На відміну від попереднього міні-серіалу «Нова кров», що продовжив оригінальне шоу про Декстера Моргана аж через вісім років після виходу заключного сезону, цей сиквел, де головний герой у незмінному виконанні Майкла С. Голла вдруге повстає з мертвих, повноцінно повертається до першоджерельних естетики і настрою. Власне, про це свідчить і той символічний факт, що Декстер Морган, який у «Новій крові» жив життям свого альтернативного его під вигаданим ім’ям Джима Ліндсі, у «Воскресінні» повертає собі своє справжнє ім’я, а разом із ним і істинне «я» Декстера Моргана – серійного маніяка, що полює на інших серійних маніяків.
Контраст між оригінальним серіалом і «Новою кров’ю» напевно що був надто різким. Адже з багатолюдного сонячного Маямі (де Декстер Морган удень працював дружелюбним криміналістом/ судмедекспертом і зокрема фахівцем з бризків крові, а вночі, аби вдовольнити хижий голод свого так званого «темного попутника», виходив вистежувати, вбивати і розчленовувати серійних убивць), сповненого насичених яскравих кольорів і вічно курортної атмосфери з додаванням освіжаючих атлантичних бризків, дія була перенесена до індіанської резервації в холодному маленькому провінційному містечку на півночі, де єдино розвинуті рибальство і полювання, всім завідує один-єдиний шериф, усі мешканці як один схожі на лісорубів, а вічне літо і білі штанці Маямі виглядають такою ж далекою недосяжною казкою, як і Сейшели чи Мальдіви.
Там, у вигаданому містечку Айрон Лейк, Декстер Морган був не стільки Декстером Морганом, скільки дійсно Джимом Ліндсі: небритим чолов’ягою у байковій картатій сорочці, що продає в невеличкій приватній крамничці мисливські рушниці, вечорами трохи сидить (але не засиджується) у місцевому пабі, зустрічається з хорошою жінкою, готує палтуса, кайфує від тиші та спокою і начебто геть не пам’ятає попереднє життя на березі океану в оточенні десятків серійників і просто злочинців однієї з найбільш кримінальних агломерацій світу… Там Декстер Морган був не стільки маніяком, котрому життєво необхідні інші маніяки, скільки горе-батьком, котрому життєво необхідно навчити сина-підлітка з аналогічною його травмі травмою і відповідно аналогічною схильністю до кровопускання дотримуватися кодексу (себто вбивати лише поганців) і не допускати технічних помилок.
У «Воскресінні» герой Майкла С. Голла з одного боку все ще залишається батьком, для котрого місія номер один вирівняти кривий шлях свого нащадка і вберегти того від кінченої соціопатії і тюрми, проте з іншого – знову стає Декстером Морганом. Виживши після пострілу власного сина, дбайливий татусь, почувши з теленовин про знайдений на смітнику у Нью-Йорку розчленований на дев’ять частин (саме так, як він власноруч учив хлопця) труп ґвалтівника, вирушає до мегаполісу, аби підчистити за юнаком, який навряд чи скоїв своє перше самостійне вбивство без жодного промаху, всі сліди та докази. І хоча це є найперше і найважливіше завдання, протагоніст, відчувши повноцінне повернення «темного попутника», попутно, опинившись серед асфальтових джунглів, де повно хижаків і здобичі, вирішує воскресити свій старий спосіб життя. Й особливо йому муляє серійний нападник на таксистів зі сталевою гаротою і захисним каптуром так званого «хакерського худі» (в котрий вшиті відбивачі, що засвічують обличчя перед камерами), бо нью-йоркська преса дала йому прізвисько… Темний попутник…
Так, з перших же серій ми бачимо, як повертаються его, пиха, нарцисизм класичного Декстера Моргана, котрий не просто співчуває невинним таксистам (переважно чорним і часто нелегалам або легалам з простроченою візою, правами і життями котрих не надто опікується уряд), а і страшно розлючений тим, що хтось украв його особливе особисте назвисько, ретельно підібране для багряного демона всередині його вельми суперечливої персони. І навіть важко сказати, що саме турбує і захоплює Декстера найбільше: можливість допомогти синові і стати хлопцеві дивно ожилим татом чи егоцентрична потреба довести великому Нью-Йорку, що Темний попутник в цих урбаністичних хащах царює тільки один.
Власне, ким як не темним попутником Декстер Морган є для юного Гаррісона, себто для «м’ясника з бухти Бей-Гарбор» молодшого? Адже саме батько – першопричина того, що син покрокував по його стопах, так само як Бог – першопричина розп’яття Ісуса Христа, а Диявол – першопричина чорних діянь Антихриста. Звісно, Декстер не хоче розп’яття для Гаррісона попри те, що схвалив його сірі діяння, балансуючі між пітьмою і світлом. І питання лише в тому, чи здатен він стати синові не лише Сатаною, а і парадоксально сусіднім світлим наставником, таким, яким для самого Декстера колись став прийомний батько Гаррі…
Безумовно приємно і ностальгійно для клубу фанатів оригінального серіалу, що персонаж повернувся до витоків, незважаючи на домінуюче в сюжеті драматично-побутове батьківство. І Нью-Йорк абсолютно точно є благодатнішим ґрунтом і для ловлі найшкідливіших антисоціальних екземплярів, і для екзистенційного пошуку в перманентно сірій зоні хисткої гармонії між злом і добром (маніакальною кар’єрою і маніакальним родинним щастям). Майкл С. Голл з одного боку ясно що безвихідно застряг в ролі Декстера Моргана, що стала для нього другим (якщо не першим) ім’ям. Але з іншого – створив настільки культового антигероя, що той без жодних «але» став в один екранний ряд і з найлегендарнішими сищиками на кшталт Коломбо і Шерлока Голмса, і з найлегендарнішими маніяками на кшталт Патріка Бейтмана і Ганнібала. І цей дикий симбіоз більше ніхто не повторив.
Анастасія Лях
Декстер: Воскресіння (Dexter: Resurrection)
2025 рік, США
Продюсери: Клайд Філліпс, Майкл С. Голл, Скотт Рейнольдс, Тоні Ернандес, Джон Голдвін, Сара Коллетон, Ліллі Бернс, Маркос Сіга
Режисери: Маркос Сіга, Моніка Реймунд
Сценарій: Клайд Філліпс, Джефф Ліндсі, Таннер Бін, Кетрін Метьюсон
У ролях: Майкл С. Голл, Джек Олкотт, Ума Турман, Джеймс Ремар, Девід Зеєс, Пітер Дінклейдж, Кадіа Сараф, Домінік Фумуса, Крістен Ріттер, Ніл Патрік Гарріс, Джон Літгоу, Девід Дастмалчян
Оператори: Джо Коллінз, Ремзі Нікелл, Редіум Чунг
Композитор: Пет Ірвін
