kinowar.com

Українсько-ізраїльський фільм NO-ONE отримав призи на міжнародному кінофестивалі у Відні

Представлений в травні на 47-му МКФ «Молодість» фільм NO-ONE Льва і Володимира Прудкіних отримав одразу дві нагороди на фестивалі незалежного кіно Vienna Independent Film Festival 2018:

Приз за Найкращий фільм

Приз за Краще візуальне рішення, який був розділений між співрежисером Львом Прудкіним і трьома операторами Зивом Берковичем, Давидом Страгмайстером і Борисом Литовченком

NO-ONE

Відень став четвертим фестивалем для NO-ONE після міжнародної прем’єри на фестивалі в Хайфі, 40-го ММКФ і української прем’єри на фестивалі «Молодість». Восени картина виходить в прокат.

Для режисера Льва Прудкіна NO-ONE – дебют, і стрічка має всі властивості першого фільму: яскравість, експериментаторський запал, ігри з візуальним рішенням і хвацько закручений сюжет з несподіваною розв’язкою. Тут майже немає ретро і ностальгії. Дуже мало натяків на політичні події, які відбуваються на тлі сімейної драми.

NO-ONE

Лев Прудкін. Випускник філологічного факультету Московського Державного Університету. Після МДУ вступив на режисерський факультет ВДІК. Дипломний фільм «Парфуми» отримав приз на фестивалі «Свята Анна». Працював сценаристом і режисером на телебаченні. У 2010 році переїхав до Ізраїлю. Виїжджав в Голівуд, стажувався на студії Warner Bros.

NO-ONE

Володимир Прудкін. Навчався на математичному факультеті МДУ, грав у виставах опозиційного в ті роки Студентського театру. Після МДУ вступив на режисерський курс Студії Московського Художнього театру. Працював театральним режисером, був заступником Художнього керівника МХТ, знімав фільми за своїми сценаріями. Зараз живе в Європі та Ізраїлі.

NO-ONE

Династія Прудкіних пов’язана з історією Художнього театру. Батько Володимира і дідусь Льва – знаменитий артист Марк Прудкін був в ХХ столітті однією з ключових фігур легендарного «другого покоління» МХТ.

Мати Володимира і бабуся Льва – Катерина Прудкіна – народилася 1918 року в Києві, була багаторічним помрежем, завідувачкою режисерським управлінням МХАТу і працювала з видатними режисерами М. Кедровим, В. Станіциним, Б. Лівановим, О. Єфремовим, А. Ефросом. Вела легендарні вистави: «Остання жертва” Л. Толстого, «Дні і ночі» К. Симонова, «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського,
«Дульсінея Тобоська» А. Володіна, «Останні» М. Горького, «Так переможемо!» М. Шатрова та інші.

Коментарі