Зірка шпигунського серіалу «Американці» Кері Расселл знову сяє у політичному трилері, лишень цього разу без чоловіка Метью Ріса (тут в неї інший партнер-британець – Руфус Сьюелл) і в історії не про радянську холодну війну, а про сучасну, сьогоднішню (для нас, українців, ця війна, звісно, гаряча, проте для США і росії поки що холодна). І цього разу менше екшна, більше кулуарних діалогів. Так само інтриги, маніпуляції, ігри, маневрування, політичний цинізм, перевдягання і маски (нехай і без буквального шпигунського маскараду). І стримана доза витонченої, м’якої сатири. Це не про оперативників у полі, а про майстрів словесної еквілібристики у кабінетах і коридорах. Тож можна сказати, що Netflix дав глядачам новий «Картковий будинок», але більш пластичний, менш жорсткий і навіть трохи романтичний.
Дипломати – то, звісно, не шпигуни. І до речі, здається, це перше шоу саме про послів, а не безпосередньо про політиків або вкрай заїжджених агентів та розвідників. Дія починається з того, що біля іранського узбережжя підривається британський військовий корабель. І ця агресія може бути відповіддю іранського уряду на те, що напередодні США арештували іранський танкер (типу не змогли відповісти Америці напряму, тож зачепили союзника, що був у зоні досяжності). Або це можуть бути підступи та каверзи росії, котра підставила Іран… Так чи інакше для врегулювання конфлікту і запобігання війні, котру розлючений і нестримно імпульсивний британський прем’єр-міністр (у виконанні Рорі Кіннера, який вже грав британського прем’єра у шокуючому першому епізоді «Чорного дзеркала») вже готовий виголосити Ірану, Вашингтон відправляє до Лондона нового посла.
Старим послом був Гел Вайлер (Сьюелл), котрий виконував цю роль впродовж багатьох років, знає усі правила, має усі потрібні зв’язки. Проте американський уряд несподівано вирішує командирувати до Британії дружину Гела – Кейт Вайлер (Расселл), спеціалістку з питань Близького Сходу, котра якраз мала летіти в Кабул, але змушена була похапцем змінити афганський квиток на білет в Туманний Альбіон. А чоловіка розгублена Кейт (котра згодом дізнається, що певні сили у нинішній президентській адміністрації просувають її за її ж спиною на пост віце-президента, і ця новина ошелешить її іще дужче) бере із собою, аби той допоміг освоїтися і… розслабитися після божевільного робочого дня… Шлюб двох дипломатів переживає не найкращі (але й не найгірші, а, так би мовити, постпогані) часи, та дружба і дружній секс вдало замінили колишнє кохання. А тим часом історія з підірваним кораблем стає все заплутанішою…
З одного боку, «Дипломатка» висміює умовності дипломатії, так званий дипломатичний церемоніал; жартує про казусні дрібнички і незграбні пригоди фривольно-ліберальної американської посолки у педантично-снобістських англійських лещатах; гіперболізує своєрідність умінь і навичок даної професії, через що серіал Дебори Кан (котра наприкінці дев’яностих – початку нульових працювала разом з Аароном Соркіним над політичним шоу про Білий дім «Західне крило») уподібнюється сатирі Баррі Левінсона «Хвіст крутить собакою», лишень замість піарників, які фальсифікують чи радше містифікують, вигадують, «влаштовують» неіснуючу війну, аби відвернути увагу громадськості від секс-скандалу навколо президента, – дипломати, які організовують «якийсь підрив» для гарячкуватого і злегка навіженого британського прем’єра, котрому кортить аж свербить «що-небудь підірвати».
Смотрите легально на MEGOGO
З одного боку, перед нами карикатура про те, як вирішення нагальних дуже серйозних політичних проблем зсувається на другий план, бо на першому плані перебувають глянцеві фото нової дипломатки у пастельній дизайнерській сукні на коні з королівської конюшні і вкрай важливе питання: які туфлі пасуватимуть краще, на шпильці чи на товстому каблуку. А там, де не карикатура, – там ситуаційна комедія про те, як дипломатка перед зустріччю в Овальному саджає йогуртову пляму на брюки, а потім намагається замити сором мінералкою і виглядає, наче обісцялася. А ще (ну звісно ж) сюжет насичений трендовою феміністкістю, бо ж Кері Расселл грає жінку із чоловічим характером, а одомашнений персонаж Руфуса Сьюелла самоіронізує над образом і роллю «дружини-домогосподарки вельми зайнятого чоловіка» (ще й на додачу фізично не здатен ерегувати на жодну жінку, окрім законної, тобто тотально залежний від своєї емансипованої половинки).
З іншого – автори розповідають видуману історію на тлі реальної актуальної глобальної політики, на тлі дійсних нинішніх подій, вкрай серйозних і драматичних. Ми чуємо про російське вторгнення в Україну, знищений Маріуполь, бомбардування лікарень, пологових будинків, дитсадків…; чуємо про російську ПВК, лишень без назви «Вагнер» і у прив’язці до вигаданого прізвища Лєнков замість реального Пригожина; про зв’язки росії з Іраном, про Сирію, Лівію; про санкції, нафту та газ. Тож так само, як сатирична комедія ділить у «Дипломатці» жанровий простір із реалістичною драмою у рамках політичного кабінетного трилера, вимисел і авторські побрехеньки ділять контекст зі злободенними, начасними фактами.
Чи справді так працюють дипломати? На це питання можуть відповісти тільки самі дипломати. Та, мабуть, цілком очевидно, що має місце таке ж перебільшення, як і у випадку з піарниками Левінсона. Водночас так само очевидно, що автори доволі точно вловили і передали принцип дипломатичного мислення і механізм дипломатичних дій у кризисних ситуаціях. Принаймні ми, українські глядачі, після «Дипломатки» ясніше розуміємо, чому Захід ухвалює настільки акуратні політичні рішення, коли ми очікуємо радикальних. Бо навіть якщо емоційний і нестриманий очільник дружньої держави кричить «Дамо українцям далекобійну зброю, нехай бабахнуть!», дипломати з оточення темпераментного боса витягають з рукавів усі запаси заспокійливих аргументів і ухильних маневрів.
Анастасія Лях
Дипломатка (The Diplomat)
2023 рік, США
Продюсери: Дебора Кан, Кері Расселл, Саймон Келлан Джонс
Режисери: Ендрю Бернштейн, Ліза Джонсон, Алекс Грейвс, Саймон Келлан Джонс
Сценарій: Дебора Кан, Міа Чанг, Пітер Ноа, Анна Хаген
У ролях: Кері Расселл, Руфус Сьюелл, Девід Гіасі, Алі Ан, Рорі Кіннер, Ато Ессандох, Селія Імрі, Мігель Сандовал, Нана Менса, Джон Шваб, Майкл МакКін, Т’Нія Міллер
Оператор: Джуліан Корт
Композитори: Нейтан Барр, Дімітрі Сміт
