За останні п’ять років українське кіно зробило крок від неіснуючого до дійсно цікавого. Якщо раніше ми бачили один-два фільми на рік (ну як, бачили – переважно, дізнавалися, що вони десь вийшли), то тепер у фестивальний та широкий прокат щорічно потрапляють близько двадцяти картин. За банальним принципом перехіду від кількості до якості, відчизняний кінематограф почав невпинний рух вперед.
Звичайно, порівняння не те що з Голлівудом, навіть з європейським кіно, поки що недоречне. Але поступово ми припинили підтримувати власне виробництво лише тому, що воно власне. Тепер дійсно з’явилися стрічки, які цікаві самі по собі, безвідносно патріотичних міркувань та почуття гордості за рідну країну. І тепер, починаючи новий рік, ми чекаємо не тільки на голлівудські хіти та європейський артхаус. Тепер ми впевнено можемо сказати, що є чим поділитися з точки зору очикувань власного кіноринку.
Звісно, не всі прем’єри будуть вдалими. Але те саме можна сказати про будь яке кіно – американське, британське, французьке. Дати прем’єр попередні, можливі зміни.
Отже, kinowar.com презентує найочікуваніші українські фільми 2019 року.
Крути 1918
7 лютого
Фільм було вирішено зняти до сторіччя битви під Крутами. Нажаль, зйомки такої складності та масштабу не завжди можливо витримати в рамках запланованих термінів, тому прем’єра відбудеться вже на 101-шу річницю.
Тим не менш, епічність події від цього не зменшується: один з найбільш відомих проявів супротиву більшовицькому руху, який оточують чимало мифів та протирічь, нарешті постане у формі повного метру на великому екрані. Історія чотирьох сотен молодих воїнів, які прийняли бій проти незрівнянно більшої кількості солдат радянської армії, може стати видатним прикладом нового українського історичного кіно, а може скатитися до рівня банальної агітки. З технічного боку те саме протиріччя: це може бути величне відображення батальних та політичних подій початку 20 століття, а у випадку невдачі – демонстрація того, що блокбастери в Україні ще поки не вийшли на належний рівень виробництва.
Віримо в кращу долю та покладаємо надії на Олексія Шапарєва (режисер) та молодіжний акторський склад. Бюджет та людські ресурси задіяні масштабні, а отже є надія на якісний стрибок відчизняної кіноіндустрії.
Режисер: Олексій Шапарєв
Бюджет: 52 млн. грн. (26 млн. підтримка Держкіно)
Ефір
21 лютого
Кшиштоф Зануссі – авторитетний польский режисер, який знімає кіно з кінця 50-х років. Він лауреат Каннського фестивалю за фільм “Константа”, отримував призи Венеціанського та Берлинського фестивалів, а також нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеню. Серед найбільш відомих його робіт – “Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом”, “Галоп”, “Рік спокійного сонця”.
Тепер Зануссі презентує копродукцію України, Польщі, Угорщини і Литви за власним сценарієм. Прем’єра відбулась на Варшавському фестивалі. Перша світова війна, частина України входить до Австро-Угорської імперії, частина до Російської. Лікар, що працює в Росії, дає смертельну дозу ефіру молодій жінці, яку хоче спокусити. Його мусять відправити у Сибір або стратити, але він рятується – тікає до Австро-Угорщини. Там він продовжує свої дослідження ефіру для того, щоб контролювати свідомість людини та підкорювати її…
Режисер: Кшиштоф Зануссі
Бюджет: 61.3 млн. грн. (16.6 млн. підтримка Держкіно)
Гарет Джонс
Світова прем’єра на Берлінському фестивалі 10 лютого 2019 року. Дата української прем’єри 28 листопада 2019 року.
Ще одна авторітетна постать режисерского цеху – польська режисерка Агнешка Голланд. Починала працювати з Анджеєм Вайдою та Кшиштофом Зануссі. Номінувалася на Оскар за фільм “Європа, Європа”. Отримувала призи фестивалів у Берліні та Сан-Себастьяні. Серед найбільш помітних робіт – “Слід звіра”, “У темряві”, “Лікар”.
