Міраж слави. Рецензія на фільм «Роббі Вільямс: Better Man»

08.01.2025 Рецензія

Усім пофіг, що ти любиш, головне, щоб те, що ти любиш, подобалось іншим.

Нечасто побачиш фільми про музикантів, зняті ще за їхнього життя. Можна згадати «Месьє Азнавур» про французького шансоньє та «Респект» про Арету Франклін. Так, обидва артисти не дожили до прем’єри, але брали участь у розробці картин. Більш ранні на думку спадають фільми про «Бітлз» з 60-х: «A Hard Day’s Night» та «Help!». А ще у 2019 році виходив «Рокетмен» про Елтона Джона, який з бюджетом 40 мільйонів доларів зібрав у прокаті 195 мільйонів. Саме він буде найкращим орієнтиром, чого варто очікувати глядачам від стрічки «Роббі Вільямс: Better Man» (Better Man). Тим паче Майкл Грейсі, який був виконавчим продюсером стрічки про Елтона, став режисером та співавтором сценарію картини про Роббі.

По суті «Роббі Вільямс: Better Man» – це відшліфована автобіографія, для постановки якої Грейсі багато спілкувався зі співаком, який також виконав усі пісні у картині. Фільм охоплює важливі етапи життя Вільямса, включаючи його шлях від учасника бойз-бенду Take That до сольного артиста, а також його боротьбу з залежностями та пошук гармонії в житті. Режисер підкреслює, що стрічка має на меті показати не лише популярність Вільямса, а й особисті труднощі та протиріччя, які формують його справжню особистість. Себто маємо типовий прямолінійний байопік.

Труднощі, як ви можете здогадатися, були цілком звичні для поп-зірки: рання популярність (16-річний Роббі став наймолодшим у Take That), алкоголь, наркотики та сексуальна розпуста, відключка на сцені, звільнення з гурту, невдалі стосунки з учасницею All Saints Ніколь Епплтон, розтрощене помешкання, успішна сольна кар’єра, яка, тим не менш, принесла не задоволення, а потік концертів, котрі юнак давав лише накачаний наркотиками.

Роббі Вільямс Better Man

Обираючи кар’єру в хлопчачому гурті, Роберт вважав, що «1/5 слави – краще, ніж нічого». Актор у фільмі легко жартує про власну сексуальну орієнтацію, чутки про яку ширилися через те, що спершу Take That виступали в гей-клубах. А от знаходження у тіні Ґері Барлоу, вокаліста і автора пісень гурту, описується як тягар, що не давав малому Роббі розправити плечі. Додайте до цього дитинство з самозакоханим татком-співаком каверів, який не приділяв талановитому малому достатньо уваги, і матимете героя з вічним синдромом самозванця у пошуках батьківського схвалення, який і у залі на 15 людей, і на сцені стадіону перед 120-тисячним натовпом вважав, що не заслуговує на їхню увагу.

Сольна кар’єра теж виявилася не цукром. «Думав легко піднятись на вершину? Спробуй там лишитись», – пояснює молодому виконавцю галерні умови праці продюсер. Тільки на вершині успіху і на дні саморуйнування Роббі розуміє, що «слава дуже гарна лише на фото», а в житті вона, як міраж, є дуже поганим орієнтиром.

Роббі Вільямс: Better Man

Роббі у фільмі описує себе як «чувака, що просто отримав усе, чого бажав» і від того втратив голову. Воно й не дивно, адже він був лише дитиною. Звідки йому було знати, що робити з такою славою? Співак просто поводився так, як від нього очікувала публіка. «Життя завмирає у віці, коли ти стаєш знаменитим», – зізнається екранний Роббі, який зупинився у розвитку, завалив екзамени і не отримав освіти, був, за його словами, «молодим, дурним і твердолобим».

Проте йому, не без підтримки продюсера Грега Хемптона, вдалося перебороти комплекс самозванця і побудувати мегауспішну сольну кар’єру, не маючи ані голосу, ані красивої зовнішності, лише харизму і нестримну жагу визнання. «Навіть якщо це фігня, хай це буде твоя фігня», – ось девіз, під яким виступає Роббі, відверто зізнаючись, що він не співак, а артист, а його номери – це хоч і шоу, зате світового рівня.

Роббі Вільямс Better Man

Та Роббі дещо лукавить, адже першою порадою Хемптона молодому співаку було писати про те, що болить, а не те, що хоче почути публіка. Не дивно, що хітом першого альбому стала пісня Angels, присвячена його близькому другу Джону, який підтримував співака у важкі часи. Ще один хіт – пісня Feel – теж не з веселих, у фільмі її приурочили до смерті бабусі, з якою співак був дуже близьким з дитинства. Тож в текстах Вільямса часто закладено більше, аніж здається.

Роббі Вільямс Better Man

Проте Майкл Грейсі та його співавтори зводять історію Роббі Вільямса до повчальної, ледь не притчевої розв’язки. Співак відштовхується від дна, береться за голову, мириться з усіма ображеними друзями та рідними і приручає власних демонів. З екрану ллється настільки дистильована патока, що навіть дурний зрозуміє, чому не можна знімати кіно про живих артистів.

Такий відверто нудний та повільний фінал поховав би весь задум, якби не одна оригінальна річ, яку вигадав Грейсі: зобразити Вільямса в образі мавпи. Завдяки цьому весь фільм отримав неочікувано комічний флер та схожість з коміксовими блокбастерами. Тим паче, окрім круто анімованої мавпи, майже вся картина знята на зеленому фоні зі щедрим CGI, режисер тримає ударний темп майже до самого кінця, навіть зомбі-екшн змішаний з «Повстанням планети мавп» влаштував. Власне за це стрічка й потрапила у оскарівський шорт-лист в категорії найкращі візуальні ефекти, оминувши музичні категорії, що доволі красномовно, погодьтеся.

Роббі Вільямс Better Man

Фільм «Роббі Вільямс: Better Man» вийшов типовим клішованим прямолінійним байопіком з нудним фіналом. Проте Майкл Грейсі з часів «Найвеличнішого шоумена» не втратив навичок постановки яскравих музичних номерів, які разом з комп’ютерною графікою та мавпою, що іронічно символізує головного героя, все ж можуть зацікавити публіку. «Chacun à son goût» бачимо витатуюваний напис на грудях героя у фіналі, що з французької перекладається як «у кожного свій смак», і на мій смак, пісні Роббі часто глибші за те шоу, яке він видає, і на яке перетворив його життєпис Майкл Грейсі.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі музичні фільми всіх часів

Підтримайте Україну: