Тачка на мільйон (Driven)

Всі пам’ятатимуть мій автомобіль, всі пам’ятатимуть мене.

Вгадайте ім’я бізнесмена-мрійника, що проміняв високий пост на ідею. Чоловіка, котрий кинув виклик усталеній індустрії, в якого ніхто не вірив, але який наполегливо йшов до своєї цілі і таки досяг мети. Думаєте це Ілон Маск? Цілком підходить, проте за 40 років до нього цей шлях подолав неординарний виробник автомобілів Джон Захарія ДеЛореан.

Тачка на мільйон від Ніка Гемма (Вбити Боно) вийшла ще минулого року і демонструвалася на фестивалях у Венеції та Торонто. В центрі сюжету – Джон ДеЛореан та його божевільна ідея побудувати машину майбутнього.

Божевільна не тому, що подібних авто з нержавіючої сталі, купою модерністських і навіть футуристичних ідей ніхто не будував, а тому що ДеЛореан кинув виклик існуючій індустрії.

Син простого робочого автозаводу, Делореан пройшов весь шлях від інженера до наймолодшого в історії віце-президента потужного концерну General Motors. Попрацювавши над усіма головними автобрендами Америки: Packard, Studebaker, Pontiac, Chevrolet, і розробивши перший маслкар Pontiac GTO, він міг отримувати свої 650 тис. доларів на рік і просто чекати, поки голова компанії піде на пенсію. Натомість невгамовний Джон вирішив усе перевернути з ніг на голову.

Смотрите легально на MEGOGO

Сюжет стрічки «Тачка на мільйон» починається якраз в той час, коли ДеЛореан йде з GM і заявляє, що побудує власний завод та створить авто майбутнього. За його словами, класична індустрія занадто інертна, а керманичам не вистачає фантазії та сміливості.

Згладили кути кузова і називають це новою моделлю. Авто в Америці починає помирати, як тільки сходить з конвеєра.

Але з його машиною цього не станеться, адже кузов буде зроблено з двох суцільних листів нержавіючої сталі. А щоб ніхто не переплутав його з іншими спорткарами, двері відчинятимуться вертикально, підіймаючись, немов крила чайки. І назва буде дуже проста – ДеЛореан, або скорочено DMC модель 12.

Для втілення мети не вистачає лише одного – фінансування. І тут на сцену виходить другий ключовий персонаж картини – Джим Гоффман (Джейсон Судейкіс). Сусід ДеЛореана виявився напрочуд винахідливим, хоч і придуркуватим на вигляд. Вони швидко потоваришували, і Гоффман навіть допомагав збирати гроші на виробництво. Одна біда, він вже досить довго висів на гачку у ФБР, будучи інформатором, що здає наркоторговців. Відчуваєте, чим може закінчитися таке партнерство?

За сценарій відповідав Колін Бейтман, для якого це був перший великий фільм. Може через це стрічка достатньо уривчаста, а перші півгодини глядачам досить важко вхопити суть.

Проте потім сюжет вирівнюється, а центри уваги рівномірно розподіляються між двома головними героями. Кожному з них є що нам показати. Джон ДеЛореан – це рольова модель підприємця-інноватора. Бідне дитинство, і, як наслідок, нарцисизм та жага визнання штовхають його на ризиковані кроки. Як умовний Ілон Маск, він плював на закони ринку, моралі, а то й на кримінальний кодекс. Головне довести, що ДеЛореан завжди попереду, тому він і ДеЛореан.

Джон кидає виклик великі трійці Ford, General Motors і Chrysler та вирішує збудувати завод. Дарма, що ніхто не дає грошей на мрію, можна вмовити уряд Великобританії збудувати його під Белфастом. Дасте грошей, і я відкрию 2000 робочих місць. І щоб довести свою винятковість, фабрику збудую за 18 місяців. Прямо як будівництво Маском за 100 днів величезної батарейки в Австралії. А якщо обігових коштів бракує, так ДеЛореан об’їде півсвіту в пошуках інвесторів. Друг Джим Гоффман допоможе у цьому.

Персонаж Судейкіса – стукач і наркокур’єр Гоффман – уособлює той тип людей, який живе за принципом: «я не поганий, адже всі інші ще гірші». Спостерігаючи за наркодилерами та ДеЛореаном, людьми, котрі порушують правила, Гоффман виправдовує й себе. Він з тих людей, що в дилемі в’язня завжди обирає здати опонента заради власної вигоди. Хоча найкраща стратегія – вміти прощати першим.

Зі своєю роллю Судейкіс справився краще, ніж Лі Пейс, чий ДеЛореан вийшов схожим на Еріка Робертса, який сильно переграє. До речі, в цьому ж році вийшла документалка Framing John DeLorean, де головну роль виконав Алек Болдвін. А для любителів оригіналу, є стрічка ДеЛореан 1981 року, в якій бізнесмен грає самого себе.

Та непереконлива гра Лі Пейса не применшує художню цінність фільму Тачка на мільйон, адже під кінець крапки над і розставляє персонаж Судейкіса. Нехай сюжет вийшов доволі вторинним, але історія в основі та проблематика, порушувана персонажами, напрочуд актуальні. Більше того, кіно підправляє минулі події, прямо як у свіжому фільмі Тарантіно, де сумна реальність через призму екрану перетворюється на казку зі щасливим кінцем.