Дружина для чоловіка, як для коня пута,
А я не хочу бути у кайдани взутий.
Відродження українського кінематографа йде повним ходом, він еволюціонує та захоплює нові жанри, і ось тепер дійшов до мюзиклу. Фільм «Гуцулка Ксеня» створений за мотивами однойменної оперети Ярослава Барнича. Написала сценарій і зняла фільм Олена Дем’яненко, котра раніше відзначилася непоганою картиною «Моя бабуся Фанні Каплан».
Сюжет складно назвати оригінальним, адже в основі класична історія пошуку принцом нареченої, котра оцінить глибину його душі, а не розмір гаманця. Спадкоємець американського мільйонера з українським корінням на ім’я Яро повинен знайти собі наречену на татовій Батьківщині. Якщо він це зробить – отримає спадок, а його дядько – 100 тисяч доларів за допомогу. Якщо ж не вкладеться у відведений час – гроші отримає дальня родичка Мері.
Тож Яро з дядьком приїздить в Україну шукати любов всього життя, а Мері зі своєю матір’ю слідують за ними з надією на невдачу парубка. На все про все лишився один тиждень.
Від банального сценарію фільм «Гуцулка Ксеня» рятує місце дії – садиба Говерла в українських Карпатах у 1939 році. Серед лісів та полонин, овець та гуцулів відбувається це театрально-музичне дійство.
Умовно стрічку можна поділити на три складові: романтичну комедію, музичний кліп та, врешті решт, мюзикл. Почнемо з останнього пункту. Мюзикл «Гуцулка Ксеня» видався старомодним, якщо не сказати примітивним. Здебільшого музичні номери тут виконуються не на тлі карпатських декорацій, а на дешевих опереткових підмостках. Та й тексти пісень глибокими не назвеш. Тому часто ловиш себе на думці, що дивишся якісь «Маски-шоу». А це ж було в далеких 90-х.
Зате музичні перебивки у фільмі «Гуцулка Ксеня» виконали фрік-кабаре Dakh Daughters. І порівняно з виступами акторів – це небо і земля. Можна по-різному відноситися до творчості Dakh Daughters, я їх фаном точно не назвусь, але якість та гармонічність із зображуваним на екрані присутня. Те ж саме відноситься й до камео групи «ДахаБраха» наприкінці фільму.
Ну а сам фільм, як вже зазначалося, вийшов доволі передбачуваним, розрахованим на широку аудиторію. Особливо він зайде у невеличких містах. Глядачі, зрощені на телевізійному форматі точно оцінять легкість діалогів та проковтнуть бутафорність багатьох сцен.
Хоча серед акторів можна виділити бельгійця Олів’є Бонжура («Залягти на дно в Брюгге»), що виконав роль одержимого метеликами професора. А також Варвару Лущик – школярку, для якої роль Ксені стала дебютом у кіно. Головну чоловічу роль – Яро, зіграв американець українського походження Максим Лозинський. Та цей образ інфантильного романтика вийшов доволі бляклим.
За що б я рекомендував фільм Олени Дем’яненко, так це за гуцульський колорит. Західноукраїнський діалект, живий та гоноровий, милує слух, а веселі діалоги – душу. Для мюзиклу ж головне не сюжет, а атмосфера. Якраз її творцям картини «Гуцулка Ксеня» вдалося відтворити на екрані. На що не шкода і 24 млн грн – половина бюджету картини, яку профінансувала держава.
Дмитро Сидоренко
Гуцулка Ксеня
2019 рік, Україна
Продюсери: Олена Дем’яненко, Дмитро Томашпольський
Режисер: Олена Дем’яненко
Сценарій: Олена Дем’яненко
В ролях: Варвара Лущик, Максим Лозинський, Олів’є Бонжур, Ігор Цішкевич, Олег Стефан, Катерина Молчанова
Оператор: Дмитро Яшенков
Тривалість: 90 хв / 01:30
