкотре в цій статті не можемо оминути увагою роль особистості: трійця центральних персонажів миттєво захоплює увагу глядача. Едвард Нортон схуд майже до невпізнанності, щоб зіграти Оповідача; Хелена Бонем Картер є взірцем того, як круто може виглядати фатальна жінка на екрані; нарешті, Бред Пітт є уособленням тієї ж самої крутості, але в чоловічому вигляді.

 

Продовжуємо переліком фільмів, які кращі за книгу, від Readmodo

Той, хто біжить по лезу (Blade Runner) 1982

Культовий фільм Рідлі Скотта “Той, хто біжить по лезу” було знято за мотивами науково-фантастичного роману Філіпа Діка “Чи мріють андроїди про електричних овець?”. І якщо ви теж були (і є) захоплені “Тим, хто біжить по лезу” з неперевершеним (і таким молодим) Гаррісоном Фордом у головній ролі, то є всі шанси, що ви дуже зраділи, коли дізналися, що існує книга, за мотивами якої знято цей фільм. Але якщо ви читали, або хоча б починали читати книгу, то легко було зрозуміти, що це дві зовсім різні речі.

Превью Бегущий по лезвию 2

Хоч головні герої у книзі і фільмі приблизно ті ж самі, сама історія, її викладення і стиль, разюче відрізняються. У своєму фільмі Рідлі Скотт зробив дещо новаторське, режисеру вдалося поєднати два жанри: наукову фантастику та нуар. Де тут наукова фантастика усім зрозуміло, але нуар? Насправді ж, у “Той, хто біжить по лезу” є і фатальна жінка, і темне місто, і сигаретний дим. І все це стає частиною захоплюючого науково-фантастичного сюжету. У цьому плані книга дещо відстає, що і робить її слабшою за екранізацію на нашу думку.

 

Володар перснів (The Lord of the Rings) 2001

50 лучших фантастических фильмов в истории Властелин Колец

Перш ніж фанати цього епічного фентезійного роману почнуть закидувати нас віртуальними помідорами, варто сказати — ми обожнюємо “Володаря Перснів”, Толкіна, весь світ Середзем’я і взагалі фентезі. Але ми вважаємо, що Пітер Джексон, режисер кінотрилогії, зробив дещо неперевершене і значно збільшив популярність роману, а також жанру фентезі загалом.

Властелин колец: Две крепости

Чому ж ми вважаємо кіноадаптацію кращою? По-перше, нам дійсно більше подобається динаміка фільму (чого вартий тільки похід Фродо через Праліс, який у книзі займає дуже багато часу). По-друге, завдяки фільму Пітер Джексон популяризував фентезі як жанр. Кінотрилогія показала, що фентезі — це круто. Після неї стало модно бути захопленим старою історією, де є ельфи, гобіти і чарівник Ґендальф (і при цьому не вважатися зубрилою або диваком). Стало модно грати у Dungeon & Dragons і читати ще більше фентезі історій. І ми вважаємо, що це прекрасно.

 

Прибуття (Arrival) 2016

прибытие кадр 1

Фільм “Прибуття” з Емі Адамс у головній ролі, знятий на основі науково-фантастичної повісті письменника Теда Чана “Історія твого життя”. У ньому йдеться про те, як відома лінгвістка Луїз Бенкс допомагає військовим США встановити причину появи прибульців на Землі. Завдання Бенкс — зрозуміти їхню мову і поспілкуватися з ними. Коли ж Бенкс починає встановлювати зв’язок, вона розуміє, що мова прибульців радикально відрізняється від звичної людської системи думок, і це змінює й її сприйняття світу та часу.

Прибытие (Arrival) 2016

На відміну від повісті, у фільмі детальніше описується процес встановлення зв’язку з прибульцями. Це робить історію динамічнішою і більш захолюючою для глядача (а якщо ви лінгвіст, буде цікавіще вдвоє). Окрім цього, режисеру фільму Дені Вільневу вдається підняти і важливе ідейне питання свободи вибору. У повісті фокус зміщено на ідейну площину, що теж робить її вартою уваги, але важчою для сприйняття.

 

Години (The Hours) 2002

Часы (The Hours, 2002, IMDb 7.5)

“Години” — фільм, знятий на основі однойменного роману Майкла Каннінгема, за який автор був нагороджений Пулітцерівською премією. Фільм далеко не відстав, адже кіноадаптація отримала дев’ять номінацій на премію “Оскар” (перемога Ніколь Кідман за кращу жіночу роль).

Лучшая женская роль Оскар 25 лет Николь Кидман Часы 2002

У цьому випадку фільм не перевершує книгу, але чудово її доповнює. До того ж справедливим буде ствердження, що можна глянути фільм і не втратити багато, не прочитавши книгу. Це історія з трьома сюжетними лініями, які поєднані однією метатемою — романом Вірджинії Вулф “Місіс Деловей”. Три героїні, Меріл Стріп у ролі Кларисси, Джуліана Мур у ролі Лори та Ніколь Кідман у ролі Вірджинії Вулф, переживають день свого життя, а ми, глядачі та читачі, спостерігаємо, як їхні долі переплітаються та створюють нову історію. Ми вважаємо фільм чудовою екранізацією, а сам підбір акторів може стати окремою причиною переглянути його.

 

Велика маленька брехня (Big Little Lies) 2017

Большая маленькая ложь Big Little Lies сериал

Під час благодійного балу у школі сталося вбивство. Знаючи цей факт, ми починаємо дивитися як розгортаються події телесеріалу каналу HBO “Велика маленька брехня”, знятого за романом Ліян Моріарті. Книга має таку ж сюжетну лінію — ми дізнаємося про факт вбивства і паралельно дізнаємося про події, які сталися до нього.

большая маленькая ложь кадр 2

Часто характери героїв краще розкриті у книзі, де ми можемо читати їхні думки та внутрішні мотиви. Дивовижним чином акторська гра у серіалі дозволяє нам ще краще зрозуміти усіх головних героїв, навіть не читаючи книгу. Це основна причина, чому ми рекомендуємо перегляд серіалу нарівні з прочитанням книги. Варто відмітити, що деякі сюжетні лінії у серіалі змінені, тобто любителям канонічного перенесення сюжету на екран це може не сподобатись. Але окрім цього, серіал нічим не поступається книзі, і його сміливо можна назвати успішною адаптацією.

 

Читайте також:

8 екранізацій сучасних бестселерів

Найкращі екранізації Стівена Кінга

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Комментарии