– Я ж просив тебе не вдягати штани, ти скандалізуєш людей.
– Чхати я на всіх хотіла.
Уявіть себе в Діснейленді 1955 року. Ви підходите до атракціону «Круїз у Джунглях», підіймаєтесь на борт невеличкого пароплава, який повезе вас таємничою Амазонкою. Ви побачите справжні джунглі та їхню багату флору і фауну, зустрінетесь з тубільцями, пропливете під водоспадом і віднайдете таємничу печеру зі стародавнім скарбом. А вашим шкіпером при цьому буде сам Волт Дісней.
Саме цим реальним атракціоном надихалися автори нового пригодницького хіта Disney «Круїз у джунглях». Тільки капітаном став Френк Вольф (Двейн Джонсон) – авантюрист, дурисвіт та дурилюд. Його послугами як знавця усіх притоків Амазонки вирішила скористатися Лілі Гоутон (Емілі Блант) – британська леді та феміністка, одержима ідеєю знайти чарівне дерево, цвіт якого лікує всі хвороби.
Звичайно, чудодійне дерево сховане десь в самісіньких нетрях басейну Амазонки, і за ним також полюють прокляті 400 років тому конкістадори (Едґар Рамірес) та скажений німецький кайзер (Джессі Племонс). І щоб досягти мети, героям доведеться не лише дати раду ворогам, але й власним страхам та стереотипам.
За композицією фільм «Круїз у Джунглях» – це типове пригодницьке кіно в стилі «Африканської королеви» чи «Романа з каменем», де відважний чоловік та вперта жінка шукають скарб, а мимохідь знаходять ще й любов. Тільки сьогодні вже не модно показувати жінок слабкими, а чоловіків розумнішим за них. Тому не чекайте, що Двейн Джонсон рватиме сукню героїні Емілі Блант, аби вона швидше бігла, навпаки, він буде весь фільм збитий з пантелику її сміливим вбранням і зватиме не інакше як «Міс Штанці». Зате, зустрівши персонажа гея, Джонсон лише знизує плечима, бо ясно ж, що це нормальна річ для 1916 року, в якому відбувається дія фільму, а от жінка у штанях – ніколи.
За формою стрічка режисера Жауме Колєт-Серра («Будинок воскових фігур», «Мілина») постає ідеальним міксом минулих досягнень діснеєвських блокбастерів: тут вам і немов живі комп’ютерні звірі з «Короля Лева», і прокляті головорізи та індіанці з «Піратів Карибського моря», хіба що танцювальних номерів не вистачає. Зате атракціон-основа подарував класний сеттинг Амазонки, до того ж більша частина фільму так чи інакше відбувається на човні. Все як у справжньому Діснейленді.
Фільм «Круїз у Джунглях» вийшов чудовим кіноатракціоном для всієї родини. Тут достатньо екшну та дорослих жартів для глядачів від 12 років. І чим кращу технологію перегляду ви оберете, тим більше яскравих емоцій отримаєте, в ідеалі, звичайно, дивитися в 4DX.
Авторам фільму Гленну Фікаррі та Джону Река («Поганий Санта») вдалося наповнити дві години екранного часу хорошими пригодами, милими персонажами та вдалими сюжетними твістами. Окрема насолода – це прекрасний український дубляж.
Левову частку успіху фільму гарантують прекрасні актори. Двейн Джонсон чудово вписався у роль капітана-блазня, що не лише сипле жартами на кшталт: «Моя колишня була косоока, у нас з нею не склалося, її весь час тягнуло наліво. Думаю, так вона косила від армії», але й раптом може латиною заговорити. А Емілі Блант втілила на екрані справжню жіночу версію Індіани Джонс, включно з любов’ю до капелюхів.
При цьому автори, немов вправні шкіпери, майстерно пройшли порогами мейнстрімної теми емансипації та лишилися вірні діснеєвським кліше про красивих тендітних принцес та принців-лицарів. Бо хоч Лілі й носить штани, а всі жарти про надмірне захоплення одягом та косметикою перекинули на її брата, та героїня, наприклад, все одно боїться плавати і потребує сильного чоловічого плеча мачо-капітана, який називає кожну нову кицю просто «Наступна».
Тому «Круїз у Джунглях» не роблячи занадто різких рухів в політику, граючи на полі дещо старомодної, але такої комфортної діснеєвської атмосфери нагадує про те, за що мільйони глядачів полюбили творіння студії Волта Діснея і дозволили їй стати головним голлівудським мейджором.
Дмитро Сидоренко