Агнешка звернулася до болючої теми – Голодомор 30-х років в Україні, та до реальної історичної особистості – Гарета Джонса, валлійського репортера, який знайомиться у Москві з журналісткою Адою Брукс. Поступово, спілкуючись з нею, він розуміє, що радянська влада – це не тільки досягнення розбудов та електрифікація країни, а й цензура, репресії та Голодомор. Тоді він, ризикуючи власним життям, починає власне розслідування, щоб повідомити західному світу про те, що коїться у СРСР…
Шалений по українським міркам бюджет – майже 10 мільйонів доларів. Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі та Пітер Сарсгаард у головних ролях у стрічці, яка буде претендувати на Золотого ведмідя у Берліні.
Режисер: Агнешка Голланд
Бюджет: 262 млн. грн. (25.9 млн. підтримка Держкіно)
Гуцулка Ксеня
7 березня
Досить радісним є той факт, що у цьому році на нас чекають не тільки артхаус та національно свідоме кіно. Мюзікл – навряд чи це було очикуваним рішенням для українського кінопрому. І це не звичний формат новорічних ТВ-спектаклів з Сердючкою, а досить аутентична постановка за участю гурту ДахаБраха та їх дочок – Dakh Daughters. Інтернаціональна команда зробила все натхненно та весело – залишилося зрозуміти, наскільки це сподобається публіці.
У 1939 році американець українського походження приїзджає на Україну, щоб одружитися з місцевою пані. Тільки так, згідно заповіту його батька він зможе отримати мільйонний спадок. Але зустріч з гуцульскою дівчиною міняє усі його плани…
Режисер: Олена Дем’яненко
Бюджет: 48 млн. грн. (10 млн. підтримка Держкіно)
Черкаси
Березень 2019 року
За реальними сумними подіями 2014 року. Тральщик “Черкаси” проходить навчання. У цей час Янукович біжить з країни, а Крим захоплюють російські військові. Корабель повернувся на базу, яка вже захоплена. Його блокують у озері Донузлав, як і ще деякі кораблі українського флоту. Вийти до моря не вдається – прохід заблоковано затопленими судами. Кораблі здаються один за одним, але “Черкаси” продовжує тримати оборону…
Режисер: Тимур Яценко
Бюджет: 40 млн. грн. (17.3 млн. підтримка Держкіно)
Вулкан
4 квітня 2019 року
Повнометражний дебют Романа Бондарчука вийшов у минулому році та взяв участь 29 фестивалях та преміях. Сім нагород (Казахстан, Вірменія, Хорватія, Марокко, Кітай, Індія та Білорусь) – непоганий старт для нового гравця індустрії. Тепер прийшов час масового прокату.
Перекладач ОБСЄ опиняється в українському місті Берислав. Спочатку новий всесвіт для нього не тільки незвичний, але й огидний. Але згодом Лукас розуміє, що люди, яких він зневажав, це його провідник у щось непізнане та дуже важливе…
Режисер: Роман Бондарчук
Бюджет: 10 млн. грн. (5 млн. підтримка Держкіно)
Тарас. Повернення
Квітень 2019 року
Такого Шевченка ви ще точно не бачили.
Початок зйомок відбувся ще у 2016 році. Тизер показали на річницю поета у 2017. Будемо сподіватися, що цього року стрічка точно вийде до прокату (адже навіть роман за сюжетом фільму вже встиг з’явитися на полицях книжних магазинів).
Фільм розповідає про найважчий період у житті Тараса Григоровича – його служба в Казахстані, останні тижні перед поверненням на Батьківщину.
Режисер: Олександр Денисенко
Бюджет: 44.8 млн. грн. (22.4 млн. підтримка Держкіно)
Фокстер і Макс
25 травня
Анатолій Матешко не новачок у кіно, він почав знімати ще за часів СРСР. Глядачі, серед іншого, можуть пам’ятати також його серіал “День народження Буржуя”. Після дуже важкого артхаусу “Полон” (2016 рік) режисер повертається до розважального жанру, сімейного кіно.
