Англійка (The English)

Емілі Блант просуває перший в історії вестерн-серіал із жінкою в головній ролі. І взагалі, здається, це найбільш вражаюча й найбільш правдива (незважаючи на кількох гіперболічних та парадоксальних персонажів) з усіх кіноісторій про колонізацію індіанської землі і створення держави Америка. Старі вестерни романтизували Дикий Захід. Нові вестерни намагалися переосмислити старий жанр. А міні-серіал «Англійка» зображає дивовижний контраст краси природних краєвидів і потворності людської… ні, не жадоби і не жорстокості, а мрії. Саме тоді, в епоху золотошукачів і перших скотарів (на індіанській землі не було худоби, її завезли європейські колоністи) розпочинається велика брехлива історія славнозвісної чи, радше, сумнозвісної «американської мрії». І потворність цієї мрії була так само безмежною, як рівнини та прерії.

1890 рік. До американських берегів прибуває загадкова англійка на ім’я Корнелія, красива цивілізована жінка в сукні та рукавичках, зовсім одна. Бричка її повна речей (тобто вона сюди всерйоз і надовго), а сумка повна грошей. Вона шукає людину, котрій жадає помститись за смерть сина (шокуюча суть цієї вендети розкривається лиш в останньому епізоді). Про себе каже, що незаміжня, ніколи заміжньою не була і ніколи не буде (звучить як кредо радикальної феміністки, та насправді знову-таки шокуюча суть цих категоричних заяв зовсім інша і так само розкривається аж наприкінці). Доля зводить леді Корнелію з індіанцем пауні (до речі, саме це плем’я стало домівкою і сім’єю для білого трапера і маунтінмена Г’ю Гласса, котрого зіграв Леонардо ДіКапріо), котрий випадково рятує її від ґвалтування чи пограбування, чи того і другого разом (неймовірно колоритний і мужній, особливо з ірокезом, оклахомський актор Ческ Спенсер, відомий роллю Сема в «Сутінковій сазі» і за серіалом «Банші»).

Пауні каже, що не мав наміру рятувати леді в біді, що просто повернувся за власною важливою річчю. Та Корнелія вірить, що нарешті зустріла на цій землі, повній самих лише звірів, убивць, аморальних виродків…, справжнього героя, лицаря чи принаймні просто хорошу людину, варту довіри. Проте індіанець аж ніяк не вважає себе героєм. Бо стільки вбивав і стільки бачив смертей, просто спостерігаючи… Коли прийшли білі зі зброєю, племена індіанців вже воювали між собою за землі. Коли пауні втратив усе та усіх, кого любив, то вдяг синій солдатський мундир, сподіваючись, що коли все скінчиться, він отримає хоча б ділянку землі, бо земля – єдине, що залишилось на цих територіях після геноцидної різанини. Так він став чужим серед чужих й чужим серед своїх. Названим багатьма іменами (індіанське ім’я майже втратив, а білі назвали біблійним Ілай, буцімто познущались над його шаманською вірою), жодне з яких йому не подобалось, і водночас безіменним… І поїхали вони разом: він за землею, вона за помстою (так, частково це романтична історія, але тільки трохи).

Слід зауважити, що оригінальна назва шоу «The English» не обов’язково перекладається як «Англійка». Це так само може бути «Англієць» або «Англійці». І хоча Корнелія – умовно головна героїня, сюжет не тримається лишень на її лінії, і подекуди вона надовго зникає з оповіді, на пів епізоду чи навіть більше. Тож перед нами, глядачами, розгортається вельми широка палітра усілякого роду й фасону «шукачів щастя»: тих, хто відправився за океан за фортуною і новим життям з чистого аркуша, не знаючи, що той аркуш буде геть забруднений кров’ю; тих, хто поплив робити якісь відкриття, вивчати природу, фауну чи мінерали, чи невідомі хвороби, але через варварську світоглядну позицію не зміг відрізнити кліщів-паразитів від індіанців; тих, хто поїхав освоювати й робити перший великий бізнес на стерильному у комерційному сенсі плацдармі; тих, хто відправився на чужу землю нищити, ґвалтувати, вбивати, бо ж немає ані законів, ані покарань; тих зніжених слабкодухів, хто задумав довести самому собі спроможність протистояти жорстким диким реаліям, але потонув у зависоких амбіціях чи не витримав надто суворих правил цього змагання.

Смотрите легально на MEGOGO

З одного боку, жерсть тут просто зашкалює. Головорізи торгують сумками, зробленими з органів індіанських жінок. Колишня повія, котрій сифіліс «з’їв» майже все обличчя, тепер є коронним номером переїзного фрік-шоу, розважає страшною фізіономією тих, з ким раніше злягалася. Бабуся у чепчику, місцева страшна легенда й гроза прерій (що ховає під чорними окулярами відрізані повіки, а під чепцем – шрами від скальпування) одержима помстою і жадає зібрати колекцію з усіх до останку індіанських скальпів, допоки в Америці не залишиться жодного корінного… Але автори зовсім не смакують ці нелюдські жахіття. Вони з них роблять такий собі літопис-кунсткамеру. І глядач спостерігає за цими приголомшливими оповідками, як за музейними експонатами-нагадуваннями про те, з чого зросли Сполучені Штати Америки.

«Англійка» – ніби суміш серіалів «Дедвуд», «Єллоустон» і артхаусної стрічки «Перша корова». А романтизм знайомства англійської леді з лицарем-пауні на тлі дикого й хижого світу кровопролиття за індіанські землі нагадує сюжет «Чужоземки» і романтизм знайомства англійської леді з лицарем-шотландцем на тлі дикого й хижого світу кровопролиття за землі шотландські… Тут є хороші й погані білі, хороші й погані аборигени. Є слабкі й ніжні чоловіки, сильні й страшні жінки. Є садисти, є егоїсти, є шкурники, є благородні, є завзяті і є розчаровані. Проте серед цих «шукачів щастя» жодного немає щасливого. Солдати блукають пустелями, наче голодні койоти. Індіанці зраджують індіанців. Фермерка плаче за зниклим биком замість того, аби оплакувати вбитого чоловіка (бо бик «якщо й ламав їй руку, то випадково» на відміну від покійного благовірного). І кожен рано чи пізно знаходить тут свою смерть. І білорукий та кволий англійський джентльмен, що так і не став підприємцем-магнатом Нового світу. І родина німецьких протестантів, які вважали, буцімто індіанська земля – то божа земля, і типу сам бог їм її дав.

У першій серії Корнелія постає у помпезній червоній сукні, котру вдягає на неї білий грабіжник-ґвалтівник, що колись давно теж був джентльменом і зберіг звичку їсти ножем та виделкою, а в останньому епізоді героїня скаче по полю червоних маків. Ці римовані за кольором сцени обрамляють історію фарбою крові, котрої в обітованій буремній заокеанській землі стільки, що злегка заллється весь нетихий океан.

Анастасія Лях