Консультант (The Consultant)

Крістоф Вальц із властивим йому негативним шармом грає загадкового і подекуди страшно небезпечного спеціаліста з консалтингової компанії у сатиричному серіалі від Amazon «Консультант», заснованому на однойменному романі американського письменника Бентлі Літтла. Його колоритний, таємничий, дуже своєрідний антигерой – ніби темний близнюк Мері Поппінс, лише у сфері не сімейного, а бізнес-виховання та у жанрі дорослого чорнокомедійного трилера замість дитячого фентезі.

Майже вся дія серіалу, що складається з восьми тридцятихвилинних серій, розгортається в стінах компанії з виробництва відеоігор для смартфонів (тож це типу темного задзеркалля ситкому «Офіс», чи радше побратим сатиричного шоу Comedy Central «Корпорація», тільки ще чорніший і напруженіший). Компанією управляє двадцятирічний кореєць: засновник, ідеолог, креативний розробник і комп’ютерний геній, але по суті ще дитина, неспроможна побудувати і, головне, втримати фінансово успішний бренд. Тож фірма, що колись випустила кілька популярніших мобільних забавок, наразі переживає не найкращі часи. До того ж громадськістю шириться думка, що відеоігри (всі загалом і ці зокрема) зомбують дитячі мізки.

У пролозі один з таких от зомбованих юних геймерів, що прийшов до корпорації з іншими хлопчиськами-фанатами, аби наживо побачити кумира, стріляє в корейця… І на скляних стінах його кабінету ще не встигає висохнути кров, як на порозі корпоративної будівлі з’являється нікому невідомий містер Х – чолов’яга у костюмі з голочки, ексцентричний і до біса лякаючий, нібито ввічливий і цинічно-безцеремонний водночас, що називає себе чудернацьким ім’ям Регус Патофф, спеціалістом-консультантом, котрого загиблий буцімто найняв перед самою смертю, і нахабно займає крісло керівника… Новий управлінець з першої ж секунди вводить власні жорсткі правила. І здавалось б, він ніякий не бос, а божевільний незнайомець з вулиці, та усі чомусь починають покірно його слухатись і підкорятися.

Регус Патофф – звісно, невипадкове ім’я. Regus з латини перекладається як «король» або «той, хто править». Патофф – перекручення (на кшталт Наташі «Чорної вдови» Романофф) прізвища Патов, яке в свою чергу може походити від терміну «патова ситуація», що у повсякденному житті означає будь-яку безвихідь, а конкретно у шахах – ситуацію, при якій гравець не може зробити жодного ходу ні пішаками, ні іншими фігурами, але король при цьому перебуває не під шахом, і оголошується нічия.

Смотрите легально на MEGOGO

Чарівний, убивчо харизматичний, яскравий, блискучий в контексті зображення інтелектуально-іронічної маніакальності Вальц, звісно ж, є одноосібним королем цього перформансу, і решта акторів та їх персонажів практично не мають ані ваги, ані значення. І тут, до речі, можна скаламбурити щодо ваги, бо дивний, химерний Патофф, що виглядає цілком мініатюрно, чомусь геть не може самостійно піднятись по сходах так, ніби важить кілограмів двісті, а то й триста (як протагоніст з фільму «Кит»), і чомусь так само непідйомно важкими є його начищені туфлі, що важать так, наче зроблені не зі шкіри, а з металу.

Автори серіалу віртуозно створюють і накопичують інтригу, що триває аж до самої розв’язки. І глядачі, і співробітники з розгубленістю і острахом одержимо гадають, хто ж такий Регус Патофф, що він приховує і до якого градусу антигуманності й жесті він має намір дійти, і якою зрештою є його остаточна мета. Чи він просто сталевий, прагматичний, геть нечулий, докорінно черствий (і вкрай неполіткоректний) пекельний менеджер і самозакоханий аб’юзер, «Мефістофель підприємництва», що звільняє чорношкіру жінку-інваліда на колясці за запізнення на одну хвилину («Вона запізнилася. І не сказати, що в неї не було транспорту»), а лисого очкарика за неприємний запах (згадується епізод з культової французької трагікомедії «Іграшка» з П’єром Рішаром, де шеф-мільйонер звільнив рядового, але чесного і працьовитого білого комірця за самі лише спітнілі долоні). Чи він не лише бос-самодур чи скажений перфекціоніст, а справжній соціопат, маніяк і убивця…

І поки підлеглі і глядачі схиляються до думки, що Регус Патофф душогуб і монстр, консультант тихо виконує цілковито практичну і виховальну роль Мері Поппінс. Няня з відомої казки літала від хати до хати, від сім’ї до сім’ї, аби перевиховувати, навчати, направляти у потрібне руслоп батьків та дітей. Регус Патофф «літає» від фірми до фірми, аби виховувати і навчати, вирощувати тих, кого звуть «бізнес-акулами» і хто здатен закреслити совість, сумління, співчуття, благородство, жаль… і холодною головою, чистим розрахунком робити великі гроші. Бо дійсно великі гроші робляться лише так.

Регус Патофф – теж свого роду казковий персонаж. Чи радше алегоричний (до речі, метафор і символізму у серіалі вдосталь, і навіть той нібито дріб’язковий сюжетний факт, що компанія розробляє відеоігри з сетингом у джунглях і з дикими тваринами, ховає підтекст про те, що успішних підприємців завжди порівнюють з екзотичними хижаками, з тими ж акулами чи носорогами, що здатні пробити рогом будь-яку стіну і домогтися свого). Він – бог (або диявол) капіталізму, що буквально і фігурально уособлює своєю химерною персоною золото у сенсі валюти, що ніколи не зазнає інфляції, ніколи не знеціниться. І він – не садистське чудовисько, а тотем сьогоднішнього світу.

Анастасія Лях