В реальності ця історія геть невесела і навіть напрочуд сумна. Бо ж наркотики – зло, безжальне і смертоносне. Та коли через наркотики вмирає наркоман – це здебільшого його власний вибір і оплакувати можна хіба що слабку волю померлого. А коли через наркотики вмирає невинна тварина, це надзвичайно прикро, безглуздо і вкотре доводить, що людство природі найбільший ворог.
В реальності у 1985 році літак з наркоторговцем і контейнерами з колумбійським кокаїном на борту пролітав над штатом Теннессі. Контрабандист скинув над лісом вантаж і вистрибнув сам, проте парашут не розкрився, і перевізник розбився на смерть. Контейнери знайшла американська чорна ведмедиця і… зжерла кокаїн. Тварина вагою 79 кіло закинулася 34 кілограмами наркоти (у рапорті медексперта сказано, що її шлунок був «буквально по вінця наповнений кокаїном»). Через кілька місяців на її мертву через передозування тушу натрапили у штаті Джорджія. Зрештою з бідолашної ведмедиці зробили опудало, котре якимось чином загубилося, віднайшлося у ломбарді і тепер виставлено у торговому центрі міста Лексінгтон, штат Кентуккі.
В реальності ведмідь нікого не шматував, ні на кого не нападав і просто тихо самотньо помер від надлишку отрути, котра за жодних обставин не мала до нього потрапити, але стався такий от нісенітний, ідіотський казус.
Режисерка Елізабет Бенкс перенесла цей абсурдно-гіркий факт на екран у єдиному прийнятному форматі – чорної комедії. По-перше, вона створила бадьорий чорночорнокомедійний кривавий трилер, приписавши кокаїновій ведмедиці (котру в реальності прозвали Pablo Escobear, перекрутивши в імені легендарного наркобарона останній склад bar на bear, тобто «ведмідь») люту кровожерливу розправу над людьми (здебільшого поганими і несимпатичними; симпатичні персонажі, звісно ж, виживають, адже це як не крути комедія). По-друге, зайвий раз продемонструвала, що наркотики зривають дах і змушують робити жахливі речі (бо ж за нормальних обставин ведмеді і зокрема американські чорні ведмеді на людей не нападають). По-третє, оптимістично переграла фінал і показала ведмедицю, що насправді сконала, живою-здоровою (ну, можливо, не зовсім здоровою, але точно живісінькою) і вкрай задоволеною кайфовим життям.
Смотрите легально на MEGOGO
Таке перегравання завіси з гіркої правди у дотепний хепі-енд можна порівняти з рішенням Квентіна Тарантіно у стрічці «Одного разу в Голлівуді». Там режисер замість того, аби показати реальну трагічну смерть Шерон Тейт, жорстоко убитої членами маніакальної групи Чарльза Менсона, показав веселу криваву розправу над членами зловісної секти і живу, здорову, красиву, молоду, натхненну Шерон…
Кінематографиня Елізабет Бенкс завзято перейшла від комедійних ролей до комедійної режисури. Звісно ж, вона сповідує фемінізм, і саме у сучасній феміністській традиції актриса-постановниця кілька років тому реанімувала застарілий бренд «Ангели Чарлі», надавши героїням, що раніше виглядали як кліше з чоловічих фантазій, справжності, жвавості, нового життя і реального потенціалу. При цьому Бенкс робить кіно, зокрема комедійний екшн, так, як його зробив би чоловік-фемініст. Вона ніби жіноча версія Пола Фіґа у Голлівуді, але більш неформальна, смілива, брутальна.
У «Ведмеді під кайфом» зустрілися одразу троє акторів зі шпигунського серіалу «Американці»: подружня пара Кері Расселл і Метью Ріс (щоправда останній виконав не повноцінну роль, а крихітне камео мертвого наркоконтрабандиста), а також харáктерна Марго Мартіндейл (вона із влучним незграбним шармом зобразила провінційну шерифиню, зосереджену не на службі, а на зваблюванні місцевого вусаня-природоохоронця). Окрім того у фільмі зіграли Олден Еренрайк («Аве, Цезар!», «Соло. Зоряні Війни. Історія», серіал «Прекрасний новий світ») і юна, але вже досить відома завдяки своїй надзвичайній природності і енергетиці Бруклін Прінс («Проєкт Флорида», серіал «Додому до темряви»). А маестро другого плану Рей Ліотта вкотре за свою довгу кар’єру втілив образ гангстера, проте цього разу, на жаль, востаннє (актор помер навесні минулого року, тож Елізабет Бенкс присвятила стрічку його пам’яті).
Бенкс окрім гіпертрофованої гротескної кривавої м’ясорубки і приголомшливо правдоподібно намальованого комп’ютерного ведмедя дає глядачеві сатиричну суміш комедії ситуацій і комедії характерів. Адже з одного боку персонажі є заручниками дивовижно курйозних і водночас жахливих обставин, а з іншого – колоритними уособленнями певних соціальних портретів: сильної матері-одиначки, слабкого чоловіка-плаксія, поганця без совісті, поганця із совістю, дармоїдів післяпубертатного віку з неблагополучних прошарків, доходжалої мисливиці на чоловічі залицяння… І окрему увагу постановниця приділяє мальовничим гірським пейзажам Аппалачської стежки.
Паралельно Бенкс висміює і самі американські 1980-ті. У контексті нещасного «кокаїнового ведмедя» згадує сумнозвісний «Іранґейт» (у вступній частині серед кількох документальних кадрів можна побачити обличчя Ненсі Рейган під час її знаменитої телепромови-застереження щодо вживання наркотиків у той час, як президент-чоловік власноруч профінансував ввезення колумбійського кокаїну на територію США). І можливо, епоху найбільшого розквіту слешерів, по-феміністськи віддавши партію Майкла Маєрса чи Джейсона Вурхіза ведмедиці.
Елізабет Бенкс не слідує правилам і табу. І показує двох дітей років дванадцяти, що пхають до рота кокаїн як зубний порошок… Власне, усі тут тією чи іншою мірою женуться за «щастям», і мішки з біленьким уособлюють одночасно і зло, і радість… Як казав легендарний американський комік Джордж Карлін, «Ось моя порада підліткам: кайфуйте від спорту, а не від наркотиків. Та якщо у вашому районі немає баскетбольного майданчика – чорт з вами, коліться, нюхайте, куріть».
Анастасія Лях
Ведмідь під кайфом (Cocaine Bear)
2023 рік, США
Продюсери: Філ Лорд, Кріс Міллер
Режисер: Елізабет Бенкс
Сценарій: Джиммі Ворден
У ролях: Кері Расселл, О’Ші Джексон-молодший, Рей Ліотта, Олден Еренрайк, Джессі Тайлер Фергюсон, Марго Мартіндейл, Крістофер Гів’ю, Бруклін Прінс, Крістіан Конвері, Метью Ріс, Ісая Вітлок-молодший
Оператор: Джон Гулесеріан
Композитори: Наталі Енн Голт, Марк Мазерсбо
Тривалість: 95 хвилин/ 01:35
