Чорний Адам (Black Adam)

Сам по собі довгоочікуваний «Чорний Адам» (очікуваний одночасно і фанатами DC, що чекали на появу цього антигероя ще з виходу «Шазама!», і фанатами Двейна Джонсона) не настільки захопливий і цікавий, як того хотілося б (хоча тут дуже багато непоганого повітряного екшна). І смішний недостатньо, і драматичний замало, і трохи розгублений між пафосом і незграбністю. Проте це точно важливе доповнення до дісішного кіновсесвіту, яке, з одного боку, пропонує дещо новий світ, з іншого – об’єднує усі старі світи, аби дісішні фільми нарешті утворили єдиний глобальний сюжет і єдиний цілісний макрокосм на кшталт MCU.

Події відбуваються у вигаданому місті Кандак, котре знаходиться під ярмом Інтербанди (організований злочинний синдикат, що пустив корні майже по всьому світові, майже в усі куточки планети встромив свої отруєні темрявою пазурі). У пролозі нам показують стародавній Кандак, за п’ять тисяч років до сьогодення, що був містом пригноблених і підневільних рабів на каторжній службі по видобуванню найміцнішого в світі мінералу етернію (дісішний аналог марвелівського вібранію) у деспотичного царя. Древні чарівники (ті самі, що дарували суперсилу хлопчикові Біллі Бетсону, який перетворився на кремезного і білозубого супергероя-красеня з підлітковими мізками і звичками Шазама), аби врятувати мешканців страждаючого під підбором жорстокого тирана граду та зупинити сатрапа в його намаганнях викликати з самісінького пекла демона Саббака, нагороджують нездоланно могутньою силою малого раба-хлопчика, котрого цар виводить на публічну страту. Тож замість смерті хлопчина перероджується в Оборонця Кандака, справжню непоборну скелю, здатну одночасно і на спасіння світу, і на його тотальне знищення.

П’ять тисяч років по тому сучасна археологиня (за сумісництвом революціонерка, що входить до групи воюючих з Інтербандою повстанців, та мати-одиначка, що виховує одержимого супергероями хлопчика-тінейджера) розкопує гробницю Оборонця, який увесь цей час проспав, і повертає захисника Кандака до життя, не уявляючи, якою руйнівною люттю він охоплений…

Іспансько-голлівудський режисер Жауме Колєт-Серра до цього знімав горори і трилери (зокрема трилери з Ліамом Нісоном). А потім неочікувано екранізував діснеївський атракціон «Круїз по джунглях» з тим самим Двейном «Скелею» Джонсоном. А тепер от випустив дісішно-ворнерівський кінокомікс. Здається, постановник намагається жанрово урізноманітнити свій стиль і свою кар’єру. І важкувато сказати, чим саме для його творчості обернувся «Чорний Адам»: плюсом чи мінусом. З одного боку, фільм вкотре довів, що від DC не варто чекати експериментів і несподіванок, на які здатна і на які вкрай багата студія Marvel (дісішні сценарії можуть жартувати про супергеройські костюми, але представити персонажа-дизайнера, що ці костюми шиє, як у серіалі «Жінка-Халк», вони, мабуть, ніколи б не додумалися і не наважилися). Але з іншого, завдяки Колєт-Серрі розпорошений, безладний дісішний кіновсесвіт вперше за весь час склався в наближено монолітну історію.

Смотрите легально на MEGOGO

Почнемо з того, що в юнака (сина тієї самої археологині) в показово хлопчачій кімнаті стіни завішені постерами з зображеннями супергероїв Ліги справедливості, і в одній з батальних сцен усі ці красиві зображення символічно «випадково» проштрикуються під час пристрасної бійки двох розлючених і пихатих перців з інших, так би мовити альтернативних «ліг». Отже, «Чорний Адам» намагається (і здебільшого успішно чи принаймні прийнятно) звести до купи сюжети і персонажів, що до цього до купи не клеїлися і існували самі по собі, тобто згуртувати в єдиний всесвіт всесвіти «Шазама!», «Ліги справедливості» і «Загону самогубців» (фільм це не розтлумачує, але за коміксами Інтербанда отримує суперпередову зброю з планети Апоколіпс, якою керує той самий страшний Дарксайд, що так і не з’явився в прокатній «Лізі справедливості», проте з’явився згодом в «Лізі справедливості Зака Снайдера»).

Кандак є цікавим ментально-географічним доповненням до Готема і Метрополіса. Вигадане місто на основі єгипетської історії і єгипетської естетики (що водночас нагадує Кубу) є найбільш реалістичним і приземленим з усіх містечок всесвіту DC. Тут вулицями роз’їжджають старезні радянські автівки (зокрема наш «запорожець») і стиха гудуть підпільні народні бунти. Квартали контролюються озброєними військовими, а діти на скейтбордах мріють про супергероя-визволителя, що здійснить велику революцію і повалить кримінально-мілітарний тоталітарний режим.

Також неможливо не відмітити сміливість, з якою «Чорний Адам» кидає глядачеві купку абсолютно нових супергероїв так званої Спілки справедливості, котрі нагадують мутантів зі школи Чарльза Ксав’єра (а сам Адам при цьому ніби такий собі пафосний і серйозний Дедпул, що має Людей Ікс за йолопів). З цієї купки особливо вирізняється, звісно ж, Доктор Фейт у виконанні Пірса Броснана із донкіхотівською лицарською бородою та в дурнуватому золотавому шоломі. Він говорить як мудрець і вдягається як англійський аристократичний гей (шовкові хустки, атласні халати, жилетки і старомодні краватки). Пахтить нафталіном і ностальгією (за бондіаною?), залежалим порохом і одеколоном. І справді шкода (обережно, спойлер!), що цього чепурного динозавра ми більше не побачимо…

Анастасія Лях