Мабуть, четверта частина цієї комедійної поліцейської бадді-франшизи поступається третій, але дует Вілла Сміта і Мартіна Ловренса все ще має достатньо шарму і чарів, аби гарно розважити глядачів. І цього разу хороші погані копи-ветерани Майк і Маркус таки визнали, що молодняк може бути крутішим за них і навіть поступилися своїм недоторканим альфа-чоловічим місцем біля барбекю.
Сюжет четвертого фільму розгортається навколо викриття корупційної змови у самому серці поліції Маямі. Всі докази нібито вказують на те, що брудним копом, пов’язаним з наркокартелями, був покійний капітан Говард (Джо Пантоліано у сентиментальних ремінісценціях і комічних віщих сновидіннях Маркуса, що пережив клінічну смерть і прокинувся «іншою людиною»), безпосередній багаторічний керівник головних героїв. Але Майк і Маркус звісно що не вірять у продажність улюбленого колишнього боса і не на жарт розлючені тим фактом, що купка бюрократів охочі заплямувати пам’ять і репутацію чесного детектива. Тож герої беруться викрити того (чи тих), хто реально «щурить», працюючи з бандами, і підставляє благородних законників.
При цьому самі напарники, котрі особливим благородством ніколи не вирізнялися, продовжують тримати марку «поганих хлопців», але старість так чи інакше дається взнаки… До речі, про старість. У фільмі дуже багато максимально крупних (чесних) планів, і нарешті таки видно, що вічно молодий Вілл Сміт хоч і виглядає розкішно, та все ж таки не настільки з області фантастики, як здавалося раніше. І коли на початку стрічки старий холостяк Майк нарешті жениться, це вже дійсно виглядає кумедно, а не романтично.
Напевно що тільки в Маямі коп може носити білі штанці і бірюзовий светрик. Хоча навряд чи в реальності американська поліція (навіть в Маямі) роз’їжджає на спорткарах і носить преміум-годинники (хіба що продажна)… Цікаво, що цього разу Майк і Маркус у певному сенсі міняються місцями (лишень не нарядами, бо бірюзовий светрик на Ловренсі і спортивний костюм на Сміті одразу б скинули «Поганих хлопців» у категорію пародії). Адже Маркус, який раніше хотів на спокійну пенсію на відміну від упертого товариша-гульвіси, тепер, переживши кому і дізнавшись, що «наразі йому ще не час на той світ», дуріє та скаженіє веселіше за молодість, і на його тлі Майк виглядає майже душнілою.
Смотрите легально на MEGOGO
Місцями здається, що жарти у цьому сценарії могли би бути кращими. Інколи потенційно хороші дотепи здаються недобитими чи занадто грубої вичинки (і про крокодила-альбіноса-расиста теж можна було б пошуткувати елегантніше, як і загалом про расизм, про який і нажартувався, і наплакався американський кінематограф вже забагато). Проте Мартін Ловренс, який вперше грає не другу, а першу скрипку, влаштував не дю Солей, але тим не менш феєричний цирк, хапаючи ротом скітлз на льоту і тут же викривляючись у гримасі від того, що попалася найогидніша зі смаком лакриці.
«Пам’ятай, що ти не поганий поганий, ти хороший поганий», – нагадує Майкові Маркус концепцію цієї франшизи (а режисер перших двох фільмів Майкл Бей у четвертому фільмі майже непомітно пролітає в камео, нагадуючи, що перші «Погані хлопці» були пласкими і гітовими, а другі – пласкими і негітовими). То ж так, Маркус і Майк – хлопці пласкі, але хороші. І мабуть, найгірше з того, що вони зробили, – це чорне фарбування Вілла Сміта, котре позбавило актора шляхетної імпозантної сивини.
Анастасія Лях
Погані хлопці: Все або нічого (Bad Boys: Ride or Die)
2024 рік, США
Продюсери: Джеррі Брукгаймер, Вілл Сміт, Даг Белград, Чед Омен
Режисери: Аділ і Білалл
Сценарій: Вілл Білл, Кріс Бремнер
У ролях: Вілл Сміт, Мартін Ловренс, Ерік Дейн, Таша Сміт, Паола Нуньєз, Джейкоб Скіпіо, Ванесса Гадженс, Джо Пантоліано, Александр Людвіг, Мелані Лібурд, Йоан Гріффідд
Оператор: Робрехт Гейварт
Композитор: Лорн Белф
Тривалість: 115 хвилин/ 01:55
