ПОБАЧ МЕНЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ. РЕЦЕНЗІЯ НА ФІЛЬМ СВЯТА ПОКРОВИТЕЛЬКА НЕМОЖЛИВОГО
Спецпоказ стрічки київського швейцарця про біженців в Нью-Йорку
I just wanted you to watch me dissolve
Slowly, in a pool full of your love.
Dissolve, Absofacto
В рамках спеціальної події замість відміненого щорічного Фестивалю швейцарського кіно в Києві показали стрічку Марка Вілкінса «Свята покровителька неможливого» (The Saint of the Impossible). Марк, як і його повнометражний дебют, пов’язаний з Києвом. Він мешкає в українській столиці з 2016 року, є співзасновником галереї сучасного мистецтва The Naked Room та гастроспільноти «Рейтарська Circle». Багато з етапів підготовки та постпродукції фільму Марк здійснив саме в Києві з допомогою місцевих спеціалістів. Але сам задум народився десять років тому у Нью-Йорку.
У 2012 році режисер, який до цього мав досвід зйомок лише рекламних роликів та короткометражних стрічок, жив у Великому яблуці. До рук йому потрапив роман «Святий Антоній» нідерландського письменника Арнона Ґрюнберґа. І питання, які підіймав автор книги співпали з тими переживаннями, що визрівали в Марку під час його життя в американському мегаполісі. Тож Вілкінс взявся за свій перший повний метр, який завершив у 2020 році.
Смотрите легально на MEGOGO
Події стрічки розгортаються у Нью-Йорку навколо родини емігрантів з Перу – жінки Рафаелли та її синів-підлітків. Без дозволу на проживання та роботу, життя жінки зводиться до низькооплачуваної роботи офіціанткою, а її сини підробляють кур’єрами. Та навіть в такій ситуації вони не втрачають надії на краще життя: хлопці ходять на курси англійської, а Рафаелла навіть наважується на власну справу, яку готовий профінансувати черговий залицяльник. От тільки одного дня її сини пропадають без вісти, і єдиною ниточкою для розгадки стає красуня-блондинка за гратами.
Прем’єра фільму «Свята покровителька неможливого» відбулася у 2020 році на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Паоло, після чого стрічка змагалася й вигравала на деяких другорядних фестивалях. Українській публіці картину показали вдруге в рамках спецпоказів, в прокат вона поки не потрапила, хоча цілком на нього заслуговує.
Марку Вілкінсу вдалося дуже добре показати життя людей без прав, які не здаються. Без романтизації, але й без скочування у відверту чорнуху. Десять років тому це була класична історія про іммігрантів, сьогодні ж, це можна сприймати поглядом на долю тих, хто вимушений втікати з власного дому й шукати можливості деінде. Працьовитих, добрих і сповнених любові та надії людей, чиїм найбільшим бажанням стає, щоб їх просто «побачили», зрозуміли їхні тривоги й потреби.
А ще у стрічці дуже гарно підібрані локації для зйомок. Відчувається, що автор цікавився містом, в якому жив, та його мешканцями. Хотілося б побачити схожу картину уже про Київ, в якому Марк мешкає нині зі своєю українською дружиною.
Фільм «Свята покровителька неможливого» вийшов короткою і влучною драмою про складну долю біженців, про дорослішання та складність формування особистості в умовах, коли в тебе немає права не те що на соціальну рівність, а й навіть на приватність й особистій простір. І про важливість любові й піклування в сім’ї.
Дмитро Сидоренко
Свята покровителька неможливого (The Saint of the Impossible)
2020 рік, США
Продюсери: Джоел Джент
Режисер: Марк Реймонд Вілкінс
Сценарій: Марк Реймонд Вілкінс, Лані-Рейн Фелтем
У ролях: Магалі Сольєр, Адріано Дюран Кастро, Марсело Дюран Кастро, Тара Таллер
Оператор: Бурак Туран
Композитор: Бальц Бахманн
Тривалість: 97 хвилин/ 01:37