Філіп – молодий польський єврей, з вигляду спокійний, врівноважений, але з відверто цинічним поглядом. Під час Другої Світової Війни втік з Варшавського гетто, втративши рідних людей, та оселився у Франкфурті. Там працює офіціантом у вишуканому ресторані, видає себе за француза, товаришує з інтернаціональним персоналом, закохується (або ні), спить з жінками, переважно з німкенями, чоловіки яких воюють за нацистів. Філіп має досить специфічний план помсти за свій народ, і для його втілення приміряє безліч масок, переважно сумнівного морального забарвлення.
Думка редакції може не співпадати з баченням автора
“Хто ти, Філіпе?” – така назва і таке генеральне питання ставиться українському глядачеві. Ерик Кульм-молодший, який втілив головного героя, заполонив собою весь фільм на всіх можливих рівнях – хронометражно (122 хвилини, на секундочку), емоційно, сенсово… Непросто згадати фільм, коли така тотальна присутність героя не просто не втомлювала, а максимально захоплювала, вражала та приємно шокувала.
Філіп розносить їжу в ресторані, із завзяттям та хтивою посмішкою зваблює жінок, потім робить свою справу, а потім… потім розносить їжу огидним німцям. Чи подобається йому таке робити із самотніми жінками та що він при цьому відчуває? Чому він не може просто тихенько працювати і ніяким чином не викликати підозри? Це має зрозуміти глядач. І далеко не факт, що його сусід по кріслу чи з іншого кінотеатру матимуть таку ж саму думку.
Смотрите легально на MEGOGO
Що він відчуває до жінок, з якими зближується, і як Філіп розуміє ту межу, за якою зваба перетворюється на почуття? Це ще одна група питань, які закладені в цього надскладного персонажа. Так, “Хто ти, Філіпе?” максимально дискусійне, і таким і має бути зі справжнім кіно.
Філіп постійно перебуває серед величезної кількості ворогів, незнайомців, іноземців, жінок та чоловіків. Його комунікативні навички високого рівня, та наскільки це йому потрібно, і чи це розвіює його головний cтрах, біль та проблему? Режисер та сценарист фільму Міхал Квечинський в своїх інтерв’ю не приховує, що він знімав кіно не про війну, війна тут лише фон та умови існування – “Хто ти, Філіпе?” є картиною саме про Самотність. Самотність з великої літери. Всеосяжну, безмежну, гнітючу, всесильну Самотність, яка і є каталізатором й двигуном більшості дій Філіпа. Я скажу більше: “Хто ти, Філіпе?” є однією з найглибших, найдосконаліших реалізацій теми Самотності серед усього того, що я бачив в кіно.
Ця стрічка також про Загрозу, яка всебічно та щохвилини висить над Філіпом та іншими такими ж втікачами, “забороненими” та вічними чужинцями на чужині. Життя в окупації, у внутрішній та зовнішній міграції, тотальній неспроможності хоч колись тут стати своїм, неможливості комусь розповісти про своє коріння та важкість втекти звідси – це окремі пласти, дуже чуттєво підняті в фільмі.
Камера протягом фільму досить цікаво відтворює усе, що відбувається з героєм та його оточенням. Ми бачимо події під багатьма кутами, в різноманітних планах, в різній динаміці, і в центрі цього всього неймовірний Філіп, який лише очима, мімікою, посмішкою та рухами протягом фільму промовляє значно більше, ніж словами. Майстерна режисура дозволяє зчитувати багато речей без слів та діалогів. Ну а геніальні сцени з бігом Філіпа по колу порожнього залу лише в одному спідньому розповідають більше, ніж кілька серій стандартного серіалу.
Втілення епохи на рівні декорацій, інтер’єрів, екстер’єрів, костюмів, та геть усього – вражає. Чимала кількість подій відбувається в розкішних німецьких екстер’єрах, і віриш, що так воно було 80 років тому. А коли герої опиняються на вулицях міста, суцільно вкритого вічною тривогою та прапорами зі свастикою, то стає прям лячно. Фінальний весільний нацистський танець – це фінальний постріл по і так розтрощеному глядачеві.
В “Філіпі” скажено танцюють, холоднокровно вбивають, шалено кохаються, цинічно зраджують, приховано мстяться, віддано товаришують, морально занепадають, емоційно злітають, блаженно випивають, завзято брешуть. І усе інше на світі, тобто це справжній калейдоскоп бурхливих, неочікуваних, яскравих, феєричних, часто шокуючих подій та дій, яку занурюють глядача та не дають жодного шансу залишатись байдужим.
“Філіп” – це справжнє, високоякісне, вражаюче кіно європейського рівня. Воно одночасно близьке (бо тема мігрантів та життя в окупації) та далеке нам, бо маємо свою війну, і небажання занурюватись в якусь іншу є цілком зрозуміле. Це глибока екзистенційна драма, що має геть усі ознаки справжнього, десь навіть елітарного кінематографу. Настільки глибока, що мотиви, погляди, дії Філіпа не просто спостерігаєш на екрані, а якби приміряєш на себе, ставиш собі питання “а як би я вчинив, якби був на його місці в такій ситуації?”. І відповіді насправді непрості. І можливо неприємні. А кіно дуже круте і люто рекомендоване до перегляду. Саме зараз в кінотеатрах, а от за тиждень вже може не бути, то не зволікайте і дивіться один з кращих польських фільмів останніх років.
Дмитро Майстренко
Хто ти, Філіпе? (Filip)
2023 рік, Польща
Продюсер: Міхал Квечинський
Режисер: Міхал Квечинський
Сценарій: Міхал Квечинський, Міхал Матейкевич
У ролях: Ерик Кульм (молодший), Віктор Мотеле, Каролін Гартіг, Зое Штрауб, Сандра Джимальська, Габріел Рааб, Роберт В’єнчкєвіч, Вернер Бірмаєр, Ондрей Краус, Йозеф Альтамура, Том Ван Кессель, Матеуш Жежнічак, Карол Біскуп, Ніколас Пшигода, Філіп Гюнш, Юліан Швежевський
Оператор: Міхал Собочинський
Композитор: Робот Кох
Тривалість: 125 хвилини/ 02:05
