Емі Вайнгауз: Back To Black (Back to Black)

Емі Вайнгауз народилася 14 вересня 1983 року в єврейській родині в Саутгейті на півночі Лондона. У 18 років вона почала кар’єру виконавиці, поєднуючи у своїх авторських піснях манеру соулу, ритм-енд-блюзу, реггі та джазу. У 24 роки вона отримала 5 Греммі, ставши не просто найтитулованішою британською співачкою в Америці, але й першою виконавицею, котра заробила стільки нагород за один вечір. Примітно, що піснею того вечора, як і її поточного етапу життя, стала «Рехаб». 23 липня 2011 року Емі знайшли мертвою від алкогольної інтоксикації у її домі в Кемден Тауні. Співачці було лише 27 років.

Після 2011 року декілька режисерів безуспішно намагалися запустити розробку фільму про Емі. Лише у 2018 році британській гілці французької StudioCanal вдалося домовитися з представниками Вайнгауз, результатом чого стала стрічка «Емі Вайнгауз: Back To Black» (Back to Black).

Режисеркою фільму виступила Сем Тейлор-Джонсон, яку ви можете знати за її дебютним фільмом «Стати Джоном Ленноном» та серіалом «Мисливці» з Аль Пачіно. Сценарій підготував Метт Грінхол, який працював разом з Тейлор-Джонсон над фільмом про Леннона. Фільм зосереджується не стільки на кар’єрі, виступах чи бізнесі співачки, скільки на родині, коханні та залежностях дівчини.

Емі показують доброю дівчиною з люблячої родини. Нехай батьки й не живуть разом, проте татко Мітч (Едді Марсан з серіалу «Рей Донован») був їй і за наставника, і за продюсера. А бабуся Синтія виступала для дівчини рольовою моделлю, адже була співачкою, знала культових джазменів на кшталт Чарлі Паркера, вела богемний спосіб життя. Саме від неї Емі перейняла свою знамениту зачіску-вулик.

Сем Тейлор-Джонсон та операторка Поллі Морган («Королева-воїн») провели хорошу роботу, стрічка гарно поставлена, до відеоряду та монтажу не виникає питань, глядача проводять ключовими етапами кар’єри героїні, кожен раз роблячи підводку до написання і виконання нею нового хіта. А виконавиця головної ролі Маріса Абела («Барбі», «Фіктивний агент») прекрасно перевтілилась у Емі і сама заспівала пісні на екрані.

А от до того, що ж було натхненням Емі, і подачі цього у якості основи сценарію питання є. Метт Грінхол пропонує нам історію про добру дівчину з північного Лондона, яка любить сім’ю та співати. При цьому вона бунтує так, немов надихається не блюзом, а рок-н-ролом. Дівчина п’є, курить, матюкається і не терпить жодних повчань ані від батька, ані від продюсерів. Ба навіть від своїх хлопців, які в один голос називають Емі притрушеною.

При цьому Грінхол показує нам, що дівчина успішно справляється з зірковою хворобою та наркотиками, які загрожували їй регулярно. Натомість героїня стає жертвою мелодраматичної історії нещасного кохання до Блейка Філдера-Сівіла (Джек О’Коннелл з «Нескореного»), з яким вони кохалися, намагалися завести дитину, набивали тату з іменами одне одного, а потім сварилися, билися і розходилися. Саме після першого розриву з Блейком Емі записує свій хіт Back To Black, винесений в заголовок стрічки.

Як співала Емі: «Love is a losing game», і під таким девізом Метт Грінхол подає нам історію талановитої дівчини, яка кожну свою пісню буквально має прожити, перед тим як написати. Дівчини, яка губиться в почуттях до невдахи, що має лише борги і наркотики. Дівчини, про славу якої у фільмі нагадують лише всюдисущі папараці і виступ на премії Греммі по телетрансляції з Лондона. Дівчини, яка маючи люблячу родину і непересічний талант, не витримала нещасливого кохання і втопилася в алкоголі.

Дмитро Сидоренко

Емі Вайнгауз: Back To Black (Back to Black)

2023 рік, США, Велика Британія