Попелюшка з Брукліна або Що наше життя – театр!
Я завжди вірила в хепі-енд.
«Іззі» «Гло» Паттерсон, Міс Переполох
Життя – непередбачувана річ. Одна випадкова зустріч, телефонний дзвінок, розмова, – і все минуле миттєво відходить у небуття, а майбутнє заповнює реальність, відкриваючі нові перспективи. Звичайно, життя може піти й шкереберть, проте для того, щоб знайти в ньому найкраще, і все це ми побачимо у чудовій ліричній комедії «Міс Переполох»( She’s Funny That Way) режисера Пітера Богдановича, відомого за серіалами «Сімпсони» та «Клан Сопрано».
Отже, випадкова зустріч дарує щасливий шанс Іззі Фількінштейн, дівчині за викликом з Брукліна, у вигляді продюсера Арнольда Арнольдса, який дає їй «стартовий капітал» для нового життя – для її мрії стати акторкою. Взагалі, навіть професію повії Ізабель ототожнює більш з чимось схожим на роль куртизанки – вона так і каже: «працюю музою». Потім ми дізнаємось, що і сам Арнольд (Оуен Уілсон) чимось схожий на чарівника – Іззі не перша, кому він дав шанс втілити свої мрії.
Смотрите легально на MEGOGO
… Зірки (і акторські, і небесні) так склались, що наша героїня приходить на перше прослуховування саме до театру Арнольда, а його дружина, теж актриса, наполегливо просуває кандидатуру дівчини на одну з головних ролей… повії. Крім того, в вир подій потрапляє суддя, психотерапевт, сценарист п’єси… І як кажуть – почався справжній переполох, якому можуть позаздрити навіть музикальні оперети, хоча це, звісно, не мюзикл.
Фільм стилістично побудований у вигляді інтерв’ю Ізабель Паттерсон, що розповідає про історію свого успіху – вже актриси, що досягла слави – ведучій телепрограми. Півторагодинний хронометраж сприймається глядачем легко і невимушено, дія плавно перетікає з театральних підмостків, де актори репетирують п’єсу «Грецький Вечір» до справжнього театру життя. Багато в чому це фільм про пристрасть між чоловіком та жінкою, проте більше про любов людини до своєї справи, в даному разі – до театру. Ця прив’язаність долає навіть особисті непорозуміння, допомагає прощати близьку людину, розкриває в людині все найкраще.
Шлях фільму до екрану був досить непростий, розпочався він 15 років назад, коли Пітер Богданович і його тепер уже колишня дружина Луїз Стреттен придумали історію і написали на її основі сценарій до майбутнього фільму. «Це був досить важкий період у нашому житті, тому ми вирішили разом написати комедію, щоб трохи один одного підбадьорити», – каже режисер фільму. Навіть акторський склад підбирався з творчою безпосередністю подій на екрані: виконавицю головної ролі Імоджен Путс режисер прийняв на роль з першої зустрічі, Дженіфер Еністон, яку запрошували на роль дружини Арнольда Дельти, побачила себе в ролі психотерапевта, а замість себе порекомендувала актрису Кетрін Хан.
Взагалі, під час перегляду фільму не можна виділити якогось головного персонажа, кожен з них додав свою родзинку, або як говорив Арнольд, «горішок для білочки» – чи то безпосередня Іззі, чи то продюсер Арнольд, чи його дружина Дельта, чи дивакуваті суддя і приватний детектив (син останнього, Джош (Уилл Форте) є автором вищезгаданої п’єси). Мабуть, гармонійність подій на екрані є наслідком саме акторського ансамблю, вдало підібраного режисером, та збалансованого сценарію. Доречі, епізодичні ролі в картині зіграли Квентін Тарантіно – у ролі самого себе, Джейк Хоффман, Татум О’Ніл та інші.
У підсумку ми маємо легкий, динамічний фільм, який буде приємно переглянути після робочого дня, навіть не плануючи перегляд заздалегідь. Якихось одкровень в ньому знайти важко, проте це і є головним його плюсом – невимушена, на перший погляд, легкість буття людей, що займаються улюбленою справою. Труднощі? Без них навіть не цікаво.
***
«Горішки для білочок? А може білочки для горішків?»
Недзельницький Андрій для kinowar.com
Мисс Переполох (She’s Funny That Way)
2014 год, США
Продюсеры: Джордж Дракулиас, Логан Леви, Луиз Стрэттен
Режиссер: Питер Богданович
Авторы сценария: Питер Богданович, Луиз Стрэттен
В ролях: Оуэн Уилсон
Имоджен Путс
Кэтрин Хан
Уилл Форте
Рис Иванс
Дженнифер Энистон
Сибилл Шепард
Остин Пендлтон
Джоанна Ламли
Ричард Льюис
Оператор: Ярон Орбах
Композитор: Эд Ширмёр
Длительность: 93 минуты/1:33