В кінотеатрі «Київ» відбувся кінопоказ-дискусія на підтримку українських політв’язнів, зокрема Олега Сенцова. У ній взяли участь Маріон Дьорінг – директорка Європейської кіноакадемії, Пилип Іллєнко – голова Державного агентства України з питань кіно, Василь Боднар – заступник Міністра закордонних справ України, Андрій Халпахчі – генеральний директор КМКФ «Молодість», Юрій Яценко – український політв’язень, колишній бранець Кремля та В’ячеслав Бігун – режисер фільму «Сильні духом».
Першою висловилася Маріон Дьорінг. Вона наголосила, що, окрім європейської кіноакадемії, підтримку українському режисерові Олегу Сенцову висловили також інші міжнародні організації: «Насправді, постійно відбувається велика кількість протестів, не лише на кінофестивалі «Молодість» – вони відбуваються по всьому світу. Наше завдання, як кіноспільноти – не припиняти говорити про Олега, тому що мені здається, що саме на це і сподівалися люди, які відповідають за його ув’язнення – що про нього забудуть. Ми не можемо фізично забрати його з в’язниці, тому що це не в наших силах. Проте ми маємо продовжувати свій протест, продовжувати говорити».
Андрій Халпахчі, генеральний директор фестивалю, нагадав присутнім, як починався творчий шлях українського кінорежисера Олега Сенцова на кінофестивалі: «Олег дебютував саме на «Молодості», саме тут був показаний його фільм «Геймер». Його голос має бути почутий. Ми не можемо мовчати». І додав, що минув уже 19-й день з моменту, коли Олег оголосив голодування.
Після дискусії подивились фільм В’ячеслава Бігуна «Сильні духом», що розповідає історію звільненого українського політв’язня Юрія Яценко. Це кіносповідь молодого політв’язня, який першим вирвався на волю із кремлівської буцегарні після початку війни. Таємно затриманий і замучений тортурами у Росії в 2014 році, щоби повідомити про себе, Юрій вдається до відчайдушного, але продуманого кроку. Що він пережив, як боровся і вижив? Що переживають всі українські політв’язні: Олег Сенцов, Роман Сущенко, інші бранці Кремля? Стрічка відтворює один із сучасних образів українця, який може надихати.
Найяскравішими і водночас найболючішими спогадами поділився із глядачами у залі герой фільму: «В мене був такий план: коли збирався виходити із СІЗО, у швах одягу були заховані одноразові леза для гоління, які не пропікуються металошукачем; я думав, що стану перед камерою відеоспостереження, просто триматиму лезо бритви біля шиї, поки мені не нададуть можливість зателефонувати додому». Але, як зазначив режисер, обійшлося без цього.
За даними української правозахисної ініціативи LetMyPeopleGo, наразі в РФ ув’язнено 64 українця. Більша частина з яких – кримські татари. Айше Умерова, донька колишнього кримського політв’язня, до цього додала: «На минулому тижні було ще два арешти. Заарештовують не лише активістів, тих, хто має відношення до релігійних справ, а й меценатів, які упродовж двох років допомагають сім’ям політв’язнів. Олег став зараз таким локомотивом в цій темі і це дуже важливо. Минулого на його місці був мій батько Ільмі Умеров, коли його запроторили в психіатричну клініку на нібито експертизу. Тоді по всьому світу прокотилася велика хвиля акцій і це дало результат».
У підсумку учасники дискусії наголосили на необхідності закону «Про правовий статус та соціальні гарантії осіб, незаконно позбавлених волі, заручників або засуджених на тимчасово окупованих територіях України і за її межами», який дасть можливість для підготовки позовів до міжнародних судів. І звісно ж, попри будь-що не дати змовкнути голосу здорового ґлузду і справедливості.
