«Надто спекотно, аби ненавидіти когось у наші дні». Можливо, цей серіал про екологію і майбутнє планети надто претензійний (і зірок тут через край: Сієна Міллер, Кіт Герінґтон, Меріл Стріп, Девід Швіммер, Метью Ріс, Гізер Грем, Едвард Нортон, Тобі Магвайр, Тахар Рахім, Маріон Котіяр, Даян Лейн, Кері Расселл, Форест Вітакер…). Але він точно важливий і потрібний. І він лише здається беззубим, бо начебто м’яко, без зайвої жесті окреслює умовний «завтрашній день» винного, засудженого, приреченого людства (засудженого богом чи природою, відповідь кожен обирає сам залежно від віри, проте результат від вибору не міняється). Та насправді попри м’який вигляд суть «Екстраполяцій» надзвичайно, лячно і цілком реально страшна.
Серіал позиціонується як антологія. Та насправді його серії-історії складають єдиний, послідовний сюжет. Хоча їх можна дивитись окремо, і кожна виглядатиме самостійною новелою. А тематично поставити в один ряд його можна з такими британськими шоу, як «Довгі роки» і «Чорне дзеркало». Мабуть, «Довгі роки» навіть ближчі, бо на відміну від «Чорного дзеркала» американські «Екстраполяції», говорячи про згубне прийдешнє людського роду, фокусуються не на гаджетах, не на високих технологіях (вони геть другорядні), а на глобальній політиці. Тож вб’ють нас не телефони і планшети, а жадібність, амбіції, егоїзм, позиція «на наш вік буде, а після нас хоч трава не рости».
З кожною серією роки йдуть вперед, проте з різним кроком. Так, приміром, між першим і другим епізодами минає аж дев’ять років, а між другим і третім – лише один рік. Свої реальні знання про стан планети сьогодні автори серіалу екстраполюють на гіпотетичний стан Землі через десятиліття. Починається дія у 2037-му. Глобальне потепління більше не застереження науковців, а діюче явище. Загальна температура на планеті зросла на півтора градуси. Через танення льодовиків рівень океану піднявся на кілька метрів, прибережним територіям будь-якої миті загрожує затоплення. В посушливих зонах через аномальну спеку не припиняються лісові пожежі.
Голограма молодої екоактивістки транслює на увесь світ заклик схаменутися, піднятися, протестувати, зупинити плани божевільних ненаситних девелоперів, що забудовують Арктику і наразі хочуть вгатити там грандіозне казино. Та хакери, наймані зацікавленими товстосумами, замінюють голограму активістки голограмою стриптизерки. Творець штучного інтелекту «Альфа», найбагатша людина на Землі, медитує в особистому гігантському басейні у той час, як на черговому саміті Ізраїль говорить чи радше кричить про вкрай гостру, життєво важливу потребу у прісній воді.
Смотрите легально на MEGOGO
Поступово, деталь за деталлю, автори вимальовують не лише екологічну, а і соціально-політичну картину нового світу найближчого майбутнього. Китайська стала міжнародною мовою замість англійської. Америка уціліла і зберегла демократію (хоча й втратила штат Техас). Культура згинула, залишилась сама попса. І релігія. Величезні території пішли під воду. Маямі страждає від зсувів і повеней п’ять разів на тиждень і от-от теж буде змито цунамі (рабин у виконанні Давіда Діггса, зірки іншого серіалу про апокаліпсис «Крізь сніг», у третьому епізоді співає і танцює «Singin’ in the Rain» з класичного голлівудського мюзиклу «Співаючи під дощем»). Діти народжуються із вродженою хворобою серця, що отримала назву «літнє серце» (від слова «літо», а не «літній»), тож будь-який спекотний день будь-якої хвилини може вбити молоде покоління. Зима тепер нереальна і хіба що є декорацією віртуальних відеоігор, і навіть на Північному полюсі більше не холодно.
Мабуть, найкраща сцена – та, де морж проштрикує бивнями огидного пожадливого пітерського олігарха. Мабуть, найкраща серія – та, в якій Сієна Міллер у ролі зоонауковця спілкується з останнім на планеті горбатим китом… Взагалі, досить сміливе авторське рішення – присвятити цілу п’ятидесятихвилинну серію філософсько-інтимній розмові з китом, точніше із самицею, тож жінка-людина, що народила дитину із хворобою «літнього серця», відверто говорить із жінкою-китом, що втратила дитинча і прагне народити знову, але не знає, що самців більше не лишилось і той шлюбний поклик, що її вабить, насправді лише аудіозапис. Для цього болісного, щемливого, драматичного епізоду сценаристи вигадали китовий лексикон. Приміром, замість дієслова «помирати» кити буцімто використовують слово «падати», тобто падати на дно океану, тож для героїні-кита «впасти» означає «померти», і це звучить надзвичайно красиво і сумно. І не менш сумно від того, що тварини гинуть від наших, людських, рук так легко, бо на відміну від людей не вміють брехати. «Його не існує, ми збрехали тобі», – зізнається персонажка Сієни Міллер щодо неіснуючого самця, на що самиця відповідає: «У вашій мові є звуки для того, чого насправді не існує? – Так, саме це і називається «брехнею». – У нашій мові таких звуків немає».
Комусь напевно здасться, що серія про бесіду з китом – це пафосно і нудно. Та я б сказала, що екзистенційний діалог з останнім китом на Землі вражає, ятрить набагато дужче за намальованих на комп’ютері вигаданих китоподібних створінь планети Пандора з екологічного блокбастера Джеймса Кемерона «Аватар: Шлях води». І слухаючи цю фантастичну розмову на тлі поступового кінця світу, неможливо не думати, не плакати про наше реальне сьогодні, про, зокрема, українське сьогодні, про українське тепер, що сьогодні дорівнює поняттю «завтра усього цивілізованого світу і всієї планети», про тисячі знищених російськими снарядами дельфінів у Чорному морі…
Так, в «Екстраполяціях» немає відвертої і показної жесті, немає прямої демонстрації насилля, його експлуатації і смакування. Немає чорнухи. Немає крові забитих на білих льодовиках більків… Проте є кадр з дитячою кімнатою, заповненою м’якими іграшками. Слон, тигр, мавпа, кит, білий ведмідь… Звичайна дитяча кімната зі звичайними пухнастими цяцьками. Але закадровий голос при цьому розповідає, що африканський слон вимер у 2039 році, орангутан вимер у 2042 році, горбатий кит вимер у 2046 році… І це настільки страшно й реально, що моторошніше за пекельні полотна Босха.
Анастасія Лях
Екстраполяції (Extrapolations)
2023 рік, США
Продюсери: Скотт З. Бернс, Майкл Елленберг, Грегорі Джейкобс, Дороті Фортенберрі, Ліндсі Спрінгер
Режисери: Скотт З. Бернс, Грегорі Джейкобс, Еллен Курас, Ніколь Холофсенер, Майкл Морріс
Сценарій: Скотт З. Бернс, Дейв Еггерс, Сара Нолен, Дороті Фортенберрі
У ролях: Сієна Міллер, Кіт Герінґтон, Меріл Стріп, Девід Швіммер, Метью Ріс, Гізер Грем, Едвард Нортон, Тобі Магвайр, Тахар Рахім, Маріон Котіяр, Даян Лейн, Кері Расселл, Форест Вітакер, Давід Діггс, Джемма Чан
Оператори: Меттью Єнсен, Зак Геллер, Ейгіл Брилд
Композитори: Джейсон Гілл, Ден Ромер
