Серіал стрім-сервісу Paramount+ засновано на однойменній стрічці 1987 року, в якій грали Майкл Дуглас і Гленн Клоуз. У телевізійному ремейку ці ролі дісталися зірці шоу «Коханці» Джошуа Джексону і зірці шоу «Майстри сексу» Ліззі Каплан. Оригінал був еротико-психологічним трилером, напруженим і лякаючим. А серіал вийшов повільним юридичним детективом, із загадкою, але геть без саспенса. І Джексонові точно не варто було відрощувати волосся, аби асоціюватись із суперзірковим попередником.
Варто пригадати, що 1980-1990-ті були золотою ерою еротичного трилера, а Майкл Дуглас був головною зіркою цього жанру. Його персонажі, нібито маскулінні і водночас слабкі щодо контролю над власним пенісом, раз у раз мали справу з красивими та небезпечними жінками, так званими ля фам фаталь, котрі його або елегантно спокушали, або брутально домагалися (Шерон Стоун в «Основному інстинкті», Демі Мур у «Викритті»). Гленн Клоуз у «Фатальному потягу» (режисером котрого, до речі, є Едріан Лайн, який свого часу тільки те й робив, що знімав еротичні трилери чи як мінімум еротичні мелодрами та чуттєві трилери: «Дев’ять з половиною тижнів», «Непристойна пропозиція», «Лоліта», «Невірна»…; і спробував воскресити дещо старомодний жанр вже сьогодні, у наші дні, стрічкою «Глибокі води», але провалився) зобразила жінку не стільки владну, домінуючу, авторитарну, злу…, скільки глибоко нещасну і психічно нездорову через безуспішні намагання вигоїти виразку самотності.
Її антигероїня Алекс Форрест зациклювалась на жонатому чоловікові Дені Галагері не через потужну закоханість, а через патологічний страх впустити іще один або навіть останній шанс; присмоктувалась п’явкою і ні за що не хотіла відпускати, наче від того паразитизму справді залежало її життя і її надумане, ілюзорне щастя. Та оригінальний фільм не занурювався у психоаналіз, а просто подавав одержимість як розлад, наближений до божевілля. І здається, авторів більше цікавила суперечлива моральність протагоніста (не в сенсі подружньої зради, а в контексті нормалізації легковажного підходу до взаємодії із почуттями сторонньої людини, бо ж Ден Галагер цілковито знімав із себе відповідальність за маніакальний психоз Алекс).
Серіал натомість зосереджений на інтроспекції антагоністки. Для цього навіть п’ятнадцять років потому дочка-студентка головного героя, котра була дитиною за тих збочених подій, вивчає роботи Карла Юнґа і намагається пояснити і зрозуміти патологічну поведінку Алекс Форрест. До того ж сценаристи суттєво змінюють природу вчинків соціопатки, котра у серіалі керується зовсім не імпульсом, не раптовим емоційним поштовхом, а прагматичним розрахунком, чітко спланованою послідовністю кроків і результатів. І навіть якщо відхиляється і робить щось спонтанне, то усвідомлює і саму дію, і наслідки. Тож Алекс Форрест у виконанні Ліззі Каплан – інший тип одержимої сталкерки, аніж Алекс Форрест у виконанні Гленн Клоуз.
Смотрите легально на MEGOGO
Розуміючи ретроградність еротичного трилера про сексуальне переслідування (до того ж з боку жінки в адрес чоловіка, що геть не вписується в актуальний вже не стільки мізандричний, скільки чоловікоапатичний, тобто збайдужілий до чоловічого его антипатріархальний дискурс), творці шоу перекроїли концепцію так, аби трилер перетворився на детектив. Причому зробили це для глядача, котрий знайомий із повнометражним оригіналом і знає кінець історії жінки на ім’я Алекс Форрест. Тому через п’ятнадцять років після відомих подій колишній прокурор Ден Галагер виходить на свободу після строку за убивство екс-коханки, аби довести, що він той злочин не скоїв і з маніячкою покінчив хтось інший.
У флешбеках знакові сцени з оригіналу переграються, перефразуються, видозмінюються, перевертаються. Приміром, секс у ліфті перетворюється на гіпотетичний секс у ліфті, а перше побачення під дощем, коли зламана парасоля і таксі, що не спинилося, підштовхують піти до кав’ярні і познайомитись ближче, перетворюється на побачення під «раптовим» поливом системи протипожежного захисту. І до речі, інакшість цієї Алекс у порівнянні з оригінальною очевидно проявляється аж у третій серії.
Навряд чи телевізійну версію «Фатального потягу» можна назвати еротикою. Від тваринної пристрасті між Клоуз і Дугласом сюди докотилася лише бліда луна, бо героїня Каплан холодна, а герой Джошуа Джексона геть індиферентний (а кисла зачіска диванного сухаря, яка акторові геть не пасує, позбавляє «зірваного з домашнього повідця звіра» останніх крихт сексуальності і хоча б віддалених натяків на хіть). Тому глядачеві справді лишається дивитися лише детектив. Дещо млявий детектив, як і сам «звір», який дуже швидко став знову домашнім і схотів відхреститися від безчинств, які поробив на волі, наче нічого й не було. Млявий, але принаймні просунутий трішечки уперед, а не задкуючий назад у 90-ті.
Анастасія Лях
Фатальний потяг (Fatal Attraction)
2023 рік, США
Продюсери: Александра Каннінгем, Джонатан Талберт, Сільвер Трі, Джастін Фалвей, Дерріл Френк, Кевін Джей Гайнс, Шеррі Ленсінг
Режисери: Сільвер Трі, Піт Чатмон
Сценарій: Александра Каннінгем, Кевін Джей Гайнс, Джеймс Дірден, Кетрін Б. МакКенна
У ролях: Джошуа Джексон, Ліззі Каплан, Аманда Піт, Алісса Джиррелс, Ріно Вілсон, Тобі Хасс, Ванда Де Джисус, Браян Ґудман, Джессіка Гарпер, Токс Олагундоє
Оператор: Корт Фей
Композитор: Крейг ДеЛеон
