Цей заснований на реальних подіях детективний трилер про пошуки серійного маніяка на прізвисько Святий павук (іранська версія Джека-Різника) насправді є потужним соціально-політичним критичним вигуком на адресу іранського режиму та шиїтсько-імамітської релігії, котрі тотально зневажають і придушують будь-які права жінок.
Дія розгортається у Мешхеді, другому після Тегерана найбільшому іранському місті. Саме Мешхед вважається серцем шиїтського ісламу, і саме тут знаходиться одна з найсакральніших імамітських святинь – мавзолей Імама Рези (Мешхед для шиїтів – як Єрусалим для юдеїв). Та відкривається історія сценою зовсім не релігійною. У кадрі дивиться на себе в дзеркало напівгола жінка із саднами та синцями на спині. Вона вдягається, підфарбовує очі та губи, цілує маленьку донечку на ніч і виходить на вулиці темного небезпечного міста, де продає себе незнайомцям кілька разів за вечір…, не знімаючи при цьому покрива з голови, під яким сховане волосся (як наказує релігія усім іранським жінкам).
До когось сідає в автівку, до когось їде додому. Її останнім клієнтом стає хтось на мотоциклі, хто запрошує проститутку до своєї квартири, але звідти несподівано лунає дитячий голос. Жінка зупиняється і каже, що не хоче йти, що передумала, та незнайомець душить її просто на сходовому майданчику… Камера фокусується на руці чоловіка та на персні-обручці з великим інкрустованим каменем брунатно-багряного кольору… Власне, увесь фільм розфарбовано цими відтінками, як етнічний арабський килим, в який убивця в іншому епізоді загортає свою чергову жертву. І саме килим зображено і на символістському постері, але всередині традиційного орнаменту виткано обличчя жінки у хіджабі і водночас з дуже яскравим макіяжем, котра робить ротом та язиком нібито недвозначний вульгарний жест.
Декорації та настрій змінюються. У наступній сцені інша іранка, не місцева, намагається заселитися до готелю, де заздалегідь забронювала номер. Та на рецепції кажуть, що вільних кімнат немає, а у системі бронювання, мабуть, сталася помилка (не хочуть заселяти, бо жінка самотня і незаміжня). Лише журналістське посвідчення змушує готельний персонал вибачитися і надати ключі від номеру. Журналістка і є головна героїня фільму (виконавиця ролі Зара Амір Ебрахімі була визнана найкращою актрисою на Каннському кінофестивалі 2022). Надалі вона намагатиметься (попри обставини, в яких неможливо проводити розслідування, адже ніхто через її стать не надає інформацію: ані слідчий, ані патологоанатом, ані коронер) не лише самотужки спіймати мешхедського душителя, бо поліція не робитиме геть нічого, а й подолати (звісно, що марно) систему цієї страшної (можливо, найстрашнішої на планеті) країни.
Смотрите легально на MEGOGO
Шведський режисер іранського походження Алі Аббасі став відомим після того, як випустив шведське доросле арт-фентезі у стилістиці магічного реалізму «На межі світів» (нагорода паралельного конкурсу «Особливий погляд» у Каннах 2018), де вкрай несподівано переосмислив скандинавський казково-міфологічний фольклор. А потім постановник повернувся до коріння і до проблем важкої батьківщини, екранізувавши неординарну кримінальну справу 2001 року (у фільмі на час дії вказує один-єдиний момент: уривок телевізійних новин, де повідомляють про теракт у Нью-Йорку). Та у реалістичний трилер все одно додав крихту фантазії, запропонувавши глядачеві ненав’язливий натяк на конспірологічну антиутопію, де за убивствами, скоєними звичайним муляром, гіпотетично стоїть правляча верхівка і де справу задушених проституток навмисно перетворюють на театр абсурду.
Святий павук справді діє як реінкарнація Джека-Різника в іншому часі та на іншому географічно-ментальному континенті. І хоча мешхедський маніяк не потрошить, та він, як і Різник, заманює жертв фруктами (лондонський хірург пригощав вуличних дів виноградом, а цей – яблуками) і зве свої дії «місією з очищення міста». Англія дев’ятнадцятого століття не надто напружувала сили поліції, бо на проституток було усім плювати. Проте Іран століття двадцять першого істотно її перевершив, адже на державно-суспільному рівні задався питанням: чи слід взагалі вважати дії Святого павука злочином, чи, може, навпаки, нагородити убивцю медаллю та присвоїти звання національного героя за прибирання з вулиць «непотребу»…
Аббасі створює жахаючу, темну і безпросвітну атмосферу. Та лякає зовсім не убивця-муляр, що прикриває релігійністю свою сексуальну патологію (адже в одній зі сцен збуджується і займається сексом з дружиною у той самий час, як поряд у килимі лежить мертва розпусниця) і карає жінок замість того, аби покарати себе за гріховне бажання до них (як інквізитори, котрі ненавиділи і страчували жінок за те, що відчували до них пристрасть, яку не могли вгамувати). Жахає саме Іран – країна, де народитися жінкою то є те саме, що витягти найгірший з усіх можливих білетів фортуни та долі; де народитися жінкою те саме, що одразу померти. І звісно, невипадково Святий павук своїх жертв не ріже, не б’є чимось важким по голові, а саме душить, адже це є метафора придушення будь-якої жіночої вольності та свободи.
В американському фільмі «Бостонський душитель» (так само заснованому на реальній справі і так само поданому з точки зору журналістки, що веде власне розслідування) серійний душитель виявився не кимось конкретним, а символічним узагальнюючим поняттям, синекдохою, метонімією, тобто самою патріархальною системою, самим чоловічим світом, що повсюдно і повсякчас душить жінку як рід, силкуючись не дати цьому роду вийти за межі залежного, підневільного, придаткового становища. Святий павук (знову-таки співзвучність зі святою інквізицією) – та сама система (політична, релігійна, соціальна), котра намагається втримати жінку у тісному та цупкому павутинні, котра ловить і щільно обплітає, утворюючи навколо жертви кокон (наче загортає у килим), аби повністю її знерухомити та відчувати над нею владу, контроль, перевагу… Як у тому постфрагменті, котрим завершується стрічка: хлопчик-підліток, син викритого Святого павука, із гордістю за татків героїзм показує шанувальникам та прихильникам павучої місії, як саме батько ловив та глушив «мух», і наочно загортає у килим свою маленьку сестричку, котра, посміхаючись, прикидається і жартома промовляє «Я мертва, я мертва»…
Анастасія Лях
Убивця «Святий павук» (Holy Spider)
2022 рік, Швеція/ Данія/ Франція/ Німеччина
Продюсери: Сол Бонді, Якоб Ярек
Режисер: Алі Аббасі
Сценарій: Алі Аббасі, Афшин Камран Бахрамі, Йонас Вагнер
У ролях: Зара Амір Ебрахімі, Мехді Беджестані, Араш Аштіані, Форузан Джамшиднеяд, Сіна Парвані, Німа Акбарпур, Месба Талеб, Фіруз Агелі, Сара Фазілат, Аліс Рахімі
Оператор: Надім Карлсен
Композитор: Мартін Дірков
Тривалість: 118 хвилин/ 01:58