Денис Іванов, директор кінокомпанії «Артхаус Трафік» і продюсер таких визначних українських стрічок як «Носоріг» Олега Сенцова, «Донбас» Сергія Лозниці та «Плем’я» Мирослава Слабошпицького у відкритому листі закликав світову кіноспільноту до бойкоту російського кінематографа та розкритикував позицію «культура поза політикою». Лист опублікувало міжнародне видання Variety.
Денис Іванов на прем’єрі фільму «Носоріг» два тижні тому. Фотограф – Артем Галкін
«Мені здається, що деякі селектори фестивалів, кінопрофесіонали та культурні менеджери просто не розуміють того, що відбувається в Україні. Ця загарбницька війна росіян переросла у війну за незалежність і війну за цінності та права. Це, насамперед, геноцид українців», – йдеться в листі.
Денис Іванов заявив про щире здивування позицією, яку можна зустріти в пресі та в Інтернеті: «культура поза політикою», «треба чути голоси опозиції», «бойкот обмежить художнє висловлювання».
Продюсер пояснив, що російське кіно фінансується або російською державою, відповідальною за геноцид українців, або коштом олігархів (наприклад, фондом Романа Абрамовича «Кінопрайм»), які розбагатіли завдяки близькості до влади, допомогли Путіну отримати вплив і погодилися з діями його режиму. Вони використовують свої кошти на підтримку кіно, щоб очистити свою репутацію на Заході.
«Більшість російських “опозиційних” режисерів можуть працювати лише тому, що їм дозволив працювати режим Путіна. Вони мають свої ролі в п’єсі, написаній і поставленій у Кремлі, – стверджує продюсер, – Презентація їхньої творчості на кінофестивалях має єдину мету – фальшиво показати, що Росія є частиною так званого цивілізованого світу. Усередині Росії кожна участь фільму у кінофестивалі була б ознакою того, що “вести справи як завжди” можливо навіть у часи масових вбивств українських мирних жителів».
На думку Дениса Іванова, найкраще, що можуть зробити російські режисери за таких обставин – публічно відмовитися представляти свою країну на міжнародних заходах.
Повністю відкритий лист Дениса Іванова можна прочитати тут.
Фото Дениса Іванова (фотограф – Артем Галкін)
