Шантарам (Shantaram)

Довгоочікувана екранізація роману-бестселера австралійського письменника Грегорі Девіда Робертса отримала формат серіалу, і це цілком правильний шлях. Бо ж пригод і перипетій в «Шантарамі» надто багато для повнометражної стрічки. І навіть форма телешоу, де нагромадження подій могло б розосередитися на великому часовому проміжку, не дає глядачеві змоги перепочити і тим паче знудитися, бо насичення сюжетного простору різноманітними інцидентами і халепами вкрай щільне. І так, Чарлі Ганнем – ідеальний Шантарам.

Дія розгортається у 1980-х роках. Австралійський в’язень, що отримав чималий термін за озброєне пограбування банку, під час якого було вбито поліцейського, тікає з тюрми. З фальшивим новозеландським паспортом на вигадане ім’я Ліндсей Форд він прилітає в індійський Бомбей (сучасний Мумбаї), аби почати все наново в країні і місті, де начебто легко загубитися. Доволі швидко герой обростає новими знайомими, з яких дехто – відкрита книга, а дехто – суцільна темна загадка. Серед цих знайомих і місцеві, і заїжджі, і знедолені втікачі та шукачі кращої долі так само, як і він. Наприклад, місцевий веселий гід, що стає протагоністові справжнім другом. А також вродлива білявка-американка, що працює в Бомбеї повією. А ще індійська журналістка-феміністка, італієць-аферист; англійка, що працює в Боллівуді; індієць-фанат класичних американських вестернів; гей-єврей-гедоніст; іранець-мафіозі; поважний кримінальний авторитет-афганець… і таємнича холодна швейцарка Карла з оберемком дуже темних секретів, в яку герой одразу закохується…

В Бомбеї нові знайомі починають називати Ліндсея просто Ліном. Або Лінбабою (на кшталт Алі-Баби). А мати веселого гіда дає героєві індійське ім’я Шантарам, що означає «мирна людина»… Виявляється, вдома на батьківщині цей біглий злочинець колись був перспективним студентом з шансом на кар’єру і добре майбутнє, допоки сам усе не спаскудив. Перетворився спершу на наркомана, потім на грабіжника, далі на арештанта і нарешті на втікача без будь-якої можливості повернути минуле нормальне життя. Наламав багацько дров. І з одного боку, втік від правосуддя. З іншого – став майже одержимим шукачем усяких способів спокути попередніх гріхів, і цей пошук довів його до землеробства, благодійного фельдшерства в нетрях, супергеройства з рятування втрапивших в біду красунь і навіть до участі в афганській війні… Як Алі-Баба, котрий знайшов у магічній печері золото, проте взяв звідти для себе лише скромну крихту, Лін жадає взяти від «печери з багатствами» лише крихту миру для своєї загубленої душі.

Насправді ми зовсім нічого не знаємо про Індію. Тим паче про кримінальну, мафіозну Індію. Ми знаємо лише про карі, злидні, бруд, пісні і танці з боллівудських фільмів. «Шантарам» (і книга, і максимально близький до першоджерела серіал) показує зовсім іншу, незнайому звичайному білому глядачеві Індію, без стереотипів і, як то кажуть, «розлогої журавлини», без «Джиммі-Джиммі, ача-ача» (а між іншим, таким «безжуравлинним» поглядом на життя і культуру цієї країни не міг похвалитися навіть оскароносний «Мільйонер із нетрів»). Індію розмаїту, небезпечну, мудру і незбагненну (таку ж розмаїту і незбагненну, як індійський традиційний жест покачування головою, що має безліч значень залежно від обставин і контексту). В «Шантарамі» ми спостерігаємо таке ж захопливе, смачне, шорстке й правдиве, автентичне занурення у звичаї, ментальність, позазаконний світ загадкової східної країни, як у серіалі «Поліція Токіо» (де у 1990-х молодий журналіст-американець влаштувався в японську газету і занурився у світ якудзи), і так само очима західного чужинця.

Смотрите легально на MEGOGO

Проте в «Шантарамі» важлива не тільки Індія сама по собі. «Шантарам» – велика етнографічна мозаїка, а Бомбей – ніби чорна діра будь-якої національної ідентичності, бермудський трикутник справжніх імен і особистостей. Тут будь-хто може стати будь-ким. Тут новий Вавилон на сміттєвому звалищі, де чи то миру, чи то війни шукають американці, англійці, італійці, іспанці, німці, австралійці, іранці, пакистанці, афганці, палестинці, ізраїльтяни, нігерійці і всі-всі-всі… І в цій бурхливій точці скидання світового сміття вирішуються не тільки окремі маленькі долі, а й глобальні політичні конфлікти. А протагоніст намагається віднайти у бурхливому вариві гармонію і спокій.

Якщо у ремейку «Метелика», де Чарлі Ганнем також зіграв біглого в’язня, актор був не на своєму місці (особливо на фоні геть маскулінного безапеляційного оригінального виконання Стіва МакКвіна), то персонаж Шантарам, що поєднує екзистенційну розгубленість з авантюризмом, сів на Ганнема як влитий. І цей британський блондин, що раніше вже неодноразово змішував джентльменське лицарство з вуличним шпанізмом, дав чоловічу жорстку відповідь жіночій кисільній мелодрамі «Їсти, молитися, кохати».

Анастасія Лях