Українське кіно стрімко розвивається. Якщо ще 10-15 років тому вихід одного фільму на рік був сумною реалією, то зараз не тільки з’являється біля двох десятків стрічок різних жанрів щороку, але й нарешті є з чого обирати. Більш того, окрім кіно фестивального, артхаусного, авангардного (тобто, часто не дуже зрозумілого для масового глядача), є мейнстримові фільми, які задовільнять смаки не тільки вибагливих критиків, а й звичайних глядачів, яким хочеться сміятися, плакати, співчувати, відчувати емоції та просто радіти гарному кіно.
Саме тому ми зробили перелік найкращих українських фільмів 2019 року. Ми хочемо, щоб про гарні українські стрічки знали не тільки завсідники фестивалей та працівники індустрії.
Є суто технічні питання щодо дати виходу фільмів, адже деякі ще лише чекають на масовий прокат, а інші, навпаки, були представлені на фестивалях ще в 2018 році, а в 2019 вийшли в кінотеатри. Але ми вирішили не надто суворо відноситися до формальної дати виходу і зосередитися на власне підбірці. Стрічки розташовані у довільному порядку.
Отже, kinowar.com презентує 10 найкращих українських фільмів 2019 року (та де їх дивитися онлайн легально).
Режисер Наріман Алієв
Режисерський дебют Нарімана Алієва не тільки зібрав багато нагород на фестивалях (Бухарест, ОМКФ, Босфор, Хайфа), а й спромігся донести досить нішеве кіно до масового глядача. Звісно, касові збори нижче, ніж у “Скаженого весілля” або “Захара Беркута”, але 1.6 мільйонів гривень в українському прокаті для майже артхаусного фільму – це досягнення не лише для української індустрії, а й для будь-якого досвідченого західного виробника.
Алієв розповідає історію, яка близька йому: дві людини з Криму намагаються асимілюватися у новому місці, яким для них стає материкова Україна. Сину це вдається легше, а тому йому дуже складно повернутися додому в Крим. Батько, навпаки, рухається туди, де бачить єдину можливість поховати свого другого сина, який загинув в АТО. І цей шлях для нього більш природній. Саме зіткнення різних культур та різного вікового сприйняття Батьківщини та дому і є основою стрічки (деякі глядачі помилково вважають, що цей фільм про воєнні події на Сході країни).
Напевне, найбільше тішить те, що, незважаючи на акцент на психологічному боці відносин батька, сина та суспільства, стрічка все одно є дуже цікавою історією для перегляду, тобто займаючись наповненням, режисер і сценарист не забували про форму (над сценарієм з Алієвим працювала Марися Нікітюк).
Дивитися онлайн легально: oll.tv/ru/premium/494208-dodomu
Режисер Роман Бондарчук
Формально, фільм був створений у 2018 році, але в прокат вийшов наступного року, та й широкого визнання набув сам тоді. В певній мірі атмосфера стрічки є схожою на “Дике поле” Ярослава Лодигіна або, якщо хочете, на “Апокаліпсіс сьогодні” Копполи – маємо на увазі шлях, подорож, яку головний герой розпочинає у цілком зрозумілих обставинах, а закінчує (і чи закінчує?) у якомусь не надто реалістичному світі, який, тим не менш, є його сьогоденням.
Працівник ОБСЄ працює у Києві та вирушає на границю з Кримом. Перебуваючи у провінції, у маленькому містечку, яке нікуди не поспішає та навіть не рухається, Лукас переосмислює своє життя, яке на той час обтяжене класичною кризою середнього віку.
Дивитися онлайн легально: takflix.com/films/volcano
Режисер Антоніо Лукіч
Прем’єра відбулась на Одеському міжнародному кінофестивалі, в широкий прокат фільм виходить в січні 2020. Жанр комедії більш сприятливий для глядацького успіху, ніж артхаусна драма чи хорор, але при цьому за останні роки у багатьох небезпідставно склалося враження, що якщо український кінопром виробляє комедію, то це буде щось не надто витончене (простіше кажучи, у кадрі повинен бути присутнім Притула, Дзидзьо чи Потап, час від часу з’являються селебріті зі світу музики та ТБ, а жарти здебільшого будуть про лайно, секс та колишнього (або майбутнього колишнього) президента).
“Думки” спростовують цей усталений стереотип. Виявляється, українська комедія може бути інтелигентною та смішною одночасно. Звичайно, це не перша якісна комедія вітчизняного виробництва (можна згадати “Припутні”, “Герой мого часу” та деякі інші), але саме на стрічку Антоніо Лукіча є сподівання як на популярну та якісну комедію.
Звукорежисер отримує завдання – записати голоси тварин Закарпаття. Якщо він вдало все виконає, отримає шанс змінити життя, адже в Україні справи йдуть не надто вдало, а от до Канади тепер можна буде потрапити. Але в напарники йому потрапляє його мати (Ірма Вітовська), яка здатна довести до втрати глузду…
Дивитися онлайн легально: oll.tv/uk/films/457073-moi-dumki-tikhi
Режисер Агнєшка Холланд
Цей фільм навряд чи можна вважати шедевром або проривом, проте його важливість з точки зору тематики важко переоцінити. Голодомор – надвідома трагедія у нашій державі, але за її кордонами про нього, звісно, не знають. Популяризація власної історії – важливий крок для будування сприйняття країни у світі. Більш того, це позитивно сприяє розвитку самосвідомості всередині самої країни. Адже, будемо відверті, і до цього дня є чимало людей в Україні, які або не усвідомлюють масштабів цієї трагедії, чи навіть заперечують її.
Звісно, цей фільм не зможе переконати когось, але його вплив на більш юні та наступні покоління беззаперечний (якщо адекватно поширювати його серед аудиторії). Такі стрічки повинні закуповуватися міністерством освіти та демонструватися в ході навчального процесу у школах. Більш того, потрібно працювати над тим, щоб цей фільм закуповували інші країни, і він потрапляв до шкільних програм інших держав. Саме просвітницька функція такого кіно дуже цінна, адже пропаганда зусиллями кіноіндустрії – це один з найпотужніших видів зброї у сучасному світі.
Спільне виробництво Великобританії та України наближає цю мету. А також створює умови для залучення відомого та досвідченого режисера, Агнєшки Холланд, яка створює досить нейтральний та поміркований фільм, який, втім, докладно та змістовно розповідає історію Гарета Джонса, валійського журналіста, який першим з західної преси потрапив за межі туристичної вихолощеної Москви та побачив жахи Голодомору в Україні на власні очі. Після цього, незважаючи на усі перешкоди та відверте нерозуміння колег та друзів, Джонс спромігся довести діло до кінця і отримати дозвіл на публікацію справжньої історії комуністичного “успіху” та “райської країни” Сталіна. Варто віддати належне Холланд, вона не приховує неприємних обставин накшталт канібалізму та трупів, які навіть не намагаються поховати, але й не робить на цьому акцент і не перетворює драму на шокуюче випробування для очей та шлунку.
Дивитися онлайн легально: sweet.tv/movie/18766-cina-pravdi
Режисер Вацлав Маргоул
Ще одне спільне виробництво – Україна, Чехія, Словакія – що, знов-таки, надає змогу як збільшити обсяг прокату, так і залучити дуже поважних акторів до постановки. Цього разу це Удо Кір, Баррі Пеппер, Джуліан Сендз та навіть Харві Кейтель і Стеллан Скарсгард.
Фільм дуже довгий та зовсім не простий, але важкі драми – невід’ємна частина кіно. Чорно-біла плівка підкреслює атмосферу стрічки. Батьки ховають дитину від переслідувань євреїв у роки війни у Восточній Європі. Але тітка, яка там жила, помирає. Тепер дитина сама по собі у цьому жорстокому світі, який, до того ж, діє в цій частині Землі за власними законами.
Хлопець поступово дорослішає, коли бачить вбивства, згвалтування, самосуд, а потім і відчуває подібне на власній шкурі. Можна впевнено сказати, що не кожен глядач готовий суто фізично дивитися на жахи на екрані, але з іншого боку, навряд чи фільм про цей період історії міг бути більш м’яким.
Режисер Олена Дем’яненко
Та не лише фільмами про війну та геноцид живе українське кіно. Сучасна легка комедія, яка до того ж, знов демонструє більшу вишуканість, ніж жарти про свінгерів та секс-виховання занадто сором’язливого друга, зробила досить непогану касу (3.7 млн грн) та зібрала здебільшого схвальні відгуки.
1930-ті, Ворохта, Карпати, американські туристи приїзджають до країни, але не з метою пізнати світ. Один з них – спадкоємець заможного дядька. Отримати мільйонний спадок він зможе лише за умови, якщо одружиться на українській дівчині. І все це у форматі мюзиклу.
Головне досягнення творців фільму – відсутність шароварщини та показного патріотизму. За це окремо можна подякувати ДахаБраха, які, здається, за останні роки написали музику для усіх якісних українських стрічок, та їх дочірньому підприємству Dakh Daughters. А сценаристи наділили головну героїню людськими рисами, а отже вона не хоче за кордон, бо любить Україну, але при цьому не виглядає як пропагандистська листівка.
Дивитися онлайн легально: takflix.com/films/hutsulka-xenya
Режисер Тимур Ященко
Те саме можна сказати і про фільм, який дуже довго йшов до глядача і нарешті зустрінеться з ним наприкінці лютого. Це також патриотичне кіно, яке не надто заглиблюється у шароварщину та гіперболічний патриотизм, як би це не було складно.
