7 найбільших розчарувань 2022 року у кіно

20.01.2023 Добірки

Найбільші розчарування 2022 року у кіно

Найбільші розчарування за межами кіно і так зрозумілі, нема чого розписувати. Але звернемо свій погляд до індустрії кіно і серіалів і пригадаємо, що саме розчарувало нас найбільше. Зрозуміло, що для того, щоб розчаруватись, потрібно спочатку на щось розраховувати. Саме тому це не стаття про найгірші фільми чи серіали (тим більше, про це ми вже писали окремо). Це список того, на що покладалися певні надії, але потім стало зрозуміло, що їх ніхто вже не втілить в життя. І це не тільки про фільми і серіали. Це про індустрію і культуру загалом, як глобальну, так і українську.

Отже, kinowar.com представляє найбільші розчарування 2022 року в індустрії кіно та серіалів.

Реакція великих кінофорумів на російську агресію в Україні

Каннський кінофестиваль та інші

“Мистецтво поза політикою”, казали вони. “Ми повинні розділяти путіна та російський народ, який він придушує”, казали вони. “Ми не можемо дозволити страждати опозиційним режисерам та акторам через тоталітарний режим, з яким вони боролися і який їх переслідує”, казали вони. А тому “ми не будемо виключати російські картини з нашої програми”. Або “ми виключимо російські фільми з програми, але дозволимо митцям з росії бути гостями нашого фестивалю”.

Так зробили Франція і Італія, Німеччина і Австрія, так зробили Канни та багато хто інший, як найбільші кінофестивалі, так і менші за розміром та значенням – ім’я їм легіон. Спочатку це здавалося помилкою, потім непорозумінням, яке буде вирішено, коли на нього звернуть увагу, потім це шокувало, і тільки пізніше ми зрозуміли, що західні функціонери та діячі культури знаходяться у своєрідному багаторічному полоні. Їх опір виключенню всього російського з власної програми далеко не завжди пояснюється грошима чи злочинними зв’язками. Частіше за все це дійсно відчуття глибокої залежності від міфічної “великої” російської культури і якийсь ірраціональний страх втратити з нею зв’язок, ніби це порушить якісь багаторічні підвалини і кине тінь на минулі роки, коли з російською творчою елітою товаришували.

Пропаганда працює на багатьох рівнях. Її впливу можуть піддатися не тільки фанати шоу соловйова чи скабєєвої на російському ТБ. Навіть освічені культурні люди, богема, творча еліта Європи та Заходу можуть перебувати у мареві якоїсь уявної величі культури рф (так само, як багато хто з політиків перебував у полоні стереотипу про її величну армію). І однією із задач культурного фронту України є робота з цими людьми, адже від сприйняття нас і наших ворогів у світі багато чого залежить для нашого майбутнього.

Держкіно та Міністерство культури України

Голова Держкіно і історія з Довженко-Центр

голова Держкіно України

Але проблем вистачало не тільки в Європі. На жаль, всередині потрібно вирішувати багато питань, якщо ми сподіваємось на розвиток нашого кіно. Коли Марину Кудерчук було призначено головою Держкіно у 2020 році, це викликало чимало запитань. Рівень професіоналізму, необхідний досвід, шляхи, якими пані Кудерчук потрапила на цю позицію – все це насторожувало. Певний час вдавалося уникати гучних скандалів, але рано чи пізно це мало статися. І сталося це саме під час повномасштабного вторгнення росії, так, ніби хтось намагався скористатися моментом, коли всім не буде діла до того, що відбувається (бо не на часі). В серпні Держкіно видало наказ про реорганізацію Довженко-центру.

Звісно, якщо намагатися пояснити людям, що глибоко не вникають в деталі і не знайомі з предметом, чому це рішення хибне, можуть виникати зустрічні питання з приводу того, чи дійсно поточне керівництво центру ефективно справляється із своїми завданнями (і взагалі, де гроші і де процвітання найбільшого кіноархіву країни). Але навіть цим далеким від індустрії людям мають здатися дивними аргументи Кудерчук щодо прийнятих рішень, на кшталт “ну, раніше не діяли, зараз будуть діяти”. Немов можна просто взяти і змусити ефективно працювати якусь інституцію без чіткого плану того, як це зробити. Просто за бажанням.

Далі краще не стало. Реакція учасників індустрії прогнозовано була різко негативною, суспільство також засудило подібне свавілля. Немов доводячи стан справ до цілковитого постмодерну, на посаду тимчасового голови центру була призначена кінолог (так, такі от каламбури – займатися кіно призначили кінолога, тобто спеціаліста з поведінки собак). Потім, немов поступово визнаючи помилки, Держкіно та Мінкульт почали змінювати формулювання рішень, залишати звільнених на робочих місцях, казати, що закриття центру не планувалося, а реорганізація буде не революційною, та й взагалі, проведуть новий конкурс на посаду керівника (хоча поточного було обрано на підставі регламенту абсолютно легітимно). Крок за кроком, все під тиском суспільства, але завжди невпевнено і кволо, так, ніби варто на секунду відвернутися – і вони знов візьмуться за старе.

Марина Кудерчук має піти у відставку. На жаль, вона не здатна вирішувати потрібні завдання на цій важливій посаді. Олександр Ткаченко, звісно, спеціаліст куди більш професійний, але і з його боку за останній рік було чимало суперечливих (щонайменше) рішень. А тому, здається, настав час обрати нового міністра. І чим більш прозорими будуть процеси призначення людей на ці посади, там краще.

Четверта фаза кінематографічного всесвіту Марвел

Три фільми 2022 року від Марвел та майже всі їх серіали за останні два роки

Тепер можна перейти до справ кіно міжнародного. Минулого року у аналогічній статті ми писали про те, що початок четвертої фази всесвіту Марвел виявився провальним. Самі по собі фільми були непоганими, але розвитку нової частини загальної історії ми не отримали (а саме до цього ми звикли в третій фазі).

У четвертій фазі до проблем відсутності розвитку додались більш прозаїчні речі: погані фільми. Новий “Доктор Стрендж” і “Ваканда назавжди” вийшли вельми непоганими (але знов-таки, ніяк не розвивали загальний всесвіт), а от новий “Тор” вийшов відверто слабким (і це також велике розчарування, адже за кермом був той самий Тайка Вайтіті, який подарував багато веселощів у третій частині “Тора”).

Із серіалами Марвел справи були ще гіршими: фактично, крім “Місячного лицаря”, усе інше вийшло або ніяким, або ганебно поганим (так, це ми про “Вона-Галк”). Оскільки починалося все у 2021 році з геніального “ВандаВіжен”, то спостерігати поступовий занепад серіального крила було майже боляче.

У 2023 році стартує п’ята фаза. Будемо сподіватись, що її доля буде яскравішою за попередню.

Серіал “Обі-Ван Кенобі”

Дісней робить помилки навіть у робочих схемах

остання серія серіалу Обі Ван Кенобі

Здавалося б, після всіх невдач нової трилогії “Зоряних війн” Дісней нарешті отримав свій щасливий квиток у вигляді “Мандалорця”. Просто використовуй ту саму схему і радій разом з фанами, чи не так? Адже це спрацювало у “Книзі Боба Фетта”, це вже створило фундамент для майбутньої “Асоки”, а отже могло б бути робочою моделлю і для “Обі-Вана”. Так, це було б не дуже креативно і по-новаторські, але принаймні, це можна було б дивитися.

