3-й Київський тиждень критики оголосив українську програму. Вона побудована навколо двох фестивальних хітів цього року – драми «Додому» та комедії «Мої думки тихі». Режисери стрічок, Наріман Алієв та Антоніо Лукіч, обрали для своїх робіт фільми-референси, які перегукуються тематично та стилістично. Таким чином, на фестивалі будуть показані «Додому», «Відчуження» Нурі Більге Джейлана й «Бич Божий» Олега Фіалка, та «Мої думки тихі», «Паперовий Місяць» Пітера Богдановича та «Довгі проводи» Кіри Муратової.
«Кожне нове покоління радше відштовхується чи навіть відхрещується від попереднього, і саме нову хвилю нашого кіно можна було б назвати перезавантаженням та розривом. Але ми не поспішаємо поривати зв’язки, тому режисери самі знайшли паралелі до власних фільмів як серед українського, так і серед світового кіно. Кінотриптихи, що вийшли, – спроба розширити контекст сучасного українського кінематографа», – коментують концепцію програми критики-куратори фестивалю.
Драма «Додому» – повнометражний дебют режисера Нарімана Алієва. За сюжетом, у кримського татарина Мустафи помирає його первісток. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, аби повернути молодшого сина додому, а старшого поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями. Світова прем’єра фільму відбулася у конкурсній програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю. В Україні фільм було відзначено Гран-прі Одеського кінофестивалю – «Золотим дюком», який присуджується за результатами глядацького голосування. Наразі фільм Алієва претендує на номінації Європейської кіноакадемії та представляє Україну у якості національного кандидата на премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм».
«Відчуження» (2002) – перший фестивальний хіт турецького режисера Нурі Більге Джейлана, лауреата «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю. Стрічка побудована навколо двох дуже різних чоловіків, які за збігом обставин опиняються в одній квартирі у зимовому Стамбулі. У Каннах «Відчуження» здобуло Гран-прі та премію за найкращу чоловічу роль. «Фільм “Відчуження” є референсом мого життя, коли з невеликого кримського села я приїхав у велике місто в пошуках світлого майбутнього», – коментує свій вибір Наріман Алієв.
«Бич Божий» (1988) – драма Олега Фіалка, портрет непевної епохи перед перебудовою. Фільм розповідає про колишніх однокласників, вокзального злодія та успішного чиновника, які випадково зустрічаються через 30 років після закінчення школи. Під час навчання Нарімана Алієва в університеті імені І. К. Карпенка-Карого Олег Фіалко був його майстром.
Комедія «Мої думки тихі» – дебютний повнометражний фільм режисера Антоніо Лукіча. Вперше фільм було показано у секції East of West Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, де «Мої думки тихі» удостоїлись Спеціальної премії журі. Українська прем’єра відбулася в рамках Одеського міжнародного кінофестивалю, де робота Лукича отримала приз глядацьких симпатій, премію FIPRESCI за найкращий український фільм, премію за найкращу акторську роботу (Ірма Вітовська) та спеціальну згадку журі (Андрій Лідаговський). В основу сюжету лягла історія про молодого звукорежисера, для якого запис голосів закарпатських тварин може стати шансом переїхати до Канади. Однак це завдання виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі стає його мама.
«Паперовий Місяць» (1973) – класична голлівудська трагікомедія про поневіряння шахрая та маленької дівчинки за часів Великої депресії. За роль у стрічці 10-річна Татум О’Ніл була відзначена премією «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, встановивши віковий рекорд. На міжнародному кінофестивалі у Сан-Себастьяні фільм Пітера Богдановича отримав «Срібну раковину» за найкращу режисуру та Спеціальний приз журі. «”Паперовий Місяць” я стабільно переглядаю один раз на рік, без прив’язки до дати. Якщо є таке поняття як настільна книга, то це мій настільний фільм», – говорить Антоніо Лукіч про свій вибір.
Історією дорослішання та самотності пов’язані «Мої думки тихі» та «Довгі проводи» – третя повнометражна робота української режисерки Кіри Муратової про матір, яка не може змиритися із від’їздом сина. Стрічка була створена у 1971 році, але вийшла на екрани лише у 1987 – у цьому ж році на Міжнародному кінофестивалі у Локарно «Довгі проводи» були нагороджені премією FIPRESCI.
На фестивалі діє система абонементів, їх вартість – 350 (денний) та 600 (повний) гривень. Продаж триває на сайті фестивалю. Продаж квитків на окремі сеанси буде відкрито 10 жовтня.
Як і всі покази «Київського тижня критики», сеанси української програми представлять критики-куратори фестивалю – після перегляду на глядачів чекає обговорення фільму. Фільми демонструються мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами.
У рамках фестивалю також запланована програма дискусійних зустрічей, присвячених кіно: панельна дискусія «Як Новий Голлівуд змінив американське кіно» та презентація третього тому «Антології української кінокритики 1920-х років», організована спільно з Національним центром Олександра Довженка.
«Київський тиждень критики» – кінофестиваль, створений для знайомства українських глядачів із найкращими арт-хітами, відібраними українськими кінокритиками. У програму фестивалю входять фільми з лайнапів головних світових кінофестивалів, а також стрічки, які мали значний вплив на історію кіно.
3-й фестиваль «Київський тиждень критики» пройде у кінотеатрі «Жовтень» з 24 по 30 жовтня 2019. На відкритті фестивалю вдруге відбудеться церемонія нагородження щорічної Національної премії кінокритиків «Кіноколо».
Організатор фестивалю – компанія «Артхаус Трафік» за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Офіційний смартфон фестивалю: Samsung
Медіапартнери: Фокус, Lb.ua, Platfor.ma, The Village Україна, Аристократи, oKino, Хорошее кино, Vertigo, Тиждень