Історія тральщика Черкаси, який вийшов у море на навчання, а повернувся, коли порт вже був зайнятий окупаційними військами Російської федерації, відтворена за реальними подіями (звичайно, наскільки це дозволяє художній формат твору). Буремні дні 2014-го року, коли після Майдану відбулося вторгнення військового контінтенту Росії до Криму, ще дуже свіжі в памяті за новинами у ЗМІ, а тепер відтворені і на великому екрані. Звісно, як у будь-якій воєнній драмі, розповідь зосереджена на конкретних персоналіях, але на щастя, загальна картина того, що відбувалося, не зникла з поля зору режисеру та сценаристів.
Режисер Валентин Васянович
Валентин Васянович вже не вперше досягає успіху на вітчизняних та іноземних фестивалях, але цього разу це виявилося дуже помітною подією для українського кіно, адже його “Атлантида” отримала приз за кращий фільм у програмі “Горизонти” Венеціанського кінофестивалю, одного з чотирьох найбільших світових фестивалів.
Події фільму відбуваються у недалекому майбутньому, наступного року після перемоги України над Росією на Донбасі – 2025 рік. Окупанти залишили Україну, але тепер ця земля непридатна для життя. Довкілля зазнало незворотних змін, які торкаються кожного з тих, хто тепер працює тут, на місці окупації…
Режисер Ярослав Попов
Наш перелік найкращих українських фільмів 2019 року завершують два документальні фільми. Перший – “Людина з табуретом”, який розповідає про неймовірну подорож до краю Землі групи однодумців, які мріють встановити чотири табурети на березі чотирьох океанів. Леонід Кантер, режисер-документаліст, надихає забути про сидіння на одному місці та рушити вперед до здійснення найавантюрніших мрій.
Гра “З табуретом до океану” зобов’язує учасника донести табурет з київської кухні до берегу чотирьох океанів – Атлантичного, Індійського, Льодовитого та Тихого. Ідея виникла у Кантера у далекому вже 2004 році. Її здійснення фіксували на плівку, а от виробництво фільма за допомогою краудфандінгу здійснювали вже без головного ідеолога проекту – на жаль, Леонід пішов з життя. Але залишив глядачам власні мрії та надії на здійснення нових.
Дивитися онлайн легально: oll.tv/uk/films/478233-lyudina-z-taburetom
Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
Режисер Надія Парфан
Другий документальний фільм може здатися не таким масштабним за задумом, але він не менш авантюрний за “Людину з табуретом”. Судіть самі: документальне кіно про комунальників, які вдень працюють, приймаючи обурені дзвінки споживачів та зупиняючи воду, що тече у темряві підвалів з розірваних труб, а ввечері співають у аматорському хорі. І все це без постановочних діалогів та чіткого плану на зйомки. Як на це знайти гроші та як довести проект до прокату?
Виявляється, це цілком можливо, якщо ставити перед собою мету та йти до неї через біль. Фільм не тільки знайшов фінансування і дійшов до прокату, але й зібрав біля півмільйона гривень. Більш того, права на його трансляцію придбало японське телебачення. Неймовірний успіх для будь-якого нішевого документального кіно, що вже казати про український проект такої вузької галузі.
У чому секрет успіху історії? Щирість, природність, моментальний знімок сьогодення, побутова трагедія та водночас буденна комедія, без моралізаторства та спроби вичавити сльозу. Справжнє та аутентичне українське кіно про людей, що живуть і працюють поруч.
Дивитися онлайн легально: takflix.com/films/iftke
Коли ми були присутні на брифінгу на прем’єрі “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго”, ми задали питання продюсеру та режисеру стрічки щодо того, що у глядача, який цікавиться українським кіно, часто просто не існує можливості переглянути окремі стрічки, адже фільми можуть не тільки не потрапити у прокат, а й навіть не перебувати у ТБ чи онлайн просторі. Продюсер проекту Ілля Гладштейн відповів, що має плани щодо того, що робити з такою прикрою ситуацією. У грудні стало відомо, що ті самі люди, що знімали “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго”, розробили та запустили сервіс легального перегляду українського кіно онлайн Takflix. Першою стрічкою, яку розмістили на цьому сервісі, стала “Безлюдна країна”. Дуже символічно, що той самий колектив, який знаходить гроші на найбільш авантюрні проекти українського кіно, заснував сервіс, який має змогу надати глядачу можливість дивитися нове українське кіно легально, а митцям знаходити гроші на свої нові проекти.
Читайте також:
Де дивитися українське кіно онлайн легально
Найкращі українські фільми часів Незалежності
20 найкращих фільмів 2019 року
20 найкращих серіалів 2019 року
