Шардлейк (Shardlake)

Британський чотирисерійний історико-детективний серіал-містерія «Шардлейк», вироблений платформою Disney+ на основі однойменної серії романів Сі Джея Сенсома про вигаданого юриста-слідчого Метью Шардлейка за часів Англії шістнадцятого століття під каблуком династії Тюдорів, напевно матиме продовження. Адже попри очевидну містифікацію на реальному ґрунті це атмосферне, напружене, інтригуюче шоу пропонує не лише захопливу пригоду з алюзіями на «Ім’я троянди» Умберто Еко, а й абсолютно новий тип героя-детектива, котрого так щиро, щемливо і водночас самоіронічно та впевнено зобразив особливий англійський театральний актор Артур Г’юз.

Дія розгортається у 1536 році за часів правління жорстокого короля-бабія Генріха VIII (відомого зокрема тим, що був одружений шість разів і за сфальсифіковану зраду відрубав голову своїй другій дружині Анні Болейн) у період Реформації, коли англійська протестантська (англіканська) церква відокремилася від католицької (римської). Втім, короля у серіалі ми не бачимо зовсім. Натомість епізодичний Шон Бін грає першого радника і головного інтригана королівського двору Томаса Кромвеля, котрий, власне, щойно доклав руку до страти Анни Болейн, а тепер має намір ліквідувати на території Англії всі католицькі монастирі і парафії і на словах прибрати церковні багатства до казни і потім роздати голодуючому народові, а насправді ясно що прибрати і розділити по вельможним кишеням.

Коли в одному з абатств стається шокуюче вбивство представника влади та закону, котрому хтось знову ж таки відрубав голову (лишень не на офіційній гільйотині, а на кухні нишком особистим караючим мечем), це стає чудовим приводом зачинити та розпустити монастир. Викликавши для відрядження вірного кмітливого юриста Метью Шардлейка та додавши йому в компаньйони молодого комісара (відомий за серіалами «Випробування невинуватістю» та «Володарі повітря» Ентоні Бойл), Кромвель відкрито каже: «Дуже добре, якщо вбивцею виявиться один з монахів. Якщо ж ні, то треба довести, що вони там усі папісти, хапуги і содоміти, аби привід для розпуску був залізний».

Та Шардлейк, будучи нібито людиною Кромвеля і слухняно виконуючи накази (і серед іншого він був одним зі свідків на судилищі над Анною Болейн), виявляється не лише твердою та рішучою, а й порядною і справедливою людиною. Тож у монастирі, де загалом станеться аж п’ять убивств, детектив-законник шукає не привід, а правду. І зрештою опиняється між двома лихами: монахами, котрі дійсно крадуть, ухиляються від податків, живуть у розкоші і нічого не роблять, беручи з бідноти плату за ефемерне відпущення гріхів, та ще й чіпляються-домагаються служниць («Ну, так, траплялося, що хтось з монахів затисне, помацає…, але я нічого не казала, бо ж це нормально, нічого такого, дрібничка», – відповідає на запитання Шардлейка кухарка); і безпосередньо самим Кромвелем, його тотальними підступністю та брехнею.

Смотрите легально на MEGOGO

Артур Г’юз, який утілив образ Шардлейка (до речі, як і в більшості класичних детективів, назва серіалу – це прізвище сищика, хоча й сищик тут нарочито некласичний навіть з урахуванням найбільших ексцентриків цього жанру), – це насамперед актор театральних постановок і радіоп’єс. Його Метью Шардлейк – це горбун з недорозвиненою рукою, котрий ясно що усвідомлює і переживає свої фізичні вади, через які не користується популярністю серед жінок, і часто веде із собою внутрішні монологи, цинічно критикуючи свої ж незграбно-лицарські спроби залицяння, хоча насправді він занадто шляхетний, аби називати його шанобливе та делікатне ставлення до протилежної статі «залицянням». Сам Артур Г’юз – не горбун, але актор насправді має ушкоджену дисплазією руку, то ж то не персонажний штрих і не комп’ютерна графіка, а його буденна реальність. І з огляду на це фрагмент-флешбек, де детектив згадує, як у дитинстві зізнався священику, що теж відчув своє «боже покликання», на що служитель церкви безжально відповів, що церковник має відповідати «божій подобі, а ти подивись на себе», виглядає чесно, щиро, болісно особистим, адже напевно і в житті Артура Г’юза був хтось такий вузьколобий, хто на прагнення молодика стати актором відповів щось на кшталт «ну який з тебе актор, подивись на себе».

Тим не менш Г’юз таки став артистом і вийшов за межі гри на радіо, де чутно лише голос і ніхто зі слухачів не бачить його зовнішності. Вийшов на театральну сцену, пішов на телебачення і нарешті у серіалі «Шардлейк» виконав абсолютно беззаперечно головну роль. І варто зазначити, що його особливий вигляд і особливий образ, і прізвисько Горбун, і чиста душа благородного звитяжця між молотом і ковадлом, між гнилою владою і гнилою церквою ідеально лягли на похмуре середньовічне тло, наче він став одночасно і Вільгельмом Баскервільським з роману «Ім’я троянди», і Шерлоком Холмсом (відповідно в компанії Ватсона – молодого симпатичного комісара у франтовому одязі з гульфиком, який уміє подобатися жінкам), і Горбуном з Нотр-Дам-де-Парі, і трохи Ікаботом Крейном з «Сонної лощини».

Щодо порівнянь з останнім то Шардлейк так само, шокуючи глибоко темних і непоборних у своєму невігластві оточуючих, намагається виказувати найперші дива криміналістики і так само володіє чорним почуттям гумору: «Як, гадаєте, він помер? – Йому відрубали голову. – Я і не думав, що він від кашлю спочив. Я питаю, як саме йому відрубали голову? Очевидно, що не сокирою, а мечем, адже зріз надто рівний. Мечник був управним і доволі високим, судячи з нахилу розрізу». Іноді його гумор є переконливо британським, як, приміром, у цьому діалозі зі служницею: «Там, пане, до вас прийшов якийсь гульфик. – Сам по собі чи на комусь?».

Ясно що фізично детектив-юрист Метью Шардлейк на службі у Томаса Кромвеля не здатен «перетворитися». Адже це не казка про Красуню і Чудовисько (але і не трагедія Віктора Гюґо). Тож герой переживає внутрішню метаморфозу та еволюцію. Не інтелектуальну (він і без того інтелектуал) і не моральну (він і без того має моральні принципи і за ними живе), а радше свободомислячу трансформацію. Порівнюючи себе з тим папугою, котрого циганка рекламує і продає на ринку, змушуючи птаха повторювати за собою популістські політичні вигуки, Шардлейк зрештою виокремлює власні голос і слово, котрі ми охоче почуємо у новому розслідуванні в другому сезоні.

Анастасія Лях