Люблю тебе ненавидіти. Рецензія на фільм “Любов, брехня та кровопролиття”

20.04.2024 Новини, Рецензія

Будь-хто може бути крутим із залізякою в руці, я покладаюсь на власну силу.

Джекі

«Любов, брехня та кровопролиття» (Love Lies Bleeding) – це другий повнометражний фільм британської режисерки Роуз Гласс, випущений студією А24 і представлений цьогоріч на Санденсі. Як і попередня картина «Свята Мод» – це доросла історія про непросте кохання двох жінок.

Гласс не планувала повторювати свій сюжет. Вона просто хотіла зняти фільм про бодібілдера. А оскільки режисерці подобалась робота Крістен Стюарт («Спенсер: Таємниця принцеси Діани»), то стрічка вийшла про жінок. А там уже і до лесбійського кохання недалеко.

Не подумайте, Стюарт не накачалася для ролі бодібілдера, для цього у фільмі є Кеті М. О’Браян, яка з 20 років качає м’язи. Дівчина подала свою кандидатуру на проби, тільки-но дізнавшись про цей проєкт із соцмереж, і пройшла шість проб перед тим, як отримати роль. Ви могли бачити її раніше в серіалі «Мандалорець» та стрічці «Людина-мураха та Оса: Квантоманія», але у фільмі Роуз Гласс вона нарешті отримала місце на постері.

«Любов, брехня та кровопролиття» розповідає історію маленького містечка у Нью-Мексико. Такого, де всім, включно з поліцією, заправляє місцевий збройний барон містер Лу (Ед Гарріс). Саме тут в задрипаному спортзалі гає свій час адміністраторка Лу (Крістен Стюарт). Вона, як справжня героїня неонуару, постійно палить, не лізе в кишеню за словом та несе на собі відбиток смутку. Все через сестру, котра заміжня за аб’юзером (Дейв Франко), який її лупцює і зраджує. Лу намагається змінити власну долю: старається кинути палити, бажає допомогти сестрі, але життя, як той туалет у спортзалі, знову й знову переповнюється лайном.

Все змінюється, коли в спортзал заходить героїня Кеті М. О’Браян – молода бодібілдерка Джекі. Вона у місті проїздом без долара в кишені. Збирається у Вегас на конкурс бодібілдерів. А поки ненароком закручує роман з Лу, вплутуючись у її непросте життя, немов та муха, що сіла на клейку стрічку, думаючи, що то мед.

Відносини Лу та Джекі – це типові токсичні стосунки. Бурні сцени сексу, над якими працювали одразу декілька інтимних координаторів, змінюються не менш бурними сварками. Дівчата стають одна для одної одразу й шансом на зміни, і поганим знаменням. Недаремне стрічку порівнюють з «Тельмою і Луїзою» Рідлі Скотта, де зв’язок двох жінок підвищує градус настільки, що все закінчується криміналом.

Роуз Гласс у своїй картині звертається не лише до форми кримінального трилеру, в якому заборонене кохання призводить до трагедії. «Любов, брехня та кровопролиття» – це також і справжній боді-горор в дусі Девіда Кроненберга. З пропозиції Лу вся натуральна Джекі необачно починає колоти собі заборонені стероїди. І вплив препаратів, а може й самих стосунків з Лу, на психіку дівчини Гласс зображує через уявні фізіологічні мутації як у кіно про Халка.

Фільм «Любов, брехня та кровопролиття» вийшов цікавим міксом кримінального трилеру, любовної драми, боді-горору та феміністичного кіно про те, як дві закохані дівчини мстяться негідним мужикам, як вони розкривають власну сексуальність та власну тілесність на противагу закритим чоловічим характерам, що покладаються на силу зброї та темряву ночі, аби приховати свої комплекси. У той же час, дівчата привносять в життя одна одної не лише любов та свободу, але й брехню, наркотики та кровопролиття, що перетворює цю love story на неонуарну драму, в якій для щасливого кінця треба буквально вбити своє минуле і переродитися.

Дмитро Сидоренко