Рій (Der Schwarm)

Паралельно з «Екстраполяціями» на телеекрани вийшов іще один застерігаючий міні-серіал про екологію, який нагадує людству, що експлуатаційно-егоїстичне ставлення до природи рано чи пізно неодмінно відгукнеться фатальними наслідками. Шоу «Рій» – екранізація однойменного роману німецького письменника Франка Шетцінга, в якій задіяно міжнародний акторський склад включно з відомою бельгійкою Сесіль де Франс і німцем Олівером Мазуччі, зіркою серіалів «Пітьма», «Племена Європи» та стрічки «Хід короля» за романом Стефана Цвейга «Шахова новела».

Сюжет розгортається не у майбутньому, а вже сьогодні. Паралельно у різних точках земної кулі відбуваються дивні природні явища, тобто природа, а саме океан і океанічні мешканці поводяться геть не так, як поводилися століттями до того. Так, горбаті кити і косатки починають нападати на кораблі, трощити човни і затягувати під воду. Полчища крабів виходять на берег і атакують людей. Крижані черви зростають у розмірах і змінюють структуру льодовиків. Мідії захищаються паралітиком, котрого раніше ніколи не мали. На кухні дорогого ресторану лобстер, котрому шеф-кухар збирався встромити ніж у чоло і кинути в окріп, прискає в обличчя кривднику смертоносний токсин.

Для вивчення аномальних явищ в океанічних водах збирається міжнародна команда вчених: професорка морської біології з Німеччини та її завзята, надзвичайно розумна студентка; докторка молекулярної біології із Франції; морський біолог-консультант норвезьких нафтових компаній; британська космічна дослідниця-астрофізик; канадський дослідник поведінки китів… Разом через дискусії, сумніви і констатацію неможливого вони доходять висновку, що на глибині океану існує невідомий і незбагненний живий інтелект, якась розумна субстанція, котра здатна впливати на нейрони усіх океанічних живих істот, змінювати і керувати їхньою поведінкою наче ляльковод, що смикає за ниточки, чи командир, що направляє армію. І війна ця – відплата за віки постійного нищення, за китобійне варварство, за вбивства заради делікатесів, за пластик і поліетилен, за хімічні викиди, за ненаситне нескінченне буріння океанічного дна у пошуках чорного золота і незліченні загибелі через розливи нафти, жахливі і болісні.

Якщо «Екстраполяції» – це антиутопія про сумний, трагічний майбутній світ, поступово вмираючий через глобальне потепління, і це майже статична екзистенційна рефлексія, то «Рій» – динамічний науково-фантастичний горор. Ніби про те саме, але з геть іншою відповіддю природи. Якщо «Екстраполяції» – це констатація помирання Землі, то «Рій» – це боротьба, протидія вмиранню, причому з обох ворогуючих сторін. Тут фауна замість того, аби мовчки й покірно сприймати власне винищення руками людини, повстає, чинить бунт, влаштовує заколот, починає війну і перетягує ковдру на себе, змінюючи позицію жертви на позицію агресора. А людство замість того, аби шкодувати й оплакувати, опиняється перед дилемою і необхідністю ухвалити хоч якесь тверде і дієве рішення: або спробувати укласти з океанічним інтелектом перемир’я і при цьому переконати недружнє створіння (не зле, але розлючене через наші вчинки) у тому, що людський рід заслуговує прощення і здатен змінитися, або відповісти на атаку зброєю і зайвий раз довести, що гомо сапієнс – невиправний монстр, найжахливіший тотально згубний, руйнівний, спустошливий хижак, котрий лишень отруює й вбиває абсолютно все навколо себе разом із самим собою.

Смотрите легально на MEGOGO

«Рій» виглядає доволі реалістично. Навіть тоді, коли показує мстивого омара чи загадковий люмінесцентний мозок з глибин океану. В його фантастичну історію легко повірити і легко відчути страх перед гіпотетично можливою каральною рукою землі і води, котрі нас породили і котрим ми віддячили чорною невдячністю: століттями грабунку, гноблення і шкуродерства.

Разом з тим, римуючись з «Екстраполяціями», «Рій» одночасно може бути частково співзвучним із британським серіалом 2015 року «Фортітьюд», де у вигаданому арктичному містечку з невеличким міжнародним населенням на глибині вічних льодовиків просиналось щось доісторичне і смертоносне, створене природою, що тихо спало тисячоліттями, а тепер вийшло на поверхню і хоче вбивати. Та на відміну від персонажів «Фортітьюда», приречених перед обличчям первісної викопної сили без розуму, а лише з інстинктом, герої серіалу «Рій» обдаровані милістю у вигляді шансу на діалог.

І звісно, сценарій «Рою» пропонує, так би мовити, стару нову релігію – модернізоване язичництво замість християнства. І сяюча субстанція з морських глибин – той самий Посейдон або Нептун, котрий підняв цунамі, загострив косаткам зуби і навіть молюсків озброїв, аби людство нарешті злякалося, вклонилося і перестало почуватися безкарною пануючою силою з нелімітованим і безконтрольним дозволом виснажливого споживання, пожирання і насилля.

Анастасія Лях