Незавершений політ

18 січня 2023 року у Броварах в результаті падіння гелікоптера загинуло декілька людей, серед яких були очільник МВС Денис Монастирський та його перший заступник Євгеній Єнін. До роковини трагедії друзями та колегами міністра було знято документальний проєкт “Незавершений політ”. Реліз відбудеться на платформі YouTube 18 січня 2024 року.

документальний фільм про Дениса Монастирського

Коли про людину створюють документальний фільм, особливо якщо вона загинула при трагічних обставинах, природно, що друзі, рідні та близькі кажуть про неї теплі слова, згадують її вдачі та надбання, підкреслюють важливість справи, якою вона займалася. Але цього разу глядачі можуть фізично відчути масштаб втрати, оскільки люди в кадрі згадують багато предметних, конкретних деталей тих справ, до яких долучився Монастирський. Кількість цих людей дуже велика (окрема подяка знімальній команді, яка виконала вражаючий обсяг роботи), крім того, серед них такі фігури, які заслуговують на довіру, як Валерій Залужний, Кирило Буданов, Ігор Клименко та інші.

Незавершений політ 2023

Пам’ятаєте рішення роздати зброю всім бажаючим під час оборони Києва? З точки зору такого відомства як міністерство внутрішніх справ це тотальне порушення всіх норм і процедур. І тим не менш, це зробили. Як сказав у інтерв’ю голова розвідки Кирило Буданов, Денис Монастирський був одним з тих людей, які приймали важкі рішення і готові були нести за них відповідальність, навіть прораховуючи можливі контроверсійні наслідки цих рішень. А до повномасштабного вторгнення було прийнято рішення відкликати тендер на закупівлю великої кількості електрошокерів для поліцейських, а замість цього були закуплені боді-камери для підвищення прозорості оперативної роботи поліції.

Смотрите легально на MEGOGO

І таких рішень і ініціатив – десятки. До повномасштабного вторгнення головною задачею Монастирського було повернути довіру до національної поліції. Після вторгнення і її частини, і підконтрольні МВС Нацгвардія та Прикордонна служба долучились до сил оборони України, формально перейшовши під командування Валерія Залужного, але при цьому залишаючись у підпорядкуванні Монастирського – про їх щільну взаємодію дуже багато розповідав сам Залужний. Коли про ймовірність вторгнення було відомо достеменно, МВС також готувалися – вивозили документи, готували процедури реагування. А після вторгнення першим у містах, деокупованих ЗСУ, у тому числі, Бучі, був Монастирський з командою.

Робітники ДСНС розповіли про те, наскільки драматично змінилося забезпечення, як змінилося фінансування і підвищилась зарплата (адже за 12 тисяч гривень людям ризикувати життям, рятуючи інших, доволі важко). Але на функціональних обов’язках історія змін від Монастирського не завершилась. Він займався відновленням історичних пам’яток на рідній Хмельниччині, детально вивчаючи їх історію. Настільки різнобічна людина, яку ми втратили у зовсім ще молодому віці.

У фільмі розповідали не тільки про Монастирського – багато теплих слів було сказано про Євгенія Єніна та інших загиблих колег. Власне, одним з лейтмотивів фільму було те, що в Україні були і є чудові люди, які спроможні щось змінювати, приходячи у владу, впроваджуючи реформи, не ламаючись під тиском системи. І якщо смерть цих людей – трагедія, то їх життя – світло надії для всіх нас. Автори фільму кажуть, що найкраще, що ми можемо зробити – це пам’ятати цих світлих людей, вшановуючи їх заслуги, а ми від себе додамо, що ми всі також можемо підтримувати тих, хто став на шлях змін країни на краще.

Ми пам’ятаємо багато бізнесменів, вчених, спортсменів, артистів, які після Євромайдану пішли у владу, сподіваючись змінити систему на краще. Більшість цих спроб завершились нічим – розчаровані у собі та своїй неспроможності щось змінити, 90% цих людей доволі швидко подавали у відставку. Втім, завжди є ті одиниці, які не ламаються і не здаються – саме таким людям і потрібна наша підтримка.

У фільмі багато емоційних інтерв’ю, адже в кадрі були і дружини загиблих, і їх близькі друзі та колеги. Пам’ять ще надто свіжа, а тому відкриті рани дуже вразливі. І все ж, на тлі дискусій про те, чи варто зараз знімати фільми про війну, яка ще у розпалі, варто зазначити, що саме зараз це і варто робити. По гарячих слідах буде зроблено чимало помилок, але з іншого боку, багато що буде закарбовано у плівці з максимальною точністю і нервом. Так, ці дискусії точаться здебільшого про художнє ігрове кіно, а не про документалістику, але саме на прикладі таких стрічок як “Незавершений політ” розумієш важливість вчасної фіксації моменту. Коли мине декілька років, наші думки стосовно поточних подій будуть більш виваженими і раціональними. Але чисті емоції і правдиві реакції вже буде не повернути.

документальний фільм про Дениса Монастирського