Джокера не існує
Артур Флек
П’ять років пройшло відтоді, як «Джокер» Тодда Філліпса перевернув уяву про те, як може виглядати супергеройське кіно. Мало того, що він взяв коміксового персонажа, звільнив його від усіх франшизних пут і безкінечного танго з Бетменом, так ще й перетворив сольний проєкт про головного клоуна Готема на неонуарну драму з дорослим рейтингом без будь-яких суперздібностей, а тільки купою божевілля.
Божевілля, яке настільки зайшло публіці, що вона сприйняла Джокера як нового глашатая забутого покоління, завдяки чому «Джокер» відтоді тримав пальму першості за касовими зборами серед фільмів з рейтингом 16+. І лише цьогоріч поступився «Дедпулу і Росомасі» – дорослій комедії, що задіяла окрім суперздібностей та кольорових трико ще й сороміцький гумор і купу крові.
Тому продовження «Джокера» було, з одного боку, зрозумілим кроком, хоч і дещо іронічним, оскільки студійні боси, що не хотіли випускати ризикований оригінал з бюджетом 55-70 мільйонів доларів, тепер готові були витратити 200 мільйонів на стрічку, яка так само не має масштабних сцен та дорогих спецефектів.
З іншого боку, справа ризикована, оскільки «Джокер» – це вам не «Месники», де треба просто додати масштабу і зібрати черговий мільярд. Як кажуть: з вершини є лише один шлях – донизу. Схоже, Філліпс та його співавтор Скотт Сілвер це розуміли, тому фільм «Джокер: Божевілля на двох» (Joker: Folie A Deux) зробили мюзиклом, щоб ніхто точно не подумав, що це буде просте продовження соціальної кримінальної драми а-ля «Таксист». Хоча сам режисер фільм мюзиклом не вважає, просто «Герой не може описати думки словами, а співом може», – пояснив Філліпс.
А якщо треба додати співу і бюджет пристойний, то й важку артилерію підтягнули – Леді Ґаґу, котра виконала роль Гарлі Квінн, точніше просто Лі, бо ж і Джокер тут – лише Артур Флек. Так і народилося божевілля на двох, яке в оригінальній назві красиво назване французьким висловом folie à deux – це психіатричний термін для опису ситуації, коли дві людини (зазвичай близькі, наприклад, подружжя або члени родини) ділять спільну психозу або ілюзію. Це явище може виникнути, коли одна особа має психічний розлад, який потім «заражає» іншу людину, що перебуває під її впливом або у близьких стосунках з нею.
Після вбивства п’яти людей в оригіналі (насправді, шести) він потрапляє до Аркхемської психлікарні, де зустрічає Лі в пісенному гуртку для пацієнтів і «заражає» її психозом імені себе. Ця частина, мюзикл, що розгортається головним чином в уяві головних героїв, вийшла цілком очікувано окрасою фільму. Тут і пісні, що запам’ятовуються, як от пасаж: «And the “good’ has been lost in a word “goodbye”», і костюми, і потужний вокал Ґаґи, і Хоакін Фенікс, що відбиває степ, аби втриматися на її фоні, і цікаві постановки у ретро стилістиці 80-х.
Але це як музикальні паузи поміж двома іншими частинами фільму. Друга частина – це, власне, перебування Флека в ув’язненні, де над ним знущаються наглядачі під проводом Брендана Ґлісона. По суті – це візуалізація системи, що породила Джокера у першому фільмі, нелюдськи жорстокої та цинічної. Наглядачі часто ведуть себе немов друзі Флека, пригощаючи його цигарками, якщо той повеселить їх жартом. І в той же час продовжують лупцювати і принижувати, щоб він не забував своє місце.
Третій стовп, на якому тримається «Джокер: Божевілля на двох» – це судова драма, в якій адвокатка Флека намагається довести в суді, що в нього роздвоєння особистості, і що це Джокер вбив всіх тих людей, тож піддавати смертній карі Флека не можна. Ця складова фільму взагалі вийшла ніякою, виразником чого може послужити молодий Двуликий Гарві Дент, який тут просто безликий заступник прокурора Готема.
Фільм «Джокер: Божевілля на двох» вийшов далеким від оригіналу за якістю закладених сенсів, та ще більш слабким сюжетно. Скільки б разів Філліпс не наїжджав камерою на обличчя Джокера/Фенікса, а ніяких нових глибин в персонажі розгледіти глядачам не вдасться, навпаки, він з маніяка-нонконформіста перетворюється на власну тінь, що намагається підлаштуватися під систему.
Іронічно, що перед фільмом якраз демонструють стилізований під ретро мультфільм «Джокер та його тінь». Не маючи нових вдалих жартів, Флек відкидає Джокера, не придумавши ідей для розвитку сюжету, Філліпс розважає публіку мюзиклом та красивою картинкою. І вони дійсно відмінні, як з точки зору виставлення кадрів чи роботи зі світлом, так і постановки. От тільки дві години дивитися на те, як Фенікс раз за разом випускає сигаретний дим, відкинувши голову назад, чи Ґаґа бере нову високу ноту – це недостатньо захоплива справа. Лише під кінець у стрічці відбуваються цікаві сюжетні повороти, але тут-то й починаються титри.
Тодд Філліпс вже заявив, що не робитиме з «Джокера» франшизу, і навіть за спін-оф про Гарлі Квінн не візьметься. І це на краще.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі музичні фільми всіх часів
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