Хлопець (Макс) втікає із дому і ховається під мостом. Там він малює графітті собаки, яке несподівано оживає. Собака непростий, він перебуває у оболочці наноробота. Двом новим друзям загрожує небезпека: за неймовірними технологіями полює злочинець, який має намір викрасти їх за будь-яку ціну…
Звісно, таке кіно можливе лише за умови належного використання візуальних еффектів. Чи вдалося це зробити – побачимо у травні. Бюджет дозволяє розраховувати на те, що потенціал у стрічки є.
Режисер: Анатолій Матешко
Бюджет: 40 млн. грн. (38.4 млн. підтримка Держкіно)
Номери
Весна 2019 року
Олег Сенцов перебуває за гратами через сфабріковані звинувачення російського суду, але його діло живе. За його п’єсою, навіть за його відсутності, знимають фільм. Допомагає у цьому Ахтем Сеітаблаєв, найбільш відомий за фільмом “Кіборги”.
У ідеальному світі номерів усе розписано та передбачено. Але раптом Сьомий починає відносини з Четвертою, хоча вона йому і не парна. Сина називають Одинадцятим, але батько його зрікається. Він зрікається і друга, Дев’ятого. Чи є вихід з системи, яка не дозволяє власної думки?
Режисер: Олег Сенцов
Бюджет: 15 млн. грн. (10 млн. підтримка Держкіно)
Поліна і таємниця кіностудії
27 червня
Французьский режисер Оліас Барко (відомий, серед іншого, за фільмом “Убий мене, будь ласка”) досить довго знімав в Україні сімейне фентезі. Героїня стрічки – дівчина Поліна. Вона не пам’ятає своіх батьків. Її родичі, тітка і двоюрідний брат, прагнуть позбутися дівчини та привласнити спадок, ту саму таємничу кіностудію. Порятунок у вигляді втечі – Поліна вирушає у фантастичну подорож, щоб відшукати правду про свою справжню сім’ю.
Ко-продакшн України з Францією і Бельгією – це не тільки фінанси, а й участь Тьєррі Арбогаста, постійного оператора Люка Бессона, а також французьких акторів помітної величини: Вірджинія Ледоєн, Едуар Баер та Жан Рено. З боку України присутні Василь Вірастюк та Джамала. Зйомки почалися ще у 2015 році, але тепер фільм готовий для прокату не тільки на території України.
Режисер: Оліас Барко
Бюджет: 54 млн. грн. (10.8 млн. підтримка Держкіно)
Заборонений
28 лютого
Ще до виходу у прокат цей фільм оточують скандали. Головний був пов’язаний з тим, що на певному етапі зйомок була розповсюджена інформація щодо вирізаних сцен за участі персонажа Віктора Медведчука. Як відомо, він зіграв значну роль у засудженні поета Василя Стуса у 1980 році (тоді Медведчук виступав адвокатом Стуса, але не тільки не захищав його належним чином, але й визнав вину підзахисного, адже за деякими даними співпрацював з КДБ). Продюсери заперечили факт тиску з боку Віктора Медведчука на знімальну групу та пояснили виключення сцен з ним питаннями хронометражу та юридичними тонкощами. Щоправда, пізніше пообіцяли повернути ці матеріали до фільму.
Біопік видатного українського поета Василя Стуса наражається на ти самі небезпеки, що й більшість історичних стрічок сучасної України: ризик перетворитися з твору мистецтва на знаряддя пропаганди. Як витримати тонку грань між відтворенням історії та спокусою підігрувати суспільному настрою, особливо в умовах тиску з боку і громадськості, і безпосередніх учасників тих подій – питання до режисера Романа Бровко. Будемо сподіватися, що ми побачимо правдиву та цікаву розповідь про особистість, а не просто маніфест проти комунизму (хоча, звичайно, комуністична модель суспільства не може не зазнати критики).