Але Дісней вирішив знов зіграти на ностальгії і проігнорувати все інше (сценарій, діалоги, побудову всесвіту навколо персонажів і подій). От тільки одного лише Юена Макгрегора для цього недостатньо, яким би неймовірним він не був. Найбільше це вражає (чи засмучує) на тлі того, що паралельно створювали “Андор”, який може подобатись чи ні, залежно від того, яка атмосфера у серіалах вам подобається, але який точно відрізняється детальним опрацюванням сценарію. Згадайте діалоги в “Андорі” і в “Обі-Вані”: у першому це розмова живих людей, у другому пафосна порожня балаканина, яка або дратує, або забувається за хвилину.

Кожен проєкт, звісно, не може бути успішним, але бажано принаймні намагатись створити його саме таким. У “Обі-Вані” такого прагнення не було помітно, тому і додивилися ми його лише тому, що сезон із шести епізодів.

Джоан Роулінг у якості сценариста

“Фантастичні звірі: Таємниці Дамблдора” не стали реабілітацією для попереднього фільму

найбільші збори в кіно 2022 рік

Друга частина “Фантастичних звірів” неприємно вразила: невже Джоан Роулінг може створювати слабкі історії? Третя частина підтвердила: так, може. Навіть генії не всесильні. Тим більше, якщо друга частина була відверто провальною, то третя просто не дісталася тієї найвищої планки, яку сама Роулінг для себе і поставила. Історія у “Таємницях Дамблдора” доволі непогана, стрічка напружена і фінальний твіст вельми крутий. Але чи стали б мільйони глядачів по всьому світу фанатами цієї історії, яке це було з “Гаррі Поттером”? Звісно, що ні.

І це цілком нормально, не може кожен новий твір письменника чи сценариста сягати ще більших висот, аніж попередні успіхи. Просто у випадку з Роулінг саме на це ми і сподівалися.

5-й сезон серіалу “Корона”

Приблизно те саме можна сказати і про 5 сезон “Корони”. Він не те що не поганий, він дуже класний (як завжди). Але після перших чотирьох сезонів, кожен з яких був краще за попередній, можливо, ми чекали на щось і зовсім неймовірне. А отримали “просто хороший серіал”. До перегляду “Корони” ми б були у захваті, але ж тепер ми вже бачили попередні чотири сезони, тому і очікування вищі.

Це точно не стосується нового акторського складу, оновленого за традицією після чергових двох сезонів. Елізабет Дебікі – чудова Діана, Джонатан Прайс (принц Філіп) взагалі може отримувати Оскара чи Еммі за кожну свою нову роль, а Імелда Стонтон стала ідеальним переходом до нової, старшої королеви. Сценарій і діалоги також на висоті, але не вистачає якоїсь чи гостроти, чи свіжості. І тому при всій любові до проєкту, розчарування все ж таки відчувається.

Люди приділяють забагато уваги речам на кшталт ляпаса Вілла Сміта на церемонії Оскар

Церемонія нагородження премією Оскар проходила всього лише через місяць після початку повномасштабного вторгення росії в Україну. І що ми побачили в усіх стрічках новин та соцмереж наступного ранку? Ляпас Вілла Сміта Крісу Року та всі можливі варіанти обговорень та реакцій на цю подію.

Звісно, подібні інциденти приваблюють увагу публіки, а для медіа це можливість зібрати врожай трафіку. Але кількість новин навколо цього ляпасу, кількість трактувань того, що трапилось і куди це все веде цивілізований світ, просто за межами раціонального. Навіть якщо не зосереджуватись на темі війни в Україні, скільки важливих і дійсно цікавих тем існує навколо, і загальнолюдських, і вузькопрофесійних. Але західні і місцеві медіа продовжували до нескінченності висмоктувати життя із цього мікроприводу.

Ви пам’ятаєте, хто минулого року виграв Оскар за найкращий фільм? А про ляпас Сміта ви пам’ятаєте. От і ми про це.

Читайте також:

Найгірші фільми і серіали 2022 року

Найкращі фільми 2022 року

Найкращі серіали 2022 року

Найкасовіші фільми 2022 року

Підтримайте Україну: