Цей британський серіал є третьою екранізацією однойменного гостросюжетного роману Фредеріка Форсайта (письменник, нагадаю, сам був британським агентом і працював у МІ-6 упродовж двадцяти років, тож шпигунську справу знав зсередини і вразив літературних критиків детально продуманим і вузькопрофесійним сюжетом), де йшлося про реальний замах у 1960-х роках ультраправого підпільного французького угрупування на президента Шарля де Голля за дарування Алжиру незалежності, проте більшість сюжету була вигадана, зокрема й особистість найманого вбивці-англійця на прізвисько Шакал, котрого начебто найняли французькі екстремісти для виконання практично неможливого завдання і котрий управно ховав своє обличчя за віртуозним маскуванням.
У 1973 році легендарний американський постановник Фред Циннеман випустив канонічну екранізацію, котра максимально близько відтворювала події книги і котра була доволі сухою і дуже політичною на кшталт схожих за стилістикою стрічок приблизно тих самих років «Три дні Кондора» Поллака і «Вся президентська рать» Пакули. Умовний ремейк 1997-го під назвою «Шакал», де Шакала зіграв Брюс Вілліс, а його переслідувача – Річард Гір, узагалі не мав майже нічого спільного з романом: дія була перенесена з Європи в Америку, в лави ФБР, а персонаж Гіра був засудженим бойовиком ІРА, котрого американські спецслужби витягували з тюрми, бо лише він знав примарного кілера в лице.
Серіал «День Шакала» повернув не лише оригінальну назву, а й шанобливе обходження з першоджерелом. При цьому автори змінили політичний контекст на сучасний (коли британська оперативниця Б’янка у виконанні знаної як альтернативна агентка 007 Лашани Лінч обговорює вражаючу снайперську відстань 3,8 кілометра, з якої невідомий убивця поцілив у Мюнхені кандидата в канцлери з табору знову ж таки ультраправих, то згадує реальний світовий снайперський рекорд, який у листопаді 2023 року під Херсоном установив українець, СБУшник В’ячеслав Ковальський, який поцілив з аналогічної відстані російського офіцера), але зберегли переплетіння сюжетної канви і, головне, скрупульозну деталізацію професії «убивця» (не маскарад з наклеєними вусами й перуками, як у Брюса Вілліса, а дійсно високомайстерне гримування з використанням штучної шкіри плюс винахідливе маскування ексклюзивної гвинтівки, здатної трансформуватися то у дорожню валізу, то у жорсткий ортез на типу зламаній нозі).
Якщо в оригіналі Шакал мав ліквідувати Шарля де Голля, а в голлівудському ріп-офі 90-х – першу леді США, то в серіалі ціллю найманця номер один аж за сто мільйонів доларів (в оригіналі це були пів мільйона… так, інфляція просто дика) є не президент і тим паче, даруйте, не нікому не потрібна дружина президента (будьмо чесними, вислів про «розумних жінок за спинами успішних чоловіків» – це здебільшого псевдофеміністський фейк…, за винятком хіба що Елеонори Рузвельт), і взагалі не політик, а передовий комп’ютерний геній, програміст, який створив таку програму, котра виведе з тіні всі світові офшори й унеможливить тотальне відмивання грошей. І таке перефразування сюжету сьогодні цілком логічне, адже очевидно, що технократи (на кшталт Ілона Маска) нині впливають на світ сильніше та глибше за політиків і навіть глав супердержав.
Смотрите легально на MEGOGO
До речі, ще раз згадуючи бондіану, треба сказати, що стиль титрів нагадує дух франшизи за романами Яна Флемінга (теж письменника-розвідника). А технічний акцент на професії і професіоналізмі – «Убивцю» Девіда Фінчера. Тільки якщо фільм із Майклом Фассбендером був надто холодним і надто механічним, метафорично уособлюючи точний швейцарський годинник, який за точність продав душу дияволу, то серіал з Едді Редмейном – це так само точний швейцарський годинник, але який душу за точність не продавав і тому має крихітну похибку… Власне, те саме можна сказати і про Шакала Редмейна: він холоднокровний, вивірений, чіткий і прицільний, але на годинник перетворився не повністю і лишив людяну половину, котра і стала його ахіллесовою п’ятою.
США у серіалі задіяні лише за кадром. Події відбуваються виключно на європейському континенті (Лондон, Мюнхен, Будапешт, Таллінн…). При цьому цікаво, як автори включають у ненав’язливі дрібні сентенції від другорядних персонажів віддзеркалення глобальних політичних реалій сьогодення: нинішню загрозливу популярність ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (і схожа ситуація спіткала Францію, де небезпечно багато голосів отримала партія Марін Ле Пен) чи гострі антизахідні настрої Угорщини (в одному з епізодів Шакал, тікаючи від Б’янки, випадково потрапляє до рук угорського фермера, нарочитого грубого провінціала без освіти та клепки і з раптовими садистськими нахилами, котрий радий ненавидіти будь-кого, хто підпадає під статус західного іноземця).
Дистанційну конфронтацію між Б’янкою і Шакалом автори роблять ближчою і теплішою, коли очевидно паралелять ту величезну відстань, що відділяє обох від їхніх родин. І агентка, і найманець через роботу (а робота є робота, як то кажуть, і «День Шакала» – це насамперед історія про «робочий день», який, як і в будь-якій професії, може бути ординарним і буденним, може бути вдалим або навіть тріумфальним, а може бути поганим чи катастрофічним) відстороняються від коханих на… не менше, ніж вражаючі 3,8 кілометра. І хто з тих двох більший убивця чи професійніший, чи аморальніший…, теж питання, адже у той час як Шакал попри своє хиже псяче ім’я відпускає випадкового свідка, бо бачив його дружину і дитину на світлині в бумажнику, Б’янка вкрай цинічно і виключно професійно експлуатує зацьковану інформаторку і стає опосередкованою причиною смерті її абсолютно невинної доньки, котру використовує як інструмент маніпуляції і важіль тиску… Відстань до моралі – 3,8 кілометра.
Анастасія Лях
День Шакала (The Day of the Jackal)
2024 рік, Велика Британія
Продюсери: Браян Кірк, Ронан Беннетт, Найджел Мерчен, Гарет Нім, Едді Редмейн
Режисери: Браян Кірк, Пол Вільшурст, Ану Менон, Ентоні Філіпсон
Сценарій: Ронан Беннетт
У ролях: Едді Редмейн, Лашана Лінч, Урсула Корберо, Річард Дормер, Чарльз Денс, Халід Абдалла, Елеонора Мацуура, Кейт Дікі, Лія Вільямс, Чуквуді Івуджі
Оператори: Дейл Елена МакКріді, Крістофер Росс, Лорі Роуз, Ешлі Роу
Композитор: Гаушка