Режисер: Роман Бровко
Бюджет: 38.5 млн. грн. (19.3 млн. підтримка Держкіно)
Захар Беркут
10 жовтня
Напевно, найочикуваніший український фільм 2019 року: екранізація чудового твору Івана Франка, режисер Ахтем Сеітаблаєв (вдалі “Кіборги”), Роберт Патрік у головній ролі, участь американських продюсерів та режисерів, бюджет у 75 мільйонів гривень. Не маємо змоги передбачати майбутнє, але навряд чи це буде слабим кіно. А от чи вийде воно настільки ж потужним, наскільки великі на нього сподівання, побачимо восени.
Впевненості надає і завчасний масштабний промоушн стрічки.
Режисер: Ахтем Сеітаблаєв
Бюджет: 75 млн. грн. (30 млн. підтримка Держкіно)
Останній крок
Осінь
Також відомий як “Спадщина холодної крові”. І знов Жан Рено. І знов оператор Тьєррі Арбогаст. Ще одна ко-продукція Франції і України, а отже прокат буде помітно масштабнішим, ніж тільки на території нашої країни. Картина була знята в Канаді, США, Карпатах (Синєвір) та Києві.
Кілер на пенсії живе відлюдником на березі озера в Канаді. Одного разу неподалік на мотосанях розбивається дівчина. Колишній найманий вбивця рятує її від смерті…
Режисер: Фредерік Петіжан
Бюджет: 73.9 млн. грн. (21.6 млн. підтримка Держкіно)
Довбуш
Осінь
Не плутати зі стрічкою минулого року “Олекса Довбуш” (при всій повазі до виконавця головної ролі Валерія Харчишина, той фільм був не надто очикуваним). Також не плутати з фільмом 1959 року.
Новий фільм про народного героя Карпат поставив Олесь Санін. На його рахунку фільм “Мамай” у ті часи, коли в Україні ніхто нічого ще не знімав для великого екрану (2003 рік) та один з перших національних прокатних хітів “Поводир”. До обох фільмів є питання, але точно можна сказати, що досвід у режисера неабиякий. Якщо додати до цього потужний бюджет у 86 мільйонів гривень, то сподивання досить великі.
Режисер: Олесь Санін
Бюджет: 86 млн. грн. (65 млн. підтримка Держкіно)
Сквот32
2019 рік
Молодіжне кіно. Репери, бі-бої, сквоттери, вулична культура. Група молодих людей опиняється у старому будинку (сквоттінг, власне – це заселення у старі безлюдні будівлі), до них приєднується фотограф паспортного столу Ліза і це змінює її життя назавжди…
Для режисера це дебют повного метру, а от оператор Володимир Іванов у 2011 році отримував Золоту пальмову гілку за операторську роботу у короткометражному кіно.
Режисер: Саша Лідаговський
Бюджет: 12.5 млн. грн. (10 млн. підтримка Держкіно)
Люксембург
Поки невідомо
Після того як Мирослав Слабошпицький п’ять років тому зняв “Плем’я”, будь-яка його нова робота є очикуваною. Важко сказати, чи вийде фільм саме у цьому році, адже за останньою інформацією контракт з Держкіно розірвано. При цьому, ще до початку зйомок права на його прокат купили Греція, Чехія і Словаччина. Фільм є ко-продукцією з Францією, Норвегією, Нідерландами та Німеччиною.
Люксембург у цьому фільмі – це Чорнобиль. Саме так обігрується маленька територія, власне, окремої держави, що існує за власними законами. Доля людей, які працюють у зоні і стала предметом сюжету стрічки.
Будемо сподіватися, що фільм не перетвориться на черговий довгобуд.
Режисер: Мирослав Слабошпицький
Бюджет: 35 млн. грн. (на даний момент без підтримки Держкіно)
Читайте також:
10 найкращих українських фільмів
