Цей беззаперечний комедійний хіт стрімінга Apple повернув глядачеві віру у добру сімейну комедію, яка може бути водночас і душевною, напрочуд позитивною, нібито святом для усієї родини і гарантом гарного настрою, справжньою терапією у тяжкі часи, і разом з тим зовсім нетривіальною і витончено інтелектуальною. Американський комік Джейсон Судейкіс створив справжній монумент новітнього кумедного улюбленця публіки (який дуже і дуже делікатно приховує трагікомічність своєї істинної натури). Тож якщо хочете, Тед Лассо – це новий чаплінський Бродяга.
За сюжетом американський футбольний тренер на ім’я Тед Лассо (який до цього тренував аматорську команду з американського футболу десь у провінцій штатівській глушині) несподівано отримує пропозицію тренувати англійську професійну команду з Прем’єр-ліги. Разом із американським колегою Бердом на прізвисько Борода Лассо летить за тисячі кілометрів до Англії, аби бути менеджером у спорті, в якому нічогісінько не розуміє і навіть не знає елементарних правил цієї заокеанської гри (адже американський футбол від класичного відрізняється дуже і дуже суттєво). Він, звісно ж, не підозрює, що власниця футбольного клубу навмисно найняла необізнаного дилетанта, аби команда, яку обожнює її колишній віроломний чоловік-мультимільйонер, гучно і ганебно вилетіла з Прем’єр-ліги і тим самим розбила зраднику серце. Так, сувора бізнес-леді, охоплена жагою помсти, має твердий намір поховати дітище свого екса.
Але Тед Лассо попри деяке стартове невігластво (адже вчитися будь-чому ніколи не запізно, якщо є бажання і наснага) і неприховане презирство усіх оточуючих (журналістів, вболівальників, самих гравців), попри сум за домом і дискомфортне самовідчуття невгодного чужинця… має не менш твердий намір вести команду до перемоги. Лишень не треба знов і знов пропонувати йому отой «гидотний» англійський чай. Виключно американську каву.
«Тед Лассо» перетворився на повноцінне шоу із маленького рекламного ролика (колишня дружина Судейкіса акторка Олівія Вайлд, яка на той час колишньою ще не була, порадила чоловікові розгорнути рекламне відео у повномасштабний сюжет). Чорновий сценарій майбутнього ситкому накидали Судейкіс і Брендан Гант (актор, що зіграв тренера Берда, а до того знімався з Судейкісом у комедіях «Ми Міллери» та «Жахливі боси 2»). Проект не одразу знайшов фінансування (мабуть, історія про тренерство і профкурйози, пов’язані з розбіжностями англійської й американської культур, здавалася не надто привабливою для широкого глядача). Та врешті-решт продюсером і співавтором виступив досвідчений Білл Лоуренс, творець довгограючого медичного ситкому «Клініка».
Смотрите легально на MEGOGO
Якщо говорити про Теда Лассо у контексті літературних формулювань, де виокремлюється так званий «герой нашого часу» (а відповідно має бути і альтернативний «герой не нашого часу», наприклад, сервантівський Дон Кіхот), то персонаж Судейкіса, нібито звичайний футбольний тренер (що насправді якраз навпаки – дивовижно незвичайний «кадр» на тлі звичайних обставин), – це «герой поза часом», як і, знов-таки повертаючись до безсмертного Чарлі Чапліна, образ найдобрішого, найчуйнішого, найбезкорисливішого в світі злидаря у дірявому фраку і запиленому «казанці». І до речі, в Лассо теж дуже виразні вуса.
Вже декілька десятиліть і критики, і глядачі упевнено твердять, що добро на екрані нецікаве, нехаризматичне, непоказне, непринадне. Ми ніби уперто тяжіємо до лиходіїв, засранців, циніків, егоїстів (згадаймо телевізійний фурор навколо далеких від ласки і позитиву Доктора Хауса і Шерлока). Або як мінімум до особистостей суперечливих, неоднозначних, в яких поєднуються світло з пітьмою чи принаймні міниться безліч сірих відтінків. Тож і від Теда Лассо глядач, так затято орієнтований на гівнюків, повсякчас чекав хоч якоїсь каверзи, хоча б крихітного підступу, підстави чи пинхви, твісту у темнесенький бік. І автори добряче, хоча ні, по-доброму пожартували й потішились з цього очікування: в одній зі сцен продемонстрували темне альтер его Лассо, його містера Гайда чи то «поганого копа»: злого і дратівливого тренера, що жартома приходить на зміну «хорошому копові», аби струснути гравців на полі.
У чому ж феномен Теда Лассо? Окрім того, що цей оптимістичний вусань, балакучий і напосідливий у своїй дружелюбності, може видати напрочуд небанальний і навіть екстраординарний дотеп, як то, наприклад, про психологічне явище семантичного перенасичення («План… план… план… у мене є плаааан… так багато разів вимовив слово «план», що воно втратило зміст»). Чому персонаж, який мав би теоретично здатися глядачеві нудотно-медовим, масним (через свій броньований і надокучливий оптимізм, через убивчо непохитну бадьорість, через божественно ласе домашнє печиво власного приготування…), навпаки став цілющим ковтком, краплею дійсної панацеї?
Відповідь не лише у фантастичній щирості і буквальному сяянні акторської гри. І не лише у тому, що автори все ж показали слабкість, вразливість цієї сонцелюбної, життєстверджуючої броні (Тед Лассо страждає від панічних атак, бо ж є нормальною живою людиною і частиною сучасного світу). Відповідь, можливо, у тому, що лиходіїв стало занадто багато і на екрані, і у житті. Відбулось семантичне перенасичення, і ці численні поганці, крутезні і претензійні, тимчасово утратили своє значення, перетворилися на пустий, беззмістовний набір звуків. І на тлі цього надлишка, цього перевантаження справді засяяв простий і душевний футбольний тренер, приязний, людяний, трохи наївний, уважний і дружній до всіх і кожного. І ми зрозуміли, якби у кожного з нас у житті був присутній такий от Тед Лассо, ми, певно, були б трохи щасливіші.
Анастасія Лях
Тед Лассо (Ted Lasso)
2020 рік, США/ Великобританія
Продюсери: Білл Лоуренс, Джефф Інголд, Джейсон Судейкіс, Брендан Гант, Джейн Бекер
Режисери: Деклан Лоуні, М. Дж. Делані, Том Маршалл, Еріка Дантон
Сценарій: Джейсон Судейкіс, Брендан Гант, Білл Лоуренс, Джо Келлі
У ролях: Джейсон Судейкіс, Брендан Гант, Ханна Веддінґем, Бретт Голдштейн, Філ Данстер, Джуно Темпл, Джеремі Свіфт, Нік Мохаммед, Тохіб Джимо, Крісто Фернандес, Джеймс Ленс, Ентоні Гед
Оператори: Девід Ром, Джон Сорапуре, Ванесса Вайт, Раян Кернаган
Композитори: Маркус Мумфорд, Том Хоу
