Цю справді тиху стрічку про буквальне і фігуральне садівництво можна назвати драмою спокути і драмою зцілення. А також мелодрамою, котра квітне делікатно і майже не пахне. Джоел Еджертон грає садівника із дуже темним минулим, котрий опікується величезним садом багатої пані у виконанні Сігурні Вівер.
Дія розгортається у старому фамільному маєтку Грейсвуд Гарденс, котрим володіє немолода самотня Норма Гавергілл. Усе, що цікавить жінку, – її прекрасні гігантські сади та щорічний прийом, на якому вона із гордістю демонструє красу свого едему. Доглядає квіти її відданий, ретельний, люблячий садівник на ім’я Нарвел, котрий за сумісництвом є її коханцем. Одного разу пані звертається до садівника із проханням доглянути ще одну квітку – її двадцятирічну небогу Маю, котра втратила батьків і зв’язалася з поганою компанією, не довчилася у школі, підсіла на наркотики… (дівчина – метиска, і очевидно, що білій мадам не подобався її темношкірий батько, котрого місіс Гавергілл зневажливо називає «той бомж»).
Тож слухняний і сумлінний Нарвел береться навчати і перевиховувати Маю. Він вчить її премудростям садівництва, тонкощам поводження із найбільш делікатною і примхливою флорою, вчить вдихати і любити аромат землі…, бо вважає, що земля лікує, зцілює, реанімує загублені, майже втрачені душі. Адже колись вона зцілила його самого…
Момент, коли Джоел Еджертон, залишившись на самоті із собою у невеличкій присадибній кімнаті, скидає садівничу робу і дивиться у дзеркало на своє голе тіло, вкрите нацистськими татуюваннями, – не просто приголомшливий, а мабуть, найкращий у цьому фільмі. Адже зовсім не очікуєш, що під одягом такої тихої, такої смиренної, такої спокійної і зосередженої на гармонії з природою людини ховається сповнене люті і ненависті чудовисько. Колишнє чудовисько, – переконує герой, запевняючи, що тепер він геть інша людина, тепер він просто садівник (подібне перевиховання неонациста ми бачили у культовій «Американській історії Х», у трансформації і спокуті персонажа Едварда Нортона). Та чи дійсно цей мовчазний і загадковий чоловік убив у собі того монстра? Чи лише приспав?..
Смотрите легально на MEGOGO
«Тихий садівник» – оригінальна історія від сценариста та режисера Пола Шредера, легендарного автора, що колись давно, у 1970-80-х, написав для Мартіна Скорсезе такі сюжети, як «Таксист», «Скажений бик» і «Остання спокуса Христа». Екзистенційна неонуарна драма з Робертом Де Ніро у ролі колишнього морпіха і ветерана В’єтнамської війни, що працює нью-йоркським таксистом, стала візитівкою та ідеологічним вектором епохи Нового Голлівуду, епохи розгублених і суперечливих героїв, страждаючих через самотність, відчуження і розчарування. Таксиста Тревіса Бікла Шредер створив за власною подобою, тобто наситив історію автобіографічними моментами і власними рефлексіями. Пізніше, коли сценарист почав знімати кіно власноруч, він знову і знову так чи інакше повертався до образу Бікла і формував складних неоднозначних протагоністів, котрі мали в житті темні плями і шукали нові сенси, шукали правильний шлях.
Так Пол Шредер створив Джуліана Кея (Річард Гір) з «Американського жиголо» – чарівника, даруючого жінкам кохання, та насправді кружляючого по колу самотності і безпристрасності у пошуках реального почуття. А набагато пізніше – страждаючого через кризу віри пастора Толлера (Ітан Гоук) з «Першої реформаторської церкви» (до речі, садівник Нарвел Рот теж веде щоденник, як і пастор Ернст Толлер). Далі – загадкового гравця у покер Вільяма Телла (Оскар Айзек) з «Холодного розрахунку», колишнього охоронця в’язниці-табору на кшталт Гуантанамо, котрий колись, виконуючи накази, знущався над арештантами і робив страшні речі, а тепер намагається втекти від привидів минулого або ж спокутати провину і почати нове життя.
Всі ці персонажі (і наразі доповнює та завершує шредерську добірку садівник, що раніше беззаконив, чинив насильство та сіяв ненависть у банді неонацистів, а тепер, спокутуючи гріхи, намагається сіяти красу в садах Грейсвуд Гарденс) шукають втрачені смисли, роблять переоцінки того, що помилково вважали ідейно правильним. І «Тихий садівник» точно не був би таким неголосно величним, сповненим дуже тихої і мирної гідності та твердого сумління, якби не органічна гра Еджертона, котрий надав своєму суперечливому героєві упевненості нового вибору і світла здобутої крізь насилля гармонії.
Тож його садівник (к котрому тягнуться не лише квіти, а і пес звиклої до експлуатації всього живого місіс Гавергілл, котра експлуатує людей і так само експлуатує свій сад, бо потрібен він їй лише для демонстрації на прийомах) виглядає щиро щасливим, коли вимовляє складні латинські назви рослин, торкається ґрунту босими ногами і переповідає сезон цвітіння півоній або склад розчину для боротьби з чорною попелицею.
У садах він зустрічає юну Маю, за спиною котрої так само темрява і сходження зі шляху. Очевидно, що Пол Шредер грається із біблійним сюжетом про Адама і Єву, котрі безхмарно жили у райському саді, але зазнали вигнання через гріхопадіння. Адам – це садівник, Єва – юна небога, а суворий Бог – героїня Сігурні Вівер. Тож пані Гавергілл зрештою теж жене коханців зі свого едему. Та на відміну від перших (і відповідно усіх наступних) людей, для котрих двері назад до раю закрилися назавжди, Нарвел і Мая повертаються до саду. Щоправда, він геть зрізаний і пошматований, сплюндрований, розорений, розтрощений, спустошений… Та нове насіння любові вже посіяно.
Анастасія Лях
Тихий садівник (Master Gardener)
2022 рік, США
Продюсери: Скотт ЛаСтайті, Девід Гонзалес, Аманда Кріттенден, Луїза Лоу, Дейл Робертс
Режисер: Пол Шредер
Сценарій: Пол Шредер
У ролях: Джоел Еджертон, Сігурні Вівер, Квінтеса Свінделл, Есай Моралес, Едуардо Лосан, Вікторія Гілл, Рік Коснетт, Емі Ле, Еріка Ешлі, Метт Меркуріо, Джаред Бенкенс
Оператор: Александер Дайнан
Композитор: Девонте Гайнс
Тривалість: 110 хвилин/ 01:50
