kinowar.com

Любов до перезавантаження. Рецензія на фільм «Компаньйон»

 24.01.2025  Рецензія

You don’t own me

I’m not just one of your many toys.

Lesley Gore, “You Don’t Own Me”

«Компаньйон» (Companion) – нове розважальне кіно від творців «Варвара», написане й поставлене Дрю Генкоком. Він раніше працював лише над серіалами («Мій мертвий колишній», «Штат Блу Маунтін») та ставив різні шоу, як от «Джиммі Кіммел наживо», чи церемонії на кшталт Spike TV VGA Video Game Awards.

У своєму повнометражному дебюті Генкок звертається до популярної теми повстання машин, у даному випадку – секс-бота. За сюжетом ботан-добряк Джош (Джек Квейд з серіалу «Хлопаки») приїздить у заміський будинок потусити з друзями: парою милих геїв та росіянином Сєргєєм і його коханкою. З собою Джош  бере кохану Айріс, яку зіграла висхідна зірка горорів Софі Тетчер з нещодавнього «Єретика». Айріс – секс-бот, себто андроїд-компаньйон, запрограмований любити і догоджати хазяїну. Та стається трагічний випадок, і Джош збирається вимкнути Айріс, але спершу хоче попрощатися з нею і зізнатися, що вона не справжня людина. Це стає його великою помилкою.

На перший погляд може здатися, що перед нами примітивний слешер з оскаженілим андроїдом, та це не так. Генкок дійсно підіймає тему нашої прив’язаності до машин і їхньої до нас, як це було у нещодавньому трилері «Непокірна Еліс» з Меган Фокс. Психологічний трилер з елементами фантастики задає глядачам питання: чи можна справді полюбити істоту, яка виглядає як людина, діє як людина, відчуває як людина, але нею не є. При цьому вона любить і піклується про вас так, як хіба що ваша мати. От тільки ця прив’язаність запрограмована, її можна обнулити одним перезавантаженням.

Компаньйон (Companion)

Якщо вам здається, що це щось нереальне, то почекайте ще зовсім трохи, допоки розвиток ШІ, робототехніки та біотехнологій дозволять секс-індустрії запропонувати нам таких Айріс. А проблеми соціалізації через прив’язаність підлітків до чат-ботів, запрограмованих догоджати їм, обговорюються уже сьогодні. Далі безперечно розпочнуться суспільні дебати про те, які права потрібно дати андроїдам. Наприклад, чи треба захищати їх від жорстокого ставлення хазяїв, як нині убезпечують домашніх тварин? У стрічці «Компаньйон» працівники компанії-виробника Айріс зізнаються, що люди буває знущаються над своїми ботами.

Одначе Генкок йде трохи далі за цей зрозумілий для такого синопсису троп. Він підіймає також питання: а що значить бути людиною? Чи це свобода волі? Так андроїд її в якийсь момент отримує. Чи це людяність? Так хто ж зможе продемонструвати людяність краще, аніж запрограмована на підтримку й турботу машина? Чи це емоції? Так і тут штучна людина інколи спроможна зрозуміти і виказати свої емоції краще, аніж ботан Джош, що лишень скаржиться на те, як усі дівчата кидали його «за перших же проблем». При цьому він сам, маючи ідеального компаньйона, запрограмованого на любов і налаштованого власноруч під потреби хазяїна, не хоче або ж не може поводитися з ним, як з партнером. І за першого ж непослуху парубок розкривається як типовий аб’юзер.

Компаньйон (Companion)

Є у фільмі «Компаньйон» і феміністська оптика, яка показує через образ бота столітні відносини між статями, коли жінки завше вважалися придатком для чоловіків. Бо хіба не є найвищим жіночим покликанням знайти гідного чоловіка і зробити його щасливим? Те, яким виглядає життя Айріс з Джошем, або ж Сєргєя і його коханки, нагадує недавню стрічку «Кліпни двічі» Зої Кравіц, де також підіймалося питання об’єктивації жінок.

При цьому стрічка Генкока не навантажує глядачів рефлексіями автора. За пів години від початку вона з ромкому перетворюється на психологічний трилер з елементами фантастики, слешера та чорної комедії. Хакнута Айріс отримує максимальний буст своїх можливостей і починається «Термінатор» з прямими відсилками до цієї культової франшизи. Режисер вдало поєднує ритмічні прийоми, як от швидкий монтаж під час напружених сцен, і контрастні кадри, чергуючи крупні та загальні плани, щоб посилити емоційний ефект. Хороший темпоритм стрічка зберігає до самого фіналу.

Компаньйон (Companion)

Хоча задля видовищності, як це часто буває у жанрі горорів, доводиться поступитися логікою. Наприклад, неясно, чому андроїд з IQ випускника Гарварду, отримавши доступ до власних налаштувань, не додумується збільшити собі силу та агресивність. Або ж як запрограмовану машину вдається збити з пантелику патетичними згадками про колишнє кохання, що було лише рядком коду, який просто переписали. І загалом за такого розвитку технологій, як у фільмі, важко повірити у відсутність повного покриття бездротовим з’єднанням і потребу у голосових командах.

Одначе фільм «Компаньйон» – це хороший приклад недорогого розважального кіно, що міксує сильні сторони декількох жанрів, аби подарувати глядачам якісний саспенс, гумор та криваву гру у котика і мишку, за якими, насправді, стоять важливі соціальні проблеми, такі як мізогінія, самотність у цифрову еру та криза традиційних стосунків. Виробничий бюджет стрічки становить всього 10 мільйонів доларів, а на маркетинг витратили майже втричі більше. Згадуючи, що «Варвар» від тієї ж команди продюсерів коштував 4,5 мільйони і зібрав 45, «Компаньйон» має всі шанси повторити його успіх.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі трилери всіх часів

Підтримайте Україну:

  • фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
  • фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
  • Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
  • дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Коментарі